ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/4424.05.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнеспром»
До 1. Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і
науки України
2. Спільного підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою
відповідальністю «Кипарис»
Про визнання недійсним частково свідоцтва №49498 на знак для товарів і послуг «КАРАТ»
Суддя Палій В.В.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача -1 ОСОБА_1- предст. (дов. від 11.01.2010р.)
Від відповідача -2 не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, Спільного підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Кипарис»про визнання недійсним частково свідоцтва №49498 на знак для товарів і послуг «КАРАТ». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зареєстрований знак не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки знак «КАРАТ, комбінований»(свідоцтво №49498) відповідача-2 є схожим зі знаком «КАРАТ, словесний»(свідоцтво №31229) позивача, який був зареєстрований раніше, настільки, що їх можна сплутати.
Відповідач-2 у судове засіданні 10.01.2006р. не з'явився, відзиву на позов не надав.
Відповідач-1 відзиву на позов не надав, проте подав клопотання про зупинення провадження у справі №20/44 до вирішення Господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи №12/486 про визнання недійсним свідоцтва України №31229 на знак для товарів і послуг «КАРАТ».
Представник позивача проти задоволення поданого клопотання не заперечив.
Враховуючи те, що рішення по справі №12/486 має значення для правильного вирішення справи №20/44, суд прийшов до висновку про необхідність зупинити провадження у справі №20/44 до вирішення Господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи №12/486.
Ухвалою від 10.01.2006р. провадження у справі №20/44 зупинено до вирішення Господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи №12/486.
Згідно інформації, яка одержана судом із Програми «Документообіг господарських судів», рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2009р. по справі №12/486, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010р. позовні вимоги задоволено повністю, а саме, визнано недійсним свідоцтво України №31229 на знак для товарів і послуг «КАРАТ».
За наведених обставин, ухвалою від 16.05.2011р. провадження у справі №20/44 поновлено, а справа призначена до судового розгляду на 24.05.2011р.
Представники позивача, відповідача-2 у судове засідання 24.05.2011р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -
Відповідно до позовної заяви, ТОВ «Агробізнеспром»(позивач) зазначає, що ТОВ «Агробізнеспром» є власником національної реєстрації, а саме, торговельної марки “КАРАТ” за свідоцтвом України №31229 від 15.04.2003 р. (заявка № m 2001117337 від 16.11.2001 р.), яка зареєстрована для товарів 5 класу МКТП: гербіциди.
СП ТОВ «Кипарис»є власником свідоцтва України №49498 від 16.05.2005р. на комбінований знак для товарів і послуг «КАРАТ», що зареєстрований для товарів та послуг 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 34, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 класів МКТП.
Позивач просить суд визнати свідоцтво України №49498 від 16.05.2005р. недійсним частково стосовно товарів 5 класу МКТП «препарати для нищення паразитів і шкідників, фунгіциди», оскільки зареєстрований знак не відповідає умовам надання правової охорони, а саме, комбінований знак для товарів і послуг «КАРАТ»(свідоцтво №49498) схожий зі знаком “КАРАТ” за свідоцтвом України № 31229 (власником якого є позивач), настільки, що їх можна сплутати щодо однорідних товарів 5 класу «препарати для нищення паразитів і шкідників, фунгіциди»та «гербіциди», відповідно, існує принципова ймовірність виникнення у споживача враження, що знаки належать одній особі.
Відповідачі відзивів на позовну заяву не надали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2006р. провадження у справі №20/44 було зупинено до вирішення Господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи №12/486 про визнання недійсним свідоцтво України №31229 на знак для товарів і послуг «КАРАТ».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2009р. по справі №12/486 за позовом Синджента Лімітед до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, ТОВ «Астра Технолоджі»(після процесуального правонаступництва ТОВ «Агробізнеспром»), яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010р. позовні вимоги задоволено повністю, а саме, визнано недійсним свідоцтво України №31229 на знак для товарів і послуг «КАРАТ».
Проаналізувавши документи, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Відповідно до абзацу 5 п. 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 №3771-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.
Датою подання заявки на реєстрацію комбінованого знака «КАРАТ»(свідоцтво України №49498) є 07.04.2003р.
Згідно з п. 3 ст. 6 Закону (з останніми змінами станом на 04.07.2002р.) не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг.
Позивач у позові зазначає про те, що комбінований знак для товарів і послуг «КАРАТ»(свідоцтво №49498) схожий зі знаком “КАРАТ” за свідоцтвом України № 31229 (власником якого є позивач), настільки, що їх можна сплутати щодо однорідних товарів 5 класу «препарати для нищення паразитів і шкідників, фунгіциди»та «гербіциди», відповідно, існує принципова ймовірність виникнення у споживача враження, що знаки належать одній особі.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:
зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;
зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Згідно п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) (надалі за текстом -“Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес”) “зміст слова "інтерес" включає: а) увагу до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимось, чимось; цікавість, захоплення; б) вагу; значення; в) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; г) прагнення, потреби; д) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмось прагненням, потребам; вигоду, користь, зиск”.
В силу п. 3.6 Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес “законний інтерес відбиває легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом”.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес “поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам”.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2009р. по справі №12/486 за позовом Синджента Лімітед до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, ТОВ «Астра Технолоджі»(після процесуального правонаступництва ТОВ «Агробізнеспром»), яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010р. позовні вимоги задоволено повністю, а саме, визнано недійсним свідоцтво України №31229 на знак для товарів і послуг «КАРАТ».
Відповідно до п. 3 ст. 19 Закону свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що на як на момент подачі відповідачем-2 заявки на реєстрацію комбінованого позначення «КАРАТ»(свідоцтво України №49498), так і на момент звернення позивача з позовом до суду, у позивача були відсутні права інтелектуальної власності на торговельну марку “КАРАТ”, на захист яких позивач звернувся з позовом до суду, оскільки свідоцтво України №31229 вважається таким, що не набрало законної сили з 16.11.2001р. (дата подання заявки).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За відсутності у позивача прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «КАРАТ», такі права не можуть бути порушені виданим на ім'я відповідача-2 свідоцтвом України №49498 на комбінований знак для товарів в послуг «КАРАТ».
За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.
Суддя В.В. Палій