2-384/11
11.04.2011р . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого -судді Шумко А.В.
при секретарі -Бакал С.В., Помаз І.А., Тасенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1, в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи -Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Голосіївської РДА м.Києва, -
29.04.2010р. ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Голосіївської районної державної адміністрації - про визнання недійсним договору дарування квартири та застосування наслідків його недійсності. Зазначала, що з травня 2001 року вона з відповідачем ОСОБА_4 перебуває в зареєстрованому шлюбі, від якого має сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач ОСОБА_3 є рідним братом її чоловіка. Після реєстрації шлюбу вона, ОСОБА_4 та їх син проживали та були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 Дана квартира належала її чоловіку на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26.06.2000р. згідно розпорядження Державної адміністрації Московського району м.Києва. Оскільки при її вселенні та реєстрації будь-якої іншої угоди з приводу користування квартирою не укладалось, вона та їх син ОСОБА_7, будучи членами сім'ї власника, набули в порядку ст.156 ЖК України право користування цим жилим приміщенням. Відповідач ОСОБА_3 має власне житло та проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1.
В 2003р. ОСОБА_4 почав зловживати алкоголем та пристрастився до наркотиків, через вживання яких став інвалідом І групи та потребував стороннього догляду. Для лікування ОСОБА_4 потрібні були значні кошти, для чого у 2005р. вона та чоловік за взаємною згодою здали в оренду двокімнатну квартиру в якій проживали, а для свого проживання тимчасово орендували однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. За вказаною адресою вона, відповідач ОСОБА_4 та їх малолітній син проживали до осені 2009р, орендну плату вносили з грошей, отриманих від здавання квартири ОСОБА_4 В кінці літа 2009р., після повернення чоловіка з Косачівського Центру ресоціалізації наркозалежної молоді, де він проходив лікування, стосунки між ними погіршилися. Безпідставно побоюючись, що вона заволодіє належною йому квартирою, ОСОБА_4 таємно від неї домовився з своїм рідним братом ОСОБА_3 укласти фіктивний договір дарування квартири. Цей договір був укладений відповідачами 08.10.2009р. та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований БТІ 15.10.2009р.
Вважає, що договір дарування квартири є фіктивним, складеним «про людське око»та не спрямований на настання реальних правових наслідків, з метою позбавлення її права користування квартирою АДРЕСА_2 скільки одразу після державної реєстрації договору ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про визнання її такою, що втратила право користування даною квартирою та зняття з реєстраційного обліку. Крім того, у вказаній квартирі по даний час залишаються зареєстрованими ОСОБА_4 та їх малолітній син ОСОБА_7; право користування ними даним житлом визнається та не оспорюється ОСОБА_3; в квартирі залишаються меблі та речі ОСОБА_4, який до цього часу має ключі від подарованої ним квартири та вільний доступ до неї. Тобто правові наслідки у виді звільнення подарованої квартири та фактичної передачі її новому власнику не настали, що свідчить про фіктивність оспорюваного договору. Також не змінився порядок використання даної квартири, яка досі здається в оренду тим самим особам і на тих же умовах, отриманою орендною платою розпоряджається відповідач ОСОБА_4, для задоволення своїх потреб. Відповідач ОСОБА_4 крім подарованої брату квартири іншого житла в Києві на має.
Крім того, при укладанні оспорюваного договору відповідачі не повідомили нотаріуса про право користування малолітнім сином ОСОБА_4 відчужуваною квартирою, внаслідок чого договір дарування був укладений без необхідного дозволу органу опіки та піклування, що є грубим порушенням закону.
Просила: визнати недійсним зазначений договір дарування квартири, повернувши сторони у попереднє становище -з підстав, передбачених ст.ст. 203 ч.ч. 1, 5; 216 ч.1, 234 ЦК України.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили задовольнити, виходячи з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник прокурора Голосіївського району, здійснюючи представництво інтересів позивача зі стадії попереднього судового засідання, просив позов задовольнити. Вважав, що при укладення оспорюваного договору дарування були порушені права малолітньої дитини позивачки, оскільки не було отримано письмової згоди опіки та піклування.
Відповідач ОСОБА_4, його представники ОСОБА_3 та ОСОБА_9, відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнали.
Відповідач ОСОБА_4 пояснив, що у зв»язку із вживанням ним наркотиків та його інвалідністю його подружні стосунки з позивачкою погіршились, вона його покинула. З Центру ресоціалізації наркозалежних після лікування його забирав брат, ОСОБА_3 Договір дарування квартири був укладений між ним та братом на виконання батьківської волі, згідно якої йому мав перейти у спадщину бабусин будинок в с.Юрівка, який і був оформлений на нього після смерті бабусі, а спірна приватизована квартира -його рідному брату -ОСОБА_3
Після того, як фактично шлюб з позивачкою перестав існувати, але ще не був розірваний, між ним та позивачкою склалися вкрай неприязні стосунки, він не хотів, щоб внаслідок його смерті батьківська квартира дісталася позивачці, тому він здійснив те, що давно мав намір зробити -подарував квартиру брату ОСОБА_3. Договір дарування був направлений на настання реальних наслідків. Після укладення цього договору він забрав свої речі до спадкового будинку в с.Юрівка, де зараз і проживає, в подарованій брату квартирі залишилися лише меблі батьків. Він не має ключів від подарованої квартири і може потрапити до неї лише разом з братом, який і розпоряджається квартирою. За згодою брата, він залишається зареєстрованим у подарованій квартирі через необхідність продовжувати отримувати кваліфіковану медичну допомогу у зв»язку зі станом його здоров»я та інвалідністю.
На момент оформлення договору дарування його син не мав права користування спірною квартирою, в ній не проживав та не був зареєстрований, тому договір дарування міг бути укладений без дозволу органу опіки та піклування. Нотаріус, посвідчуючи договір дарування, перевірив всі документи, з»ясував всі обставини необхідні для укладання договору і посвідчив законний договір. Він, як сторона договору, розумів та бажав реального настання правових наслідків договору дарування спірної квартири. Заперечував існування домовленості між ним і братом щодо повернення квартири після визнання позивачки такою, що втратила право користування такою квартирою. Вважав, що його син за необхідності може проживати разом з ним в успадкованому будинку.
Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що договір дарування квартири за домовленістю з братом був укладений на виконання батьківської волі та спрямований на настання реальних наслідків. Після укладення цього договору він зареєстрував своє право власності на квартиру у Київському БТІ, уклав від свого імені договір оренди із квартирантами, які проживали у цій квартирі, і є добросовісними наймачами, Уклав договір із житлово-експлуатаційною організацією, сплачує комунальні платежі по квартирі. Речі брата вони перевезли до його будинку в с.Юрівка, в квартирі залишилися лише меблі їх батьків. Брат не має ключів від квартири і може потрапити до неї лише разом з ним. Кошти від здавання квартири в оренду отримує він особисто, допомагає брату матеріально у зв»язку з його лікуванням. За його згодою брат залишається зареєстрованим у подарованій квартирі для продовження обслуговування у тій же поліклініці. На час укладення договору дарування, син брата не мав права користування спірною квартирою та не був у ній зареєстрований, позивачка прописала його в спірній квартирі вже після укладення договору дарування. Не домовлявся із братом про повернення йому квартири після визнання позивачки такою, що втратила право користування квартирою, оскільки з укладенням договору дарування брат розпорядився нерухомістю згідно батьківської волі.
Третя особа -Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилась, надіслала до суду письмові пояснення (а.с.28), за змістом яких: 08.10.2009р. до неї звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з проханням посвідчити договір дарування квартири АДРЕСА_2 В особистій співбесіді, що була нею проведена перед підписанням правочину, не було виявлено жодних ознак недієздатності та встановлено дійсне волевиявлення сторін щодо посвідченого нею правочину. ОСОБА_4 надав їй документи, що підтверджували його право особистої приватної власності на відчужувану за договором дарування квартиру, подані документи не викликали сумнівів у їх дійсності. В тому числі їй була надана довідка Форми №3, видана ТОВ «Житловик-плюс»від 30.09.2009р. №1017, згідно якої у відчужуваній за договором дарування квартирі діти не зареєстровані. Крім того ОСОБА_4 особисто підписав на примірнику договору дарування, що зберігається в справах приватного нотаріуса, заяву про те, що відчужуваною за договором дарування квартирою діти права користування не мають, оскільки, як малолітні так і неповнолітні особи в цій квартирі не проживають і не зареєстровані. Зазначає, що договір був вчинений у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить справу розглядати в її відсутність.
Представник третьої особи -Органу опіки та піклування Голосіївської РДА м.Києва в судовому засіданні вважала, що при укладенні оспорюваного договору були порушені інтереси малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 оскільки при його укладенні не було отримано письмову згоду органу опіки та піклування. Посилалась на те, що згідно ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці до 14 років є місце проживання її батьків. Здійснення будь-яких правочинів, предметом яких є нерухоме майно, повинно було здійснюватись за попередньою письмовою згодою органу опіки та піклування. Зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень жилих приміщень, є неприпустимим. Вважала позов таким, що підлягає задоволенню.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, прокурора, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
Згідно ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст.719 ч.2 ЦК України).
Право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття (ст.722 ЦК України).
Згідно ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч.3). Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.4).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 08.10.2009р. подарував своєму брату, ОСОБА_3, належну йому на праві особистої приватної власності (на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого РДА Московського району м.Києва 26.06.2000р., згідно з розпорядженням від 26.06.2000р. за №24336) квартиру АДРЕСА_2, а ОСОБА_3 прийняв зазначену квартиру в дар.
Договір дарування 08.10.2009р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №1475 (а.с. 9-11) (далі -Договір дарування). 15.10.2009р.
Комунальним підприємством «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на дану квартиру на підставі зазначеного правочину (а.с.12).
У судовому засіданні встановлено, що Договір дарування був направлений на настання реальних наслідків. Після укладення цього договору подарована квартира АДРЕСА_2 була передана ОСОБА_3, ОСОБА_4 забрав з цієї квартири свої речі до спадкового будинку в с.Юрівка, де зараз і проживає, в подарованій ОСОБА_3 квартирі залишилися лише меблі батьків. ОСОБА_4 не має ключів від подарованої квартири і може потрапити до неї лише разом з братом, який і розпоряджається квартирою. За згодою ОСОБА_3, він залишається зареєстрованим у подарованій квартирі через необхідність продовжувати отримувати кваліфіковану медичну допомогу у зв»язку зі станом його здоров»я та інвалідністю.
Зазначені обставини крім пояснень відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стверджуються: здійсненням державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.9-12); копією договору найму квартири АДРЕСА_2 укладеного 15.11.2009р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, зареєстрованим в ТОВ «Житловик-плюс»(а.с.21); показаннями свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні, згідно яких він разом зі своїм знайомим ОСОБА_10 наймає квартиру АДРЕСА_2, власником цієї квартири є ОСОБА_3, якому він особисто у 2010р. передавав орендну плату, ОСОБА_4 та позивачку ОСОБА_1 він в цій квартирі ніколи не бачив та оплату за оренду їм не передавав; квитанціями про сплату ОСОБА_3 комунальних платежів після отримання квартири в дар (а.с.103-109); свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на ім»я ОСОБА_4 (а.с.57-58), з якого вбачається, що ОСОБА_4 має у власності інше житло -житловий будинок АДРЕСА_3, де і проживає, що не заперечується позивачкою.
З наданої представником відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_9 копії акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи (а.с.99-102) вбачається, що при проведенні експертизи ОСОБА_4 пояснював, що він проживає окремо в сільському будинку, де веде підсобне господарство, взимку живе в квартирі брата в Києві. З дружиною не проживає 2 роки, вона проживає з іншим чоловіком протягом двох років, проте розводу йому не дає. Оскільки він потребує фізичної допомоги і частину року проживає з братом, який надає йому підтримку, подарував йому квартиру. Згідно висновку, ОСОБА_4 встановлення опіки над ним не потребує, потребує встановлення піклування.
Позивачка просить визнати недійсним Договір дарування квартири з підстав, передбачених ст.ст. 203 ч.ч. 1, 5; 234 ЦК України.
Відповідно зазначених норм Закону, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правові наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України).
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним ст.234 ЦК України.
Згідно ст.215 ЦК України, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. звернуто увагу не те, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.2). Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4).
Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_13 про те, що зі слів ОСОБА_4 їм відомо, що насправді він квартиру братові не дарував, договір уклав з метою виписати позивачку, оскільки такі показання суперечать зазначеним вище доказам, які, в свою чергу, узгоджуються між собою, у суду є сумніви щодо безсторонності даних свідків, оскільки свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є знайомими позивачки протягом тривалого періоду часу.
З таких же міркувань суд критично оцінює показання позивачки як свідка щодо фіктивності Договору дарування та укладення його саме з метою зняття її з реєстрації.
Показання свідка ОСОБА_15 щодо розмови між відповідачем ОСОБА_3 та позивачкою з приводу добровільної виписки її з подарованої квартири та його вимоги про це, за своїм змістом, не є доказом фіктивності укладеного правочину.
Пред»явлення ОСОБА_3 до ОСОБА_1 позову про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням -квартирою АДРЕСА_2 та непред»явлення такої вимоги відносно малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 само по собі не свідчить про фіктивність Договору дарування, а є правом особи, визначеним ст.3 ЦПК України.
Журнал судового засідання 16.03.2010р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання втративши права користування житловим приміщенням (а.с.97-98) та технічний запис даного засідання, відтворений за клопотанням представника позивача, не підтверджує надання ОСОБА_4 пояснень про те, що Договір дарування був укладений «про людське око», він залишається фактичним власником квартири АДРЕСА_2. ОСОБА_4 заперечував надання ним таких пояснень при розгляді вказаної справи.
Суд не погоджується з доводами позивачки та її представника, представника прокурора та Орган опіки та піклування Голосіївської РДА м.Києва про те, що для укладення відповідачами Договору дарування необхідна попередня згода органів опіки та піклування, з таких мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом. Згідно ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, и, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Відповідно ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Згідно з п.40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. за №283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки/та піклування на укладення таких договорів.
Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.
Як встановлено в судовому засіданні, на момент укладання Договору дарування малолітній син позивачки та відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у квартирі АДРЕСА_2, на час укладення цього договору у вказаній квартирі не був зареєстрований та не проживав, а був прописаний позивачкою 08.12.2009р. -вже після укладення відповідачами Договору дарування, що стверджується довідками Форма№3 ТОВ «Житловик-плюс»від 30.09.2009р. та від 09.12.2009р. (а.с. 29, 45, 13) та визнанням цієї обставини сторонами і їх поясненнями про те, що дитина не забезпечувалась сторонами житловим приміщенням за рахунок цієї житлової площі, а проживала разом з позивачкою на іншій житловій площі.
Зазначена обставина також підтверджується заявою ОСОБА_4 від 08.10.2009р., наданої приватному нотаріусу ОСОБА_5 при посвідченні Договору дарування (а.с.30), про те, що квартира під АДРЕСА_2 є його особистою власністю, оскільки отримана ним в процесі реалізації права на безоплатну приватизацію відповідно до Закону України «Про приватизацію житлового фонду». На житло, яке є предметом Договору дарування, діти права користування не мають, оскільки у відчужуваній квартирі як малолітні, так і неповнолітні особи не проживають та не зареєстровані.
За таких обставин отримання попередньої письмової згоди Органу опіки та піклування Голосіївської РДА м.Києва на укладення оспорюваного Договору дарування не є потрібним.
Зазначене свідчить про те, що під час укладення Договору дарування під АДРЕСА_2 права позивачки та її малолітнього сина не були порушені, підстави для визнання Договору дарування недійсним -відсутні.
За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлено фіктивності Договору дарування, укладеного відповідачами, та того, що зміст укладеного Договору дарування суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому підстави для визнання зазначеного правочину недійсним -відсутні, у задоволенні позову належить відмовити.
На підставі наведеного, ст.ст. 202 ч.1; 203 ч.ч. 1, 5; 215; 334; 717; 719 ч.2; 722 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
у позові ОСОБА_1, в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи -Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Голосіївської РДА м.Києва -відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :