ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/23012.05.11
За позовом ОСОБА_1
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровсевсіт»
Про зобов'язання сплатити дивіденди та здійснити виплату частки у майні у зв'язку з виходом зі складу учасників
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
не з'явились
До господарського суду міста Києва звернувся з позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агровсесвіт»про зобов'язання здійснити виплату дивідендів за весь період діяльності товариства згідно зі звітом господарської діяльності відповідно до частки позивача у статутному (складеному) капіталі відповідача, а також зобов'язання відповідача здійснити виплату частини у майні товариства у зв'язку з виходом зі складу учасників товариства.
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. 18.12.2008 р. позивач на розгляд зборів засновників відповідача подав нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників товариства, яку рішенням зборів засновників ТОВ «Агровсесвіт»було задоволено. Однак, у порушення ч. 2 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», позивачеві як учаснику, який вибув, не було виплачено належну йому частку прибутку, одержаного товариством за весь період діяльності останнього та дивіденди.
Ухвалою суду від 19.04.2010 р. порушено провадження у справі № 6/230.
Ухвалою суду від 01.07.2010 р. призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Агровсесвіт»надати в розпорядження експерта документи, що підтверджують фактичні внески учасників, у тому числі ОСОБА_1, до статутного фонду підприємства; аналітичні відомості формування статутного фонду та внесків учасників, у тому числі ОСОБА_1; баланс (ф. 1) та звіт про фінансові результати (ф. 2) товариства з обмеженою відповідальністю «Агровсесвіт»станом на 15.12.2008 р. (або найближчу звітну дату); інформацію про розгляд зборами учасників товариства заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників.
На адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання судового експерта про вирішення питання щодо надання товариством з обмеженою відповідальністю «Агровсесвіт»витребуваних ухвалою суду документів, оскільки станом на січень 2011 року вони надані не були.
Ухвалою суду від 01.02.2011 р. витребувано від відповідача зазначені вище документи.
Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано.
До господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було повернуто матеріали справи № 6/230 з повідомленням про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи у зв'язку з недостатністю наданих на експертизу матеріалів.
Ухвалою суду від 04.04.2011 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд останньої на 18.04.2011 р..
У судове засідання 18.04.2011 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд справи відкладено на 12.05.2011 р.. Сторони не з'явились повторно.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
17.01.2001 р. Мінською районною у місті Києві державною адміністрацією було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровсесвіт»(далі - Товариство).
Відповідно до статуту Товариства його учасниками були: ОСОБА_1 - 20% статутного фонду, ОСОБА_2 -20% статутного фонду, ОСОБА_3 - 30% статутного фонду, ОСОБА_4 -30% статутного фонду.
Пунктом 3.5 статуту Товариства в редакції 2001 року передбачено, що прибуток Товариства використовується за рішенням зборів учасників на поповнення фондів та інші цілі у відповідності зі статутною діяльністю.
Пунктом 4.5 статуту Товариства передбачено, що при виході учасника із Товариства термін та умови повернення грошових та майнових вкладів вирішуються угодою між вибуваючим та вищим органом Товариства.
Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника, товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
18.12.2008 р. ОСОБА_1 подав на розгляд зборів учасників Товариства нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників, якою просив виплатити йому частку у статутному фонді.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Станом на день розгляду справи вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді та дивіденди позивачу не виплачені.
В силу статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто вимога, з якою позивач звертається до суду повинна кореспондуватися з наведеними підставами звернення до суду, тобто носити характер захисту порушених прав.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доведення факту порушення прав, відповідно до ст. 33 ГПК України, покладається на позивача.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача сплатити грошові кошти, що становлять належну йому частку у статутному фонді та дивіденди.
Для визначення грошового еквівалента (розміру) частки та дивідендів, що мають бути сплачені на користь позивача судом було призначено судову економічну експертизу.
У зв'язку з недостатністю наданих на експертизу матеріалів для вирішення поставленого питання судову економічну експертизу проведено не було.
Позивачем самостійно не визначено розміру частки у статутному фонді Товариства та дивідендів, які він просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Оскільки позивачем не доведено розміру частки у статутному фонді Товариства та дивідендів, які мають бути виплачені на його користь, і суд не має можливості для їх визначення, позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 24.05.2011 р.