ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/158-50/211-6/11716.05.11
За позовом Севастопольської міської державної адміністрації
До Севастопольської міської ради
третя особа-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кордон Мекензи»
третя особа-2 Державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»
За участю Прокуратури м. Києва
Про визнання недійсним рішення № 4029 від 08.04.2008 та його скасування
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
від третьої особи-1 ОСОБА_1 (дов. №1 від 05.04.2011 р.)
від третьої особи-2 не з'явився
від прокуратури Акав Т.А.(посвід.)
Севастопольська міська державна адміністрація звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської ради про визнання неправомірними дій Севастопольської міської ради, виражених в прийнятті рішення № 4029 від 08.04.2008, а також визнання недійсним та скасування рішення № 4029 від 08.04.2008.
Позовні вимоги мотивовані тим, що користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства та інші підприємства, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства, а товариство з обмеженою відповідальністю «Кордон Мекензи»не є таким підприємством; передані оскаржуваним рішенням угіддя раніше рішенням ради вже були передані в користування державному підприємству «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», а останнє не відмовлялося в добровільному порядку від користування спірними угіддями, у зв'язку з чим оскаржуване рішення порушує права вказаного державного підприємства. Також позивач зазначає, що спірним рішенням були передані в користування угіддя на земельних ділянках, які знаходяться у власності громадян, а згоду на їх передання останні не надавали. Зазначені угіддя охоплюють територію ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Мис Айя»та ландшафтного державного заказника республіканського значення «Байдарський», у зв'язку з чим надання в користування угідь заказників суперечить пункту 13 Положення «Про ландшафтний державний заказник республіканського значення «Байдарський»та пункту 3.1 Положення «Про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Мис Айя». Позивач вказує, що спірне рішення прийняте з порушенням процедури його прийняття, визначеної регламентом Севастопольської міської ради, який є основним документом діяльності Севастопольської міської ради відповідно до ст.ст. 46-47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що у позивача відсутнє право подання позову щодо оскарження рішення ради. На думку відповідача, з зазначеним позовом мають право звернутися прокуратура в порядку нагляду та особи, які є законними користувачами земельних ділянок та мисливських угідь. Відповідач вказує, що державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»надало у встановленому законом порядку добровільну згоду на вилучення мисливських угідь на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон Мекензи», статутом якого передбачено, що предметом діяльності товариства є, в тому числі, мисливство, надання послуг пов'язаних з мисливством.
Третя особа проти позову заперечує з тих же підстав, що і відповідач.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2008 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2009 р., у позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2010 р. у справі № 11/158 касаційне подання заступника прокурора міста Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2009 р. та рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2008 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи в частині рішення та постанову попередніх інстанцій колегія суддів зазначила, що усупереч вимогам ст.43 ГПК України, суди попередніх інстанцій не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не дослідили Положення про заказники і не встановили, чи узгоджується оспорюване рішення відповідача з метою створення, діяльності заказників «Байдарський»та «Мис Айя»та цільовим призначенням земельних ділянок, які є територією заказників. При цьому необхідно надати правову оцінку п. 2.1 спірного рішення, яким ТОВ «Кордон Мекензи»зобов'язано в місячний термін укласти договір про умови ведення мисливського господарства і про відношення з іншими землекористувачами.
За змістом ст.23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються за поданням місцевих органів спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання або у галузі охорони навколишнього природного середовища тими самими органами, які уповноважені на надання у користування мисливських угідь.
Суди попередніх інстанцій не встановили, чи приймалося у встановленому порядку рішення про припинення права користування мисливськими угіддями державним підприємством «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»і на яких підставах останнє здійснювало право користування мисливськими угіддями.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2010 р. справі присвоєно №11/58-50/211.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2010 р. прийнято відмову Севастопольської міської державної адміністрації від позову, провадження у справі №11/158-50/211 припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 р. вказану ухвалу скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 18.03.2011 р. справі присвоєно № 11/158-50/211-6/117.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
19.12.2001 р. рішенням 23 сесії Севастопольської міської ради № 1016 «Про надання мисливських угід у користування Севастопольському державному лісмислгосподарству, Севастопольській суспільній організації мисливців та риболовів та Севастопольській регіональній спілці мисливців та риболовів» Севастопольському державному лісміслгосподарству (правонаступник державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство») було надано в користування строком на 15 років мисливські угіддя загальною площею 20146 га.
01.09.2007 р. державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», як місцевий орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері мисливського господарства та полювання, листом-узгодженням № 1004 добровільно відмовилось від мисливських угідь площею 6156 га на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон Мекензи»з 01.01.2008 р. для ведення мисливського господарства, виробництва та розведення диких тварин.
01.09.2007 р. державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»внесло подання (вих. №1001) до Севастопольської міської ради про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Кордон Мекензи»мисливських угідь для ведення мисливського господарства, виробництва та розведення диких тварин.
29.12.2007 р. державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі листом № 5496/12-06 погодило подання місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері мисливського господарства та полювання - державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»від 26.12.2007 № 1712 про надання мисливських угідь загальною площею 6156 га, що знаходяться в межах його землекористування, в користування товариству з обмеженою відповідальністю «Кордон Мекензи»строком на 25 років.
01.09.2007 р. державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»звернулось з листом № 1002 до Севастопольської міської державної адміністрації про погодження надання в користування товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Кордон Мекензи»строком на 25 років (для ведення мисливського господарства, виробництва та розведення диких тварин) мисливських угідь площею 6156 га в межах землекористування державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство».
14.01.2008 р. Севастопольська міська державна адміністрація листом № 148/45/1-08/139 погодила подання місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері мисливського господарства та мисливства - державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»від 01.09.2007 № 1002 про надання в користування третій особі мисливських угідь загальною площею 6156 га строком на 25 років.
08.04.2008 р. 10 сесією Севастопольської міської ради 5 скликання прийнято рішення № 4029 «Про надання ТОВ «Кордон Мекензи»в користування мисливських угідь, розташованих на підвідомчій Севастопольській міській раді території»(далі-Рішення).
Відповідно до п. 1 Рішення ТОВ «Кордон Мекензи» надано в користування строком на 25 років мисливські угіддя загальною площею 6156,0 га, розташовані на території м. Севастополя, в межах, визначених схемою.
Пунктом 2 Рішення ТОВ «Кордон Мекензи» зобов'язано укласти договір з Севастопольським державним лісомисливським господарством про умови ведення мисливського господарства та відносини з іншими землекористувачами, а також забезпечити безперешкодний доступ населення в мисливські угіддя.
Згідно з п. 3 Рішення воно не є підставою для виникнення прав на земельну ділянку або її частини, в тому числі права оренди або права забудови земельної ділянки.
13.05.2010 р. 28 сесією Севастопольської міської ради 5 скликання прийнято рішення № 10262 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради № 4029 від 08.04.2008 «Про надання ТОВ «Кордон Мекензи»в користування мисливських угідь, розташованих на підвідомчій Севастопольській міській раді території», яким припинено державному підприємству «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»право користування мисливськими угіддями площею 6156 га, наданими за рішенням Севастопольської міської ради № 1016 від 19.12.2001 р. «Про надання мисливських угідь у користування Севастопольському державному лісмислгосподарству, Севастопольській суспільній організації мисливців та риболовів та Севастопольській регіональній спілці мисливців та риболовів».
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 №280/97-ВР з наступними змінами і доповненнями сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п. 34-37 ст. 26 названого Закону визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад; вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства визначені Законом України «Про мисливське господарство та полювання»від 22.02.2000 №1478-ІІІ з наступними змінами і доповненнями.
Повноваження обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі мисливського господарства та полювання передбачені ст. 8 цього Закону, в якій зазначено, що до повноважень обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі мисливського господарства та полювання належить: забезпечення виконання державних та регіональних програм у галузі охорони, використання і відтворення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства; встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо користування мисливськими угіддями та здійснення полювання; забезпечення додержання вимог законодавства у галузі мисливського господарства та полювання; взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань мисливського господарства та полювання; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: організація та здійснення заходів щодо охорони державного мисливського фонду, поліпшення середовища перебування мисливських тварин; вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь; реалізація інших питань у межах своїх повноважень.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
Згідно з ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.
Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.
Статтею 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»однією з підстав припинення права користування мисливськими угіддями визнається добровільна відмова від користування. Припинення права використання державного мисливського фонду або права користування мисливськими угіддями може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 23 цього Закону (ст. 31 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).
Прийняттю спірного Рішення передували добровільна відмова попереднього користувача від користування мисливськими угіддями, а також подання державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», погоджене безпосередньо самим позивачем та державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі.
Мисливські угіддя надані ТОВ «Кордон Мекензи»Севастопольською міською радою в межах її повноважень, передбачених як нормами Закону України «Про місцеве самоврядування», так і Закону України «Про мисливське господарство та полювання», в порядку, строки та розмірах, що не суперечать чинному законодавству, зокрема, положенням ст. 22 України «Про мисливське господарство та полювання».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.
Згідно з п. 2.2 Статуту ТОВ «Кордон Мекензи»предметом діяльності останнього, серед іншого, є мисливство, ловля та розведення дичини, надання послуг, пов'язаних з мисливством, ловлею та розведенням дичини.
За таких обставин, твердження позивача про те, що третя особа не підпадає під ознаки користувача мисливських угідь у розумінні ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»визнається судом необґрунтованими.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).
Позивач в позовній заяві зазначає, що в користування були передані угіддя без погодження громадян, у власності та у користуванні яких знаходяться земельні ділянки, розташовані в межах цих угідь. Оскільки належність земельних ділянок громадянам не доведена належними та допустимими доказами, дане твердження позивача не приймається судом до уваги.
За змістом ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: полювання в заборонених для цього місцях, а саме, на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них.
Позивачем не доведено, а відповідачем заперечується, що спірні мисливські угіддя належать до земель ландшафтних заказників загальнодержавного значення «Мис Айя»та республіканського значення «Байдарський», тому суд не має підстав оцінювати чи узгоджується Рішення з положеннями про заказники та Законом України «Про природно-заповідний фонд».
За визначенням, викладеним у ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», мисливські угіддя - це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Посилання позивача на порушення передбаченої регламентом Севастопольської міської ради процедури прийняття рішення судом не приймається, оскільки ст. 38 Регламенту Севастопольської міської ради V скликання, затвердженого рішенням від 06.06.2007 р., контроль за дотриманням Регламенту покладено на робочу групу з підготовки Регламенту, яка створюється рішенням самої міської ради, а не на позивача.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів прийняття спірного Рішення з перевищенням повноважень та з порушенням прав власників та користувачів спірних мисливських угідь.
Оскільки, позивачем не доведено, що спірне рішення винесене з порушенням чинного законодавства та його прав, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С. А. Ковтун
Рішення підписано 25.05.2011 р.