79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.05.11 Справа№ 5015/923/11
Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії „Перша приватна броварня „Для людей - як для себе”, м.Львів
До відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Львів
Про стягнення 52212,96грн.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. №4/3 від 07.04.2009р.);
Відповідача: не з'явився;
Представнику позивача, який взяв участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії „Перша приватна броварня „Для людей -як для себе”, м.Львів до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Львів в про стягнення 52212,96грн.
Обставини справи:
Розглянувши матеріали справи, суддя Хабіб М.І. визнала представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 21.02.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 17.03.2011р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України № №3285-VI від 21.04.2011р. суддю Хабіб М.І. обрано суддею Львівського апеляційного адміністративного суду, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст.21 ГПК України: “про автоматизовану систему документообігу суду”, справу 29.04.2011р. передано електронним розподілом судді Левицькій Н.Г. для подальшого розгляду.
Розгляд справи відкладався з причин неявки відповідача у судове засідання та неподання ним документів, витребовуваних ухвалами суду від 21.02.2011р., 17.03.2011р., 05.04.2011р., 19.04.2011р., 04.05.2011р.
Суд вважає відповідач належно повідомленим про час і місце проведення судового засідання, оскільки ухвали про призначення та відкладення судового засідання направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд вважає можливим розглянути матеріали справи, за наявними у ній документами керуючись вимогами ст. 75 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
01.02.2010р. між ТзОВ ТВК “Перша приватна броварня “Для людей -як для себе!” (Замовник -надалі позивач) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець -надалі відповідач) укладено Договір №01/РМП-10 про надання маркетингових послуг, згідно п.2.1. якого відповідач зобов'язувався у строки та на умовах, передбачених договором надати позивачеві послуги з розміщення рекламних матеріалів та торговельного обладнання позивача, проведення рекламних акцій позивача, впровадження рекламної політики щодо просування продукції позивача на території відповідача (перелік заходів визначений у додатку № 1 до договору), а позивач зобов'язувався приймати та оплачувати послуги відповідача в строки та на умовах передбачених договором в період з 01.02.2010р. до 01.03.2011р.
На виконання умов договору (п.3.2) позивачем 22.02.2010р. було перераховано грошові кошти в якості попередньої оплати у сумі 54000,00грн., згідно платіжного доручення № 15168 від 22.02.2010р.
Проте відповідач так і не приступив до надання послуг за договором. Відповідно до вимог п.4.2 укладеного договору “у випадку порушення виконавцем передбачених договором зобов'язань, Замовник виносить виконавцю письмове попередження, у якому вказує факти порушень (недоліків), які повинні бути усунені протягом 3-х календарних днів”. У зв'язку з цим, 11.03.2010р. позивачем було скеровано відповідачу листа-повідомлення за вихідним №371, в якому було вказано на факти невиконання відповідачем договірних зобов'язань, а саме п.3 додатку до договору - несвоєчасне виготовлення та забезпечення роботи персоналу клубу “Мі100” в спеціальному одязі, з логотипами і символікою торговельної марки “Перша приватна броварня”. Проте, незважаючи на письмове повідомлення, зобов'язання відповідачем виконані не були, окрім цього з 30.03.2010р. відповідачем було демонтовано і повернено передані йому рекламні матеріали (банери, плакати, пластикові підставки тощо), демонтовано обладнання для охолодження пива (холодильні вітрини та розливні апарати), а також повідомлено нашим представникам, що послуги в подальшому надаватись не будуть у зв'язку з співпрацею з іншим виробником пива.
Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України -господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України - cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Пунктом 4.3. укладеного між позивачем та відповідачем договору встановлено, що “у випадку, якщо зазначені у повідомленні Замовника порушення не були припинені чи виправлені Виконавцем протягом 3-х днів, замовник має право вимагати від виконавця сплатити штраф у розмірі десяти тисяч гривень, а також має право на дострокове одностороннє припинення дії Договору. У випадку припинення дії договору з ініціативи Замовника з підстав невиконання Виконавцем своїх зобов'язань за договором, виконавець зобов'язується повернути сплачені замовником кошти згідно п. 3.1. цього договору, у розмірі обсягу ненаданих виконавцем послуг, не пізніше 3-х банківських днів з дати припинення його дії.”
Таким чином можливість одностороннього розірвання договору позивачем є визначена в укладеному з договорі. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору та подальшою односторонньою відмовою від його виконання, позивачем прийнято рішення достроково в односторонньому порядку припинити дію договору про надання маркетингових послуг, про що було повідомлено у надісланому йому листі від 31.05.2010р. за вихідним №890. Так як порядок розірвання коштів визначений договором, зокрема передбачений термін та порядок повернення грошових коштів, позивачем в листі також була висловлена вимога щодо повернення 39000,00грн. оплачених відповідачу в якості передоплати за договором. На сьогодні суму попередньої оплати за послуги, які надані не були, відповідачем не повернено.
Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України -у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, за порушення своїх зобов'язань за укладеним договором відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 10000,00грн.
Також, отримавши повідомлення про розірвання договору 09.06.2010р., що підтверджується накладною № 0998477 кур'єрської служби Postex, відповідач повинен був до 12.06.2010р. повернути отримані ним від позивача кошти. Частина сплачених позивачем коштів у сумі 15000,00грн., в була повернена відповідачем на банківський рахунок позивача згідно платіжного доручення №254 від 23.04.2010р. Решту отриманих відповідачем коштів, а саме у сумі 39000,00грн. на сьогодні не є поверненими позивачеві.
Відповідно до ч.2. ст.625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, збитки завдані інфляційними процесами (з урахуванням індексу інфляції за червень 2010р. -січень 2011р.) склали 2418,00грн. Три відсотки річних за період прострочення оплати становлять 794,96грн.
При вирішенні справи суд виходив з наступного:
Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із вимогами ч.1,2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із вимогами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Після з'ясування всіх обставин справи суд виходить до нарадчої кімнати, дотримуючись таємниці нарадчої кімнати, керуючись вимогами ст.821 ГПК України.
Після повернення з нарадчої кімнати, враховуючи викладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог частково, та стягнути з відповідача 39000,00грн.- основного боргу, 2418,00грн.- інфляційних витрат, 794,96грн.- 3% річних.
Позовні вимоги в частині стягнення суми 10000,00грн.- штрафу задоволенню не підлягають, як такі, що не базуються на вимогах діючого законодавства України
Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, керуючись ст.49 ГПК України.
Керуючись вимогами ст.ст. 179, 193 ГК України, 6, 11, 509, 615, 625, 610, 628, ЦК України, ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 у АТ “Райффайзен Банк Аваль”, м.Київ, МФО 380805, ідентиф.код 2788524446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії „Перша приватна броварня „Для людей -як для себе” (79035, м.Львів, вул. Зелена, 204, р/р 26006301418411 в філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів”, м.Львова; МФО 325633, код ЄДР 31978272) 39000,00грн.- основного боргу, 2418,00грн.- інфляційних витрат, 794,96грн.- 3% річних, 422,13грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.- витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя