ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/6416.05.11
За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"
до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
до відповідача-2 Приватного підприємства "СИА-2007"
про стягнення суми боргу в розмірі 9710,28 грн. в порядку регресу
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 (довіреність № 104 від 24.11.2010 р.)
Від відповідача-1 ОСОБА_2 (довіреність № 5 від 04.01.2011 р.)
Від відповідача-1 не з'явилися
Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (відповідача-1) та Приватного підприємства "СИА-2007" (відповідача-2) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 9710,28 грн. в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»на підставі страхового сертифікату (договору) № КМ.ДМт06-01.483/10 від 04.12.2007 р. внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Ford Mondeo", реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу "МАЗ 54208", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_3 та якого визнано винним в ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/5346679), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 р. порушено провадження у справі № 39/64 та призначено справу до розгляду на 18.04.2011 р. о 10:10 год.
15.04.2011 р. позивач через відділ діловодства суду надіслав телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи. Клопотання позивача задоволено.
18.04.2011 р. відповідач-1 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.05.2011 р. о 10:30 год.
13.05.2011 р. відповідач-2 через відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи без представника відповідача-2, у зв'язку із неможливістю явки представника в судове засідання, та документи на виконання вимог ухвали суду. Заяву представника відповідача-2 про розгляд справи без представника відповідача-2 судом задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 16.05.2011 р., подав уточнення до позовної заяви, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача 9200,28 грн.: 7180,02 грн. страхового відшкодування та 2020,26 грн. - пені, стягнути з відповідача-2 - 510,00 грн. франшизи та стягнути з відповідачів пропорційно судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 16.05.2011 р., надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням уточнень до позовної заяви.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 16.05.2011 р., надав суду усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.05.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок дорожньо -транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 9200,28 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Статтею 979 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
04.12.2007 р. між Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»(страховик, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»(страхувальник) було укладено страховий сертифікат (договір) № КМ.ДМт06-01.483/10 (додаток № 3 до Генерального договору № КМ.ИІ-03.10/00 від 24.06.2004 р.).
Відповідно до страхового сертифікату (договору) № КМ.ДМт06-01.483/10 від 04.12.2007 р. у позивача був застрахований автомобіль марки "Ford Mondeo", реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до п. 3.1. Генерального договору № КМ.ИІ-03.10/00 від 24.06.2004 р., страховик відшкодовує у межах страхової суми збитки, що виникли внаслідок пошкодженя, повної конструктивної загибелі чи втрати застрахованого транспортного засобу.
10.06.2008 р. в м. Києві на вул. Чорноморській, 1 сталася дорожньо -транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля марки "Ford Mondeo", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Закритому акціонерному товариству «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»під керуванням -ОСОБА_4 та автомобіля "МАЗ 54208", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Приватному підприємству «СИА-2007»під керуванням ОСОБА_3 Наведене підтверджується довідкою Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві від 10.06.2008 р., виданою ОСОБА_4
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), що підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва від 07.07.2008 р. у адміністративній справі № 3-23727/2008, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн.
Відповідно до Звіту № 361/3 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 19.06.2008 р. (СПД ОСОБА_5, оцінювач), вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Ford Mondeo", реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 8587,63 грн.
На підставі акту № 5633 про настання страхового випадку Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», виконуючи свої зобов'язання за страховим сертифікатом (договором) № КМ.ДМт06-01.483/10 від 04.12.2008 р., сплатило своєму страхувальнику Закритому акціонерному товариству «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»суму страхового відшкодування в розмірі 7690,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8455 від 24.11.2008 р.
Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»перейшло в межах суми 7690,02 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу -"МАЗ 54208", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Приватному підприємству «СИА-2007», яким керував водій ОСОБА_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Ford Mondeo", реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5346679.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, особами відповідальними за завдані громадянину ОСОБА_4 (власник автомобіля Закрите акціонерне товариство «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна») збитки, у спірному випадку є Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" (відповідач-1) відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5346679, та ПП «СИА-2007»(судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем-2, що підтверджується наказом № 5-к від 19.02.2008 р., належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи) відповідно до вимог ст. 1188 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем-1, як страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, в частині відшкодування франшизи, передбаченої наведеним полісом № ВВ/5346679.
З урахуванням наведеного, суд вважає, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування у сумі 7690,02 грн. за страховим сертифікатом (договором) № КМ.ДМт06-01.483/10 від 04.12.2008 р., перейшло право вимоги, як осіб, відповідальних за завдані збитки внаслідок ДТП.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача-1 в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, є такою, що підлягає задоволенню в сумі 7180,02 грн. (7690,02 грн. сума виплаченого страхового відшкодування -510,00 грн. франшиза).
Позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 -ПП «СИА-2007»суми франшизи у розмірі 510,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивач не звертався до відповідача-2 з вимогою про сплату суми франшизи в розмірі 510,00 грн., а тому строк виконання зобов'язань не настав.
Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми пені в розмірі 2020,26 грн.
Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 1287 від 13.07.2009 р. про виплату грошового відшкодування в порядку регресу в сумі 7690,02 грн.
25.08.2009 р. від відповідача-1 на адресу позивача надійшов лист № 749-у від 10.08.2009 р., яким просить позивача для подальшого вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування позивачу необхідно до регресної вимоги додати заяву на виплату такого відшкодування.
Позивач у відповідь на лист відповідача-1 за № 749-у від 10.08.2009 р. надіслав на адресу відповідача-1 лист № 1558 від 27.08.2009 р. разом із заявою на виплату страхового відшкодування № 3019 від 03.09.2008 р. Даний лист відповідач отримав 04.09.2009 р. про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Однак вимога позивача про виплату страхового відшкодування в сумі 7690,02 грн. відповідачем-1 залишена без задоволення.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 524,39 грн. за період з 05.10.2009 р. по 05.04.2010 р. (відповідно до приписів п. 6 ст. 232 ГК України) визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 737,97 грн., а саме:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
7180,0205.10.2009 - 05.04.201018310.25 %737,97
Отже, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача-1 становить 737,97 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1229,87 грн. позивачу належить відмовити.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, Саксаганського, 77; код ЄДРПОУ № 22945712) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства Українська охоронно-страхова компанія (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 5; код ЄДРПОУ 23734213; п/р № 265093014654 в АБ «Старокиївський банк» м. Києва, МФО 321477) 7180,02 грн. (сім тисяч сто вісімдесят гривень 02 коп.) як відшкодування збитків в порядку регресу, 737,97 грн. (сімсот тридцять сім гривень 97 коп.) пені, 83,17 грн. (вісімдесят три гривні 17 коп.) витрат по сплаті державного мита та 192,44 грн. (сто дев'яносто дві гривні 44 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Видати накази.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного рішення: 20.05.2011 р.