06 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., Писаної Т.О., Кафідової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу квартири недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, про виселення,
У листопаді 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про визнання довіреності та договору купівлі-продажу квартири недійсними, посилаючись на те, що він має у власності квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 20,4 кв.м, згідно свідоцтва про право власності № 312 від 23 вересня 2003 року, виданого на підставі розпорядження виконкому Ірпінської міської ради Київської області від 03.09.2003 року, є її єдиним власником. У листопаді 2006 року йому стало відомо, що квартира, яка належала йому на праві власності продана і її новим власником є ОСОБА_6.
У січні 2007 року до суду звернулась ОСОБА_6 в особі представника за довіреністю ОСОБА_9 із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 про виселення його з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 жовтня 2009 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу квартири недійсними. Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про виселення задоволено. Виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 жовтня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсними довіреності, видані ОСОБА_4 ОСОБА_5 30.05.2006 року та 11.10.2006 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, від імені якого по довіреності виступав ОСОБА_5, та ОСОБА_6, зареєстрований приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_8 13.10.2006 року. ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 звернулась до Верховного Суду України із касаційною скаргою.
Під час перегляду рішення апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, зокрема, зазначила про встановлення судом тієї обставини, що 30 травня та 11 жовтня 2006 року ОСОБА_4 видав ОСОБА_5 довіреності, якими уповноважив того здійснювати управління та розпорядження всім його, ОСОБА_4, майном. На підставі довіреності від 11 жовтня 2006 року ОСОБА_5, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_4, 30 жовтня 2006 року уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Також колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України відзначила, що в судовому засіданні ОСОБА_5 ствердив про отримання від покупця ОСОБА_6 45 000 доларів США та передачу їх ОСОБА_4 Встановлено про те, що 09 грудня 2006 року ОСОБА_4 надав ОСОБА_6 письмову розписку, якою зобов'язався звільнити квартиру до 14 грудня 2006 року.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вказала що, апеляційний суд Київської області під час перегляду рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08.10.2009 року на зазначене уваги не звернув, та не надав належної оцінки цим доказам.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07 квітня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, рішення апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2009 року скасовано і передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд Київської області під час повторного перегляду рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08.10.2009 року звернув увагу на викладене в ухвалі Верховного Суду України від 07 квітня 2010 року та надав оцінку належним доказам, про що зазначив у своїй ухвалі.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08.10.2009 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08.10.2009 року та ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2010 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначені рішення у повному обсязі, посилаючись на порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладені в рішенні суду першої інстанції висновки належним чином обґрунтовані та мотивовані на підставі матеріалів справи та поданих доказів і відповідають фактичним обставинам справи, аналіз яких наведено в рішенні.
Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України (розгляд справи в останньому судовому засіданні відбувся без участі позивача) не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
При цьому, слід зауважити, що представник позивача був належним чином повідомлений про час розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи (т. 2, а.с. 94).
Інші доводи, викладені в скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
З огляду на викладене, рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права
Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Мазур Л.М. Писана Т.О. Кафідова О.В.