Справа № 2-654/11
іменем України
"05" травня 2011 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Павлюку Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ті особи: орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, КП „Житло-сервіс” про встановлення порядку користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житлом, виселення з жилого приміщення,
Позивачка, яка діє як законний представник своєї неповнолітньої доньки, звернулась до суду з позовом до відповідачів про встановлення порядку користування жилим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні кімнатою, виселення з жилого приміщення.
В судовому засідання позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги змінила, змінені підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що вона разом з колишнім чоловіком ОСОБА_3 придбали квартиру АДРЕСА_1 Протягом тривалого часу після розірвання шлюбу між сторонами виникають постійні суперечки, сімейні сварки та бійки з приводу порядку користування спірною квартирою. Відповідач ОСОБА_3 та його батьки -відповідачі по справі, виганяють її з квартири, змушують її з дитиною проживати у друзів, крадуть речі її доньки, роблять неможливим її проживання. З цього приводу вона неодноразово викликала працівників міліції, однак позитивного результату це не дало. Спочатку вони жили втрьох, а потім ОСОБА_3 вселив своїх батьків з метою зменшення її частки у проживанні. На даний час вона з дитиною займає кімнату жилою площею 14,9 м2, а відповідач проживає в іншій кімнаті жилою площею 21,4 м2, а його батьки -в кімнаті 19,9 м2. Також багато конфліктів між сторонами існує щодо сплати житлово-комунальних послуг і вона з дитиною бажають окремо сплачувати за користування своїм житлом. З цих підстав просить визначити конкретний порядок користування квартирою, виділивши їй з дитиною у користування кімнату жилою площею 19,9 м2, а відповідачу -інші дві кімнати жилою площею 14,9 м2 та 21,4 м2 та зобов'язати відповідача не чинити їй з дитиною перешкоди в користуванні виділеним житлом. Крім того, вважає, що відповідач ОСОБА_3 вселив своїх батьків незаконно, вони всіляко унеможливлюють її проживання, тому просить їх виселити з квартири без надання іншого жилого приміщення.
Представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_6 змінений позов також підтримала, просила його задовольнити, повністю погодившись та підтримавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та надавши суду аналогічні пояснення.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що між сторонами були конфліктні ситуації, але він нікому не погрожував і не застосовував силу. Він є єдиним власником спірної квартири, яка була придбана до шлюбу і за його власні кошти, тому позивачка до неї немає ніякого відношення. Він не заперечує проживанню в ній своєї доньки, але вважає, що своєю присутністю позивачка сама створює конфліктні ситуації і бажає незаконно заволодіти частиною його квартири. Як власник він на законних підставах заселив своїх батьків, тому вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 змінений позов також не визнав, давши суду пояснення аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_3
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 змінений позов також не визнав, давши суду пояснення аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_3, і додавши, що він з дружиною заселився до спірної квартири за згодою сина з метою надання допомоги в зв'язку з його хворобою, і за весь цей час позивачка сама створює конфліктні ситуації для того, щоб незаконно заволодіти частиною квартири, при цьому ініціюючи сварки, вона зразу ж викликає працівників міліції.
Відповідачка ОСОБА_4 змінений позов також не визнала, повністю погодившись та підтримавши відповідачів.
3-я особа: орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, але у направленому поясненні до суду просив розглянути справу у відсутність свого представника з максимальним врахуванням інтересів дитини та винести рішення згідно закону (а.с.149-150; 162).
3-я особа: КП „Житло-Сервіс” в судове засідання не з'явилось, про розгляд справи був повідомлений належним чином (а.с.33), з заявами до суду про неможливість розгляду справи у відсутність свого представника не зверталось.
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати укладати інші не заборонені законом угоди.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3 3.03.2000 року придбав квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі - продажу, оформлену Київською універсальною біржею, яку 6.03.2000 року зареєстрував в КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” за №41683 (а.с.123).
Спірна квартира є трьохкімнатною, ізольованою, розташованою на 4 поверсі 11-типоверхового будинку, жилою площею 56,2 м2, загальною площею 102,3 м2, в якій зареєстровані позивачка ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, що вбачається з довідки Ф-3 (а.с.170). Вказане помешкання складається з трьох ізольованих кімнат жилою площею 21,4 м2, 14,9 м2 і 19,9 м2 кожна, про що свідчить технічний паспорт квартири (а.с.12-14).
21.02.2001 року відповідач ОСОБА_3 уклав шлюб з позивачкою ОСОБА_1 (а.с.20). Від спільного шлюбу вони мають спільну доньку -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.21). В подальшому шлюб між вказаними сторонами був розірваний 29.01.2010 року (а.с.37). Вказані обставини не заперечувались сторонами в судовому засіданні.
Протягом тривалого часу між сторонами виникають постійні суперечки, сімейні сварки та бійки з приводу порядку володіння та користування спірною квартирою та непорозуміння між сторонами щодо сплати за користування житлово-комунальних послуг, позивачка з дитиною бажає окремо сплачувати за користування своїм житлом, мали місце конфлікти і застосування фізичної сили (а.с.16; 61-105; 76-85). Вказані обставини підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9
У відповідності до ч.4, ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як зазначає ч.1, ст.321 ЖК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.3, ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Поскільки спірна квартира була придбана відповідачем ОСОБА_3 до його укладення шлюбу з позивачком ОСОБА_1, а подальшому позивачка, розірвавши шлюб, так і не набула права власності ні на квартиру, ні на її частку, тому суд вважає, що позивачка не має права на користування будь-якою окремою кімнатою у спірній квартирі, що буде порушувати право власності єдиного її власника -відповідача ОСОБА_3 За таких обставин в задоволенні частини позову про встановлення порядку користуванні спірною квартирою необхідно відмовити.
Як наголошує ч.1, ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Поскільки позивачка та її дитина не є співвласниками спірної квартири, тому ОСОБА_1 також і не має права вимагати від відповідача ОСОБА_3, власника квартири, усунення перешкод у користуванні нею, що буде порушувати право ОСОБА_3, закріплене ст.41 Конституції України, ст.321; 319, ст.150 ЖК України.
Згідно ч.1, ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Поскільки відповідач ОСОБА_3 за своєї власної волі вселив до спірного жилого приміщення своїх батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відповідачів по справі, при цьому вони особисто не вчиняли дій, що зазначені ч.1, ст.116 ЖК України, а тим більше до не застосовувалось заходів запобігання і громадського впливу, тому і не підлягає задоволенню вимога про виселення з квартири АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення.
Керуючись ст.10; 11; 60; 169; 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ст.41 Конституції України, ст.319; 321; 358; 391 ЦК України, ст.116; 150 ЖК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ті особи: орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, КП „Житло-сервіс” про встановлення порядку користування жилим приміщенням шляхом виділення ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 окремої кімнати жилою площею 19,9 м2 в квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 -двох інших кімнат жилою площею 14,9 м2 і 21,4 м2 в квартирі АДРЕСА_1 зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 у користуванні окремою кімнатою жилою площею 19,9 м2 в квартирі АДРЕСА_1 зобов'язати КП „Житло-сервіс” укласти з ОСОБА_1 окремий договір про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкову територію на окрему кімнату жилою площею 19,9 м2 в квартирі АДРЕСА_1 а з ОСОБА_3 -на дві інші кімнати жилою площею 14,9 м2 і 21,4 м2 в квартирі АДРЕСА_1, виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5 з жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :