2-2791/11
іменем України
29 квітня 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сеніна В.Ю.
при секретарі Распутній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсними пунктів договорів, -
в липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АКБСР «Укрсоцбанк»про зміну умов договору, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 06.10.2006 р. між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № 38-05/2/64 (далі -договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати їй кредит в розмірі 52000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 13% та з кінцевим строком повернення 05.10.2021 р.
Зазначаючи, що дії банку суперечать вимогам чинного законодавства стосовно підвищення процентної ставки та уточнивши позовні вимоги, просить визнати незаконними дії відповідача щодо підвищення процентної ставки, зобов'язати відповідача поновити процентну ставку в розмірі 13% та повернути сплачені відсотки за незаконно піднятою процентною ставкою 14%, визнати недійсною умову пункту 2.6.3 кредитного договору щодо такої події як ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, що дає право банку ініціювати дострокове погашення існуючої заборгованості, процентів, комісії та можливих штрафних санкцій в повному обсязі та зобов'язати відповідача змінити умови п. 6.2 договору щодо розгляду спору третейським судом у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів на умову про вирішення усіх спорів та розбіжностей в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, пославшись на надані письмові заперечення, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 06.10.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 38-05/2/64, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачу кредит в розмірі 52000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 13% та з кінцевим строком повернення 05.10.2021 р.
У п. 6.2. договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст. 5 Закону України “Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15, У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, указаному в даному пункті. У разі коли спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про третейські суди” та ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України “Про третейські суди”.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України “Про третейські суди”), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України).
Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що укладення сторонами третейської угоди не є порушенням прав позивача, оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Інших підстав для визнання недійсності п. 6.2 договору та зобов'язання змінити зазначений пункт позивачем не наведено.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Умова п. 2.6.3 є засобом захисту банком своїх прав і інтересів від можливих порушень умов договору в майбутньому, діючим законодавством не заборонена та передбачена договором, який позивач підписала, погодившись з такою умовою на той момент, а отже позов в цій частині також задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивач не довела тих обставин, на які посилалася, як на підставу своїх позовних вимог, натомість відповідач свої заперечення обґрунтував та обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, довів.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 642, 651, 653, 1054, 1056-1, 1061 ЦК України та ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсними пунктів договорів залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя