р.
Справа №
За позовом
до
про
Представники сторін:
В судовому засіданні 01.04.08р. була оголошена перерва.
Прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська заявив позов в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захис-ту інвалідів м. Дніпропетровськ про стягнення з ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" суми 3 570198 грн. 75 коп. адміністративно-господарських санкцій за нестворені в 2006 році робочі місця для інвалідів.
Відповідач позов не визнав з мотивів, що забезпечення прав інвалідів на праце-влаштування здійснюється шляхом безпосереднього звернення до підприємств, ус-танов, організацій чи до державної служби зайнятості, що остання здійснює пошук відповідної роботи згідно до рекомендацій МСЕК та наявної у інваліда кваліфікації. Далі відповідач послався на свій лист від 11.08.06р. № 5417 до Бабушкінського рай-онного центру зайнятості, в якому зазначив про можливість тимчасового створення робочих місць для інвалідів.
Фактичного звернення інвалідів чи направлення їх центром зайнятості, пові-домив відповідач, не мало місця.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін і приймаючи до уваги, що відповідно зі ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищено-сті інвалідів в Україні" (далі Закон) підприємства, установи, організації, які вико-ристовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу та самостійно здійснюють пра-цевлаштування інвалідів у рахунок нормативів, виходячи з вимог ст.18 цього Зако-ну. Вказаною статтею передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаш-тування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, уста-нов чи до державної служби зайнятості.
Як вбачається із звіту відповідача форми № 10-П-1 середньооблікова кількість штатних його працівників складає 8373 осіб. До вказаної чисельності входять пра-цівники районних структурних підрозділів товариства.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік загаль-на чисельність інвалідів, яка повинна працювати у відповідача становить 335 осіб.
Відповідно до ст. 20 Закону сума адміністративно-господарських санкцій виз-начається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інва-лідом.
Статтею 18-1 Закону встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук придатної роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявної у інваліда квалі-фікації та знань, з урахуванням його побажань.
Як вбачається із змісту ст.ст. 18-20 Закону на підприємства, які використову-ють найману працю, не покладений обов'язок здійснювати пошук інвалідів.
Даних про кількість зареєстрованих державними службами зайнятості інвалідів в 2006 році прокурором і позивачем не надано.
Доказів про надсилання до державних служб зайнятості звітів про наявність місць для працевлаштування інвалідів в передбачений нормативом кількості відпо-відачем теж не представлено, але відповідальність ст. 20 Закону встановлена не за не надсилання звітів, а за не зайняте робоче місце, призначене для працевлаштуван-ня.
Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-162 КАС України, господарський суд,-
В адміністративному позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Ко-дексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністратив-ного судочинства України.