91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
23.05.11 Справа № 15/64/2011
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд», м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Дон», м. Луганськ
про стягнення 44 538 грн. 50 коп.
Суддя господарського суду Луганської області
Пономаренко Є.Ю.
За участю:
від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 04.04.2011; ОСОБА_2, представник за довіреністю № 1 від 11.04.2011;
від відповідача -представник не прибув.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 36 204 грн. 89 коп. та 3% річних в сумі 8 331 грн. 61 коп. за договором підряду від 28.05.2007 № 39/20.
Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 15/64/2011 до розгляду по суті заяви за нововиявленими обставинами по справі № 13/57пд.
Вказане клопотання судом відхиляється з наступних підстав.
- Позивачем не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення заяви за нововиявленими обставинами по справі № 13/57пд. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Наведена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2007 у справі N 47/669-06. Тому, оскільки відсутні підстави неможливості розгляду даної справи до розгляду справи № 13/57пд, клопотання про зупинення провадження у даній справі підлягає відхиленню;
- Подальший розгляд справи (після поновлення у разі зупинення) є неможливим через закінчення встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку вирішення даного спору;
- Крім того, у разі задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 13/75пд, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду у даній справі із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників позивача, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоДон», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд», як підрядником, 28.05.2007 укладено договір № 39/20 (далі - Договір).
Згідно предмету даного договору замовник (позивач у справі) доручає, а підрядник (відповідач у справі) приймає зобов'язання з виконання робіт по шпаклюванню стін торгівельно-розважального комплексу по вулиці Будьонного, 4а з матеріалів Замовника відповідно до розробленої підрядником проектно-кошторисної документації.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість робіт на дату підписання договору становить 168 168 грн. 00 коп., яка може бути змінена при введенні нових нормативних документів в період виконання робіт, або обґрунтованої зміни цін на матеріали або необхідність виконання додаткових не врахованих робіт
Відповідно до розділу 5 договору розрахунки з Підрядником за виконані роботи здійснюються протягом 3-х банківських днів після підписання актів форми КБ-2, КБ-3. Акти на виконані обсяги робіт надаються замовнику 2 рази на місяць.
Як встановлено у пункті 5.8 договору відповідач зобов'язаний протягом 5 банківських днів з моменту одержання актів здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) підписати їх або направити письмову мотивовану відмову від підписання актів позивачу.
Згідно із пунктом 5.9 договору у разі не підписання актів чи не подання вмотивованої письмової відповіді з відмовою від їх підписання генпідрядником, акт вважається прийнятим замовником без зауважень.
Позивачем на виконання умов договору здійснено роботи на загальну суму 92 595 грн. 60 коп., що підтверджується наступними актами:
- акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року № 10/1 від 28.11.2007;
- акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2007 року № 11 від 25.12.2007;
- акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008 року № 10/1 від 28.01.2008;
- акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008 року № 11/1 від 30.01.2008;
- акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008 року № 13 від 30.01.2008.
У вказаних актах зазначено, що директор замовника від підпису відмовився.
Господарським судом Луганської області раніше розглядалася справа №13/57пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна компанія “Лугабуд” до товариства з обмеженою відповідальністю “АвтоДон” про внесення змін до договорів та зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт (у тому числі за спірним договором).
За результатами розгляду вказаного спору місцевим господарським судом винесено рішення від 14.05.2009, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 рішення по справі № 13/57пд скасовано частково та позов задоволено частково: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АвтоДон" прийняти роботи відповідно до договору підряду № 39/20 від 28.05.2007 згідно актів прийомки виконаних підрядних робіт форми КБ-2в: № 10 на суму 30 158 грн. 40 коп. -за листопад 2007 року, № 11 на суму 29 437 грн. 20 коп. -за січень 2007 року, № 10/1 на суму 8 553 грн. 60 коп. -за січень 2008 року, № 9/2 на суму 2 802 грн. -за січень 2008 року, № 11/2 на суму 15 763 грн. 20 коп. -за січень 2008 року, № 11-1 на суму 8 821 грн. 20 коп. -за січень 2008 року, № 11-2 на суму 5 102 грн. 40 коп. -за січень 2008 року, № 13 на суму 15 625 грн. 20 коп. -за січень 2008 року, 13/1 на суму 4 593 грн. 60 коп. -за березень 2008 року.
Вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що відповідач своїми діями, а саме ненаданням у встановлений договором строк відповіді на пропозицію щодо зміни договірної ціни, передання позивачу матеріалів, необхідних для виконання додаткового обсягу робіт, перевірка виконаних додаткових робіт особою, що здійснює технічний нагляд за будівництвом, прийняття робіт у більшому обсязі і більшої вартості ніж ті, що узгоджені первісним кошторисом, дав згоду на виконання додаткових робіт, не врахованих при укладанні договору №39/20.
А тому у відповідача відповідно до правил статей 837, 882 ЦК України виник обов'язок прийняти виконані позивачем роботи і оплатити їх вартість.
При цьому, зазначено, що обставини справи свідчать, що відповідач фактично з березня 2008 року використовує результати робіт позивача, але безпідставно ухиляється від прийняття цих робіт у встановленому порядку. Така поведінка відповідача не узгоджується з вищенаведеними нормами чинного законодавства і не відповідає загальним критеріям цивільного законодавства -добросовісність, справедливість та розумність.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2009 по справі № 13/57пд постанова Луганського апеляційного господарського суду залишена без змін.
Крім того, господарським судом Луганської області розглядалася справа № 13/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна компанія "Лугабуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоДон" про стягнення 154313 грн. 60 коп., за результатами винесено рішення від 21.06.2010, яким позов задоволено частково. При цьому, у задоволенні позову в частині стягнення 120 856 грн. 60 коп. боргу за договором № 39/20 від 28.05.2007 відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 рішення по справі № 13/13 скасовано частково та викладено п. 2 рішення по справі в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоДон” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича комерційна компанія „Лугабуд” борг в сумі 145927 грн. 40 коп., витрати на сплачене держмито в сумі 1 459 грн. 26 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 110 грн. 18 коп.
Вказаним судовим рішенням, зокрема, зазначено наступне.
Суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в сумі 120 856 грн. 60 коп. по договору № 39/20 від 28.05.2007.
Обов'язок відповідача прийняти і оплатити підрядні роботи по договору № 39/20 згідно актам форми КБ-2в встановлено судом при розгляді справи № 13/57пд.
При розгляді справи № 13/57пд суд встановив факт неправомірної відмови відповідача від прийняття виконаних підрядних робіт по договору № 39/20 на суму 120 856 грн. 60 коп., факт необґрунтованого ухилення відповідача від підписання наданих йому актів форми КБ-2в.
А тому акти форми КБ-2в підписані позивачем по договору № 39/20 на суму 120 856 грн. 60 коп., враховуючи фактичні обставини справи, рішення від 14.05.2009 господарського суду у справі № 13/57пд, правила частини 4 статті 882 ЦК України є дійсними і підлягають оплаті відповідачем.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 по справі № 13/13 постанова Луганського апеляційного господарського суду залишена без змін.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору за ним утворився борг, який досі не сплачено.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Обов'язок відповідача прийняти і оплатити підрядні роботи по договору № 39/20 згідно актам форми КБ-2в встановлено судом при розгляді справи № 13/57пд.
При розгляді справи № 13/57пд суд також встановив факт неправомірної відмови відповідача від прийняття виконаних підрядних робіт по договору № 39/20 на суму 120 856 грн. 60 коп., факт необгрунтованого ухилення відповідача від підписання наданих йому актів форми КБ-2в.
А тому акти форми КБ-2в підписані позивачем по договору № 39/20 на суму 120 856 грн. 60 коп., враховуючи фактичні обставини справи, рішення від 14.05.2009 господарського суду у справі № 13/57пд, правила частини 4 статті 882 ЦК України є такими що підлягають оплаті відповідачем.
При цьому, також, в постанові Луганського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 при перегляді рішення по справі № 13/13 вказано, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в сумі 120 856 грн. 60 коп. по договору № 39/20 від 28.05.2007 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоДон” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича комерційна компанія „Лугабуд” борг в сумі 145 927 грн. 40 коп.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судових рішень у справах № 13/57пд та № 13/13. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг»проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії»встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.
Тому, строк виконання грошових зобов'язань вже настав. Проте, такі зобов'язання не були виконані відповідачем у повному обсязі.
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань у повному обсязі, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.
Так, заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних за вказаний розрахунковий період з 21.03.2008 по 21.03.2011 задовольняється у сумі 8 333 грн. 62 коп., враховуючи, що обґрунтований розмір є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем.
Стосовно вимог щодо стягнення інфляційних втрат за розрахунковий період з березня 2008 року по січень 2011 року слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна заява подана позивачем до суду 18.03.2011 (відповідно до відмітки на позовній заяві на позовній заяві), тобто після спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню інфляційних втрат за період з 01.03.2011 по 17.03.2011.
Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено наступне:
- заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності;
- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;
- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;
Враховуючи, що відповідачем заяви про застосування строків позовної давності подано не було, строк позовної давності судом не застосовується.
Тому, інфляційні втрати в сумі 36 204 грн. 89 коп. за розрахунковий період з березня 2008 року по січень 2011 року задовольняються частково в обґрунтованій сумі 35 319 грн. 94 коп.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 35 319 грн. 94 коп. та 3% річних у сумі 8 333 грн. 62 коп. (Всього 43 653 грн. 56 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 436 грн. 54 коп. державного мита, а також 231 грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд»до товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДон»про стягнення 44 538 грн. 50 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДон», м. Луганськ, вул. Совєтськая, б.40, офіс 506, ідентифікаційний код 21843398 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд», м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4, ідентифікаційний код 33351760, 3% річних у сумі 8 333 грн. 62 коп., інфляційні нарахування у сумі 35 319 грн. 94 коп., витрати по оплаті держмита у сумі 436 грн. 54 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231 грн. 31 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 23.05.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26.05.2011.
СуддяЄ.Ю. Пономаренко