Справа № 22-а-562/11
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22а-562/11 Головуючий у 1 інстанції: Панченко О.М.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
17 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Мануйлова Ю.С.
Давискиби Н.Ф.
При секретарі: Буримі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердяньску Запорізької області про відновлення строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії «дітям війни», -
У травні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області (далі Управляння ПФУ в м. Бердянську Запорізької області) про відновлення строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії «дітям війни».
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач з 2006 року і по час подання позову зазначені виплати не нараховував та не виплачував. Також стверджує, що про порушення своїх прав вона дізналася із засобів масової інформації, тому вважає, що строк позовної давності пропущений нею з поважних причин.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд поновити строк для звернення до суду, визнати противоправною бездіяльність відповідача, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 13.05.2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в м. Бердянську Запорізької області щодо не призначення, не нарахування та не виплати ОСОБА_4 не отриманих у період з 22.05.2008 року по 13.05.2009 року сум підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано УПФУ в м. Бердянську Запорізької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4, недоплачене підвищення до основної пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі30% мінімальної пенсії за віком, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 22.05.2008 року по 13.05.2009 року з урахуванням законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, за відрахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог -відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, Управління ПФУ в м. Бердянську Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління ПФУ в м. Бердянську Запорізької області підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується сторонами, ОСОБА_4 має статус дитини війни, що підтверджено ксерокопією паспорта та пенсійним посвідченням (а.с. 4).
У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VІ до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зміст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу за період з травня 2008 року по 13 травня 2009 року.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області відхилити.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: