19 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Макарчука М.А., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, за касаційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року та ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року,
У січні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 серпня 2006 року він отримав у власність спадкове майно - Ѕ частину квартири НОМЕР_1, що знаходиться в АДРЕСА_1, іншу Ѕ частину квартири отримав його рідний брат - ОСОБА_8. Згодом йому стало відомо, що на підставі довіреностей від 05 серпня 2006 року №№ 1-269, 1-295 ОСОБА_6 26 березня 2007 року уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири зі своєю матір'ю, ОСОБА_5, яка, в свою чергу, 28 лютого 2008 року за договором купівлі-продажу продала квартиру ОСОБА_9 по ціні 514090 грн. Підтримуючи позов, пояснив, що гроші від продажу своєї частини квартири він не отримував та довіреності на укладання такої угоди нікому не видавав. Тому просив визнати недійсними вказану довіреність, а також договори купівлі-продажу від 26 березня 2007 року та 28 лютого 2008 року.
В процесі розгляду справи, позивач змінив предмет позову та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 26 березня 2007 року, як такий, що укладений в результаті зловмисної домовленості та просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 завдані йому збитки у сумі 406858 грн. 97 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_1, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 26 березня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_8, в особі повіреного ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_5 купила вказану квартиру. Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 завдані внаслідок зловмисної домовленості збитки у сумі 401601 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року скасовано в частині визнання договору купівлі-продажу квартири НОМЕР_1, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 26 березня 2007 року недійсним та ухвалено нове рішення, яким в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В частині стягнення збитків у сумі 401601 грн. рішення змінено та визначено суму збитків в розмірі 257045 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просили скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та просять передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_4 теж звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що на підставі довіреностей від 05 серпня 2006 року №№ 1-269, 1-295 ОСОБА_6, що діяв від імені та в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_8, 26 березня 2007 року уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири зі своєю матір'ю, ОСОБА_5, яка, в свою чергу, 28 лютого 2008 року за договором купівлі-продажу продала квартиру ОСОБА_9 по ціні 514090 грн., разом з тим, позивач грошей за продану частину квартири від відповідачів не отримав. Отже, суди всебічно і повно з'ясували обставини справи та дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_4 внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були завдані збитки, тому обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права відповідає вимогам ст. 232 ЦК України. Крім того, суд апеляційної інстанції вірно визначив розмір збитків в сумі 257045 грн., згідно курсу долара США станом на момент виникнення спірних правовідносин, та правомірно змінив рішення суду першої інстанції в цій частині.
Наведені в касаційних скаргах доводи висновків судів не спростовують.
Виходячи з вищевказаного, рішення суду першої інстанції в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції та рішення апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року в частині, залишеній без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Макарчук М.А. Писана Т.О. Фаловська І.М.