іменем україни
04 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого - Пшонки М.П.
суддів: Горелкіної Н.А., Кафідової О.В.,Колодійчука В.М.,
Сімоненко В.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління” на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 січня 2011 року,
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вимогами до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23.11.2009 року її з 04.12.2008 року поновлено на посаді касира-операціоніста ЗАТ КБ «Приватбанк» із стягненням 19373,92 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» виконав судове рішення лише 23.04.2010 року, ОСОБА_2 просила стягнути 14 896,08 грн. середнього заробітку за час невиконання рішення суду щодо поновлення на роботі та 1000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2010 року позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на користь ОСОБА_2 14896,08 грн. середнього заробітку за час невиконання рішення суду щодо поновлення на роботі, 1000 грн. моральної шкоди та на користь держави 157,48 державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13 січня 2011 року в частині вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди провадження в справі закрито.
В решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на їх необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права й допущені при розгляді справи порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на користь ОСОБА_2 14896,08 грн. середнього заробітку за час невиконання рішення суду щодо поновлення на роботі , суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ПАТ КБ «Приватбанк» затримав виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі з 23.11.2009р. по 23.04.2010р.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з банком до 04.12.2008 року.
04.12.2008 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи із посади касира- операціоніста Центрального відділення Житомирської філії ЗАТ «Приватбанк» на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23.11.2009 року, яке вступило в закону силу, ОСОБА_2 була поновлена на роботі на вказаній посаді.
Рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі було виконано ПАБ КБ «Приватбанк» 23.04.2010 року.
Згідно з ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», п.8.2 Інструкції про проведення виконавчих дій виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.
За вимогою ОСОБА_2 25.01.2010 року Корольовським районним судом м. Житомира було видано виконавчий лист.
За заявою ОСОБА_2 від 30.01.2010р. Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ 2.02.2010р. було відкрите виконавче провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження в цей же день надіслана до ПАБ КБ «ПриватБанк».
Проте суди в порушення вимог ст.ст.212,213 ЦПК України на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернули та помилково дійшли до висновку про те, що ПАБ КБ „ПриватБанк” затримав виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі з 23.11.2009р. по 23.04.2010р.
Суд апеляційної інстанції також помилково вважав, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, не є позовними.
Закриваючи провадження в справі в частині відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції посилався на п.1 ст. 205 ЦПК України, яка передбачає закриття провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на положеннях ст.237-1 КЗпП України.
Отже підстав для закриття провадження в частині стягнення моральної шкоди у апеляційного суду не було.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління” задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 січня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Н.А. Горелкіна
В.М. Колодійчук
О.В. Кафідова
В.М. Сімоненко