13 квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.,
суддів: Євграфової Є.П., Попович О.В.,
Хопти С.Ф., Юровської Г.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2010 року,
ОСОБА_3 5 листопада 2009 року звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що разом з ОСОБА_5 їй належала на праві спільної власності квартира АДРЕСА_1.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 дізналася, що він за договором дарування подарував 1/2 частку вказаної квартири відповідачці ОСОБА_4
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила визнати договір дарування недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 201, 215, 355, 368, 369 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 63, 65 СК України, оскільки своєї згоди на відчуження Ѕ частки спірної квартири не давала.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 18 червня 1976 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (прізвище після одруження ОСОБА_5).
1 жовтня 1997 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видано свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.
5 листопада 2004 року ОСОБА_5 за нотаріально посвідченим договором подарував свою 1/2 частину вказаної квартири ОСОБА_4; договір зареєстровано в КП ДМБТ ДОР.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що договір дарування не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, оскільки передбачений цим законодавством; сторони цього правочину були дієздатними особами; дотримано форму, встановлену законом для вчинення подібних правочинів, а сам правочин був спрямований на настання реальних наслідків.
Залишаючи зазначене рішення без змін, апеляційний суд виходив із того, що діючим законодавством не передбачено обмежень для самостійного розпорядження співвласником своєю часткою у праві спільної часткової власності шляхом укладення договору дарування. За висновком апеляційного суду посилання позивачки на порушення при укладенні спірного договору вимог ст. 369 ЦК України та ст. 65 СК України є безпідставними, оскільки дані правові норми стосуються спільної сумісної власності та не поширюються на спірні правовідносини.
З такими висновками судів погоджується й колегія суддів, підстав для скасування ухвалених в справі судових рішень не вбачає.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Колодійчук
Судді: Є.П. Євграфова
О.В. Попович
С.Ф. Хопта
Г.В. Юровська