Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-2446/ 11 р. Головуючий у 1 інстанції: Юхно Л.М.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
11 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Мануйлова Ю.С.,
Бабак А.М.
при секретарі Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кам'янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області
на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2007 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа -Благовіщенська сільська рада, про визнання угоди дійсною та визнання права власності, -
У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа -Благовіщенська сільська рада про визнання угоди дійсною та визнання права власності.
В позові зазначала, що на початку 2002 року вона дізналася, що за адресою АДРЕСА_1 і домовилася з продавцем про купівлю даного будинку. 20 березня 2002 року вона разом з дітьми переїхала до даного будинку. З продавцем ОСОБА_5 вони досягли згоди по всім істотним умовам договору купівлі-продажу житлового будинку з придомовими будівлями. Вони визначили час укладення договору - 21 березня 2002 року, предмет договору - житловий будинок з придомовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та присадибна земельна ділянка, площею 0,25 га. Вартість житлового будинку складала 45 836 грн. У зв'язку з тим, що у позивачки не було всієї суми, для сплати за будинок вони з продавцем домовилися про розстрочення платежу на наступний 2003 рік, та оформлення документів купівлі-продажу у нотаріуса після сплати всієї суми. У серпні 2003 року позивачка повністю розрахувалася з продавцем за вказаний будинок та запропонувала поїхати до нотаріуса для укладення угоди в письмовому виді, але продавець почала хворіти та запропонувала позивачці самій оформити всі документи. Розглянувши документи нотаріус пояснив: у березні 2000 року ОСОБА_5 купила житловий будинок з придомовими будівлями та присадибну земельну ділянку в АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,25га було укладено в державного нотаріуса ОСОБА_6 Що стосується будинку - то на нього не було оформлено правовстановлюючих документів, а тому угоду у нотаріуса укласти не можливо. Відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок з спорудами позбавляє її права оформити документи на будинок в повному обсязі в нотаріальній конторі.
Позивачка просила суд встановити факт, що -ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_5 купила вищевказаний житловий будинок та присадибну земельну ділянку, площею 0,25га. Просила визнати дійсним договорів купівлі-продажу за яким ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 купила зазначений житловий будинок з спорудами та присадибну земельну ділянку, площею 0,25га і визнати за нею право власності на ці об'єкти.
Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2007 року позов задоволено.
Кам'янсько-Дніпровський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони погодили всі істотні умови договору, який потребує нотаріальної форми, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і суд неправильно застосував норми матеріального права. В порушення вимог ч.4 ст.174 ЦПК України не перевірив, чи не суперечить визнання позову відповідачем закону, чи не порушує права, свободи або інтереси інших осіб.
Знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а також вирішення оскаржуваним рішенням питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі в справі, та в інтересах яких прокурором подано апеляційну скаргу. Судом першої інстанції не додержано вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, задовольняючи позов з посиланням на ст. 220 ЦК України не дав оцінки тій обставині, що вчинений сторонами правочин не відповідає цивільному законодавству, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Поза увагою суду залишились те, що для укладення угоди на відчуження житлового будинку та земельної ділянки в наявності є передбачені законом спеціальні умови. Подібні угоди підлягають не тільки нотаріальному посвідченню, а й державній реєстрації. Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України можливо визнати дійсним лише такий договір, який підлягає лише нотаріальному посвідченню, а не державній реєстрації. Таким чином, заявлені позовні вимоги вочевидь не відповідають нормі матеріального права, яку неправильно застосував суд першої інстанції.
Виходячи з суті позовних вимог, суд не мав передбачених законом підстав для визнання, як юридичного факту укладення договору купівлі-продажу попередніми продавцем та покупцем нерухомого майна.
Суд не звернув уваги на ту обставину, що ухилення відповідача від укладення договору місця не мало, а мали місце інші обставини, через які правочин не міг бути вчиненим. А саме, даний правочин не міг бути вчиненим не через ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення, а через відсутність правовстановлюючих документів у відчужувача майна.
За встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відому у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кам'янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області задовольнити.
Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2007 року по цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: