2-2352/11
іменем України
12 квітня 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сеніна В.Ю,
при секретарі Распутній Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
в лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Свої вимоги мотивує тим, що вона, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою 24.12.2004 за реєстровим № 2-3378 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11.02.2005 у реєстровій книзі № 269-119 за реєстровим № 41189, є власником 34/100 домоволодіння АДРЕСА_1
На зазначеній жилплощі на теперішній час окрім неї також зареєстровані: ОСОБА_3 (чоловік), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (онук), ОСОБА_6 (син) та відповідач ОСОБА_2 (колишній чоловік дочки).
З травня 2010 року відповідач у квартирі не проживає, оскільки зібравши свої речі переїхав до іншого місця проживання, яке їй не відомо. Позивачка самостійно змушена сплачувати квартирну плату та комунальні послуги за відповідача, що і зумовило звернення до суду.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити.
Відповідач своє право на участь у судовому засіданні не використав, в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Повідомлень про причини неявки до суду не надходило.
Стаття 224 ЦПК України визначає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заслухавши позивачку, яка не заперечувала проти заочного розгляду справи, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дану справу можливо розглянути у відсутності відповідача, визнавши його неявку без поважних причин, а позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою 24.12.2004 за реєстровим № 2-3378 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11.02.2005 у реєстровій книзі № 269-119 за реєстровим № 41189, ОСОБА_1 є власником 34/100 домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку площею 28,90 м2 з відповідними будівлями та спорудами, всього загальною площею 53,60 м2.
Відповідно до Довідки форми № 3, станом на 28.01.2011 на зазначеній вище житловій площі домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 (власник), ОСОБА_3 (чоловік), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (онук), ОСОБА_6 (син) та відповідач ОСОБА_2 (колишній чоловік дочки).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зі слів позивачки у травні 2010 року відповідач, після погіршення стосунків зі своєю дружиною -дочкою позивачки, забрав свої речі та виїхав з місця реєстрації та із зазначеної дати у будинку не проживає, виплати по квартирній платі та іншим комунальним послугам за користування житлом не здійснює. Позивачка вимушена самостійно сплачувати квартирну плату та комунальні послуги за відповідача.
Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка проживає по АДРЕСА_2 та є сусідкою позивачки, підтвердила факт не проживання відповідача на житловій площі позивачки з травня 2010 року.
Зокрема, зазначений свідок дала показання, що відповідач та ОСОБА_4, його колишня дружина, проживали у зазначеному будинку до кінця квітня 2010 року, оскільки їх стосунки поступово погіршувалися, що і призвело в подальшому до розірвання шлюбу у вересні 2010 року. Також пояснила, що зі слів позивачки, її дочки ОСОБА_4 їй відомо, що відповідач у травні 2010 року зібрав свої речі та виїхав з місця реєстрації. Із вказаної дати вона відповідача у домоволодінні АДРЕСА_1 не бачила. Зазначила, що була у складі комісії при обстеженні будинку на предмет проживання відповідача 29.09.2010, 03.12.2010, 26.01.2011 та засвідчила, що на вказані дати відповідача у будинку не було, його особисті речі, засоби особистої гігієни у будинку були відсутні. Також пояснила, що проживанню відповідача ніхто перешкод не чинив, та агресії до нього ніхто не проявляв.
Актами ФОП ОСОБА_8 від 29.09.2010, 03.12.2010 та 26.01.2011 (а.с. 10-12) встановлено, що на час обстеження будинку комісією, ОСОБА_2 та його особистих речей у квартирі не було. Факт не проживання відповідача у будинку з травня 2010 року засвідчили сусіди.
Отже, як встановлено в судовому засіданні з пояснень позивачки, показань свідка та на підставі наявних доказів, за місцем реєстрації відповідач не проживає та не з'являється там з травня 2010 року. Особисті речі, предмети побутового користування та засоби гігієни відповідача в будинку відсутні. Інтересу до будинку, як постійного місця проживання відповідач не проявляє, комунальні послуги не сплачує, у зв'язку з чим позивачка вимушена нести додаткові витрати по сплаті комунальних платежів.
Відповідно до ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї власника житла без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, оцінивши докази по справі, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2, який був членом сім'ї ОСОБА_1 -власника 34/100 домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку площею 28,90 м2 з відповідними будівлями та спорудами, з травня 2010 року не проживає на зазначеній житловій площі без поважних причин.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 57-60, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_1
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.
Суддя