копія
12 травня 2011 р. Справа № 2а-1870/1272/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.
за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання причини невиконання судового рішення поважною та скасування постанови ,-
Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради (далі по тексту - позивач, УПСЗН виконкому Роменської МР) звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ВДВС ГУЮ в Сумській області), в якому просить:
- визнати причину невиконання судового рішення по виконавчому листу №2-а-4229 виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області поважною;
- скасувати постанову від 22.02.2011 року ВП №23901182 по виконавчому листу №2-а-4229 про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що постанова про накладення на УПСЗН виконкому Роменської МР штрафу за повторне невиконання рішення суду є безпідставною, оскільки постанову суду, якою зобов'язано позивача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2009-2010 р.р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням отриманих виплат, не було ним виконано у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, з поважних причин, а тому у відповідача не було правових підстав до застосування санкцій, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. 11.05.2011 року від позивача до суду надійшло клопотання /а.с.38/, в якому просить розгляд справи провести без участі представника УПСЗН виконкому Роменської МР, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином /а.с.37/. 12.05.2011 року від представника відповідача до суду надійшло письмове заперечення на адміністративний позов /а.с.39-41/, з обґрунтуванням своєї позиції тим, що постанова про накладення штрафу від 22.02.2011 року, зважаючи на повторне не виконання УПСЗН виконкому Роменської МР в добровільному порядку виконавчого документа, була винесена у відповідності до вимог ст.ст. 5,76,87 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому вважає позовну заяву позивача безпідставною та необґрунтованою та просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного:
В судовому засіданні встановлено, що 24.01.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Сумській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №23901182 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-а-4229/10, виданого 20.01.2011 року Роменським міськрайонним судом Сумської області про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Роменської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2009-2010 р.р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням отриманих виплат /а.с.6/.
Як вбачається з вищевказаної постанови, позивачу державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Сумській області було надано строк до 31.01.2011 року для добровільного виконання рішення суду. Зважаючи на те, що Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради у встановлений термін вимоги ДВС не були виконані, 08.02.2011 року відповідачем було винесено постанову про накладення на УПСЗН виконкому Роменської МР штрафу у розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин, та надано новий строк для виконання рішення суду до 15.02.2011 р. Однак, позивачем повторно не було виконано в добровільному порядку рішення суду, у зв'язку з чим та на підставі ст.ст. 5, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження», 22.02.2011 року державним виконавцем була винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. /а.с.7/.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною 2 статті 76 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб -від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника -юридичну особу -від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з повторним невиконанням рішення суду у встановлений строк, відповідачем відповідно до ст.ст. 5, 76, 87 Закону України “Про виконавче провадження”, 22.02.2011 року було винесено постанову про накладення на Управління ПСЗН виконкому Роменської МР штрафу в розмірі 680,00 грн. за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду /а.с.7/.
При цьому, суд вважає, що дана постанова не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства України. Так, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. При цьому, позивачем не надано до суду доказів про відсутність коштів передбачених на виплату щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2009-2010 р.р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на відповідному рахунку Державного казначейства.
Крім цього, постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області зобов'язано позивача не лише виплатити, а й здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2009-2010 р.р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням отриманих виплат, однак як вбачається з матеріалів справи відсутні докази про те, що були вчинені будь-які дії по виконанню рішення суду. Варто також зазначити, що відсутність коштів на рахунках не позбавляло можливості позивача хоча б здійснити перерахування коштів, які підлягали для виплати ОСОБА_1, однак, жодного перерахунку позивачем не було здійснено.
Окрім того, законодавство України надає можливість відкладення, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення, але як вбачається з матеріалів справи позивач з відповідними заявами не звертався.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали. законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щорічної разової грошової допомоги створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога, однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання даної допомоги, яка прямо передбачена законом та постановлена до стягнення судовим рішенням
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду, судом не може бути прийнято до уваги.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду по справі Кечко проти України, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини невиконання рішення Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради стосовно перерахування та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2009-2010 р.р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням отриманих виплат, у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу №1 до Конвенції
Враховуючи, що позивачем без поважних причин, всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, не були виконані вимоги старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Сумській області з примусового виконання виконавчого листа №2-а-4229/10, виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області, суд вважає, що відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України та в межах повноважень, наданих йому Законом України “Про виконавче провадження”, було винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 680,00грн, а тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання причини невиконання судового рішення поважною та скасування постанови - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 17.05.2011 року.
Суддя (підпис) О.М. Кунець
З оригіналом згідно
Суддя О.М. Кунець