79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.05.11 Справа№ 5015/1411/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.
При секретарі Хрунь І.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр», м. Львів
до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне управління», м. Львів
про: стягнення 25 014,47 грн.
Представники :
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1 -представник (Довіреність № 45 від 04.04.2011р.)
Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр», м. Львів до відповідача -Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне управління», м. Львів про стягнення 25 014,47 грн.
Ухвалою суду від 17.03.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.04.2011р.
В судовому засіданні 05.04.2011р. представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав.
Представник відповідача подав Відзив на позовну заяву № 43 від 04.04.2010р., відповідно до якого просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Як вказано у відзиві зазначена у позовній заяві сума боргу в розмірі 25 014,47 грн. підтверджена Видатковими накладними № РН-555 від 04.10.2007р. та № РН-635 від 02.10.2007р. для яких на даний час минув 3-х річний термін позовної давності щодо стягнення коштів, а тому ДП МО України «Львівське будівельне управління»вказану суму боргу не визнає. За даними бухгалтерії відповідача на день розгляду справи, у ДП МО України «Львівське будівельне управління»немає заборгованості перед позивачем, а зазначене в тексті Претензії-вимоги № 1 від 21.02.2011р. про те, що 31.12.2009р. ДП МО України «Львівське будівельне управління»було оплачено заборгованість в сумі 17 081,42 грн. не відповідає дійсності.
Також відповідачем подано Клопотання № 44 від 04.04.2011р. про застосування судом строку позовної давності. Подане клопотання відповідач обгрунтовує тим, що заборгованість в сумі 25 014,47 грн. виникла за поставку металопродукції, яку позивач здійснив у 2007 році. Тому на даний час минув 3-х річний термін позовної давності щодо стягнення зазначеної суми боргу.
Представник позивача доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та клопотанні про застосування судом строку позовної давності, заперечив, вказавши, що термін оплати поставленого відповідачу товару не визначений, а відтак відповідно до ст. 530 ЦК України позивач вправі вимагати оплати продукції у будь-який час. Претензію-вимогу № 1 про оплату товару позивач направив на адресу відповідача 22.02.2011р., а тому термін позовної давності позивачем не пропущено.
Для надання сторонам можливості подати додаткові докази на обгрунтування своїх вимог та заперечень в судовому засіданні 05.04.2011р. оголошувалась перерва.
27.04.2011р. в канцелярію суду ДП МО України «Львівське будівельне управління»подано Доповнення до відзиву на позовну заяву № 63 від 27.04.2011р. із долученою Бухгалтерською довідкою № 62 від 26.04.2011р., відповідно до якої станом на день отримання від ПВКП «Укрметалцентр»Претензії -вимоги № 1 від 21.02.2011р. та на день розгляду справи господарським судом ДП МО України «Львівське будівельне управління»заборгованості перед ПВКП «Укрметалцентр»немає, так як вона була списана у жовтні 2010р. в сумі 25 014,47 грн., у зв'язку зі спливом 3-х річного терміну позовної давності.
28.04.2011р. перерву в судовому засіданні було продовжено до 17.05.2011р. В судовому засіданні 17.05.2011р. оголошено перерву до 24.05.2011р.
В судове засідання 24.05.2011р. позивач явку представника з невідомих причин не забезпечив.
Представник відповідача проти позову заперечив, наполягав на застосуванні судом позовної давності до спірних правовідносин.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
Відповідно до усної домовленості між сторонами позивач передав відповідачу металопродукцію на загальну суму 25 014,47 грн. Факт одержання товару підтверджується Видатковими накладними № РН-635 від 06.11.2007р. на суму 1 101,70 грн. та № РН-555 від 04.10.2007р. на суму 23 912,77 грн. із підписами повноважних представників сторін. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджені Довіреностями серії ЯОА № 436906 від 02.10.2007р. та серії ВАЛ № 567235 від 06.11.2007р.
Як зазначається у позовній заяві отриманого товару відповідач не оплатив.
22.02.2011р. позивач направив на адресу ПВКП «Укрметалцентр» Претензію-вимогу № 1 від 21.02.2011р. із вимогою в 7-ми денний термін сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 25 014,47 грн.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як встановлено в процесі розгляду справи згідно усної домовленості між сторонами позивач передав відповідачу металопродукцію на загальну суму 25 014,47 грн.
Згідно положень ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Факт прийняття позивачем до виконання замовлення підтверджується підписом повноважного представника ДП МО України «Львівське будівельне управління»на Видаткових накладних № РН-635 від 06.11.2007р. та № РН-555 від 04.10.2007р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що 22.02.2011р. позивач направив на адресу ПВКП «Укрметалцентр» Претензію-вимогу № 1 від 21.02.2011р. із вимогою в 7-ми денний термін сплатити заборгованість за поставлений товар. Проте, викладеної у претензії вимоги відповідач не виконав, заборгованості в розмірі 25 014,47 грн. не сплатив.
Відповідачем заявлено Клопотання № 44 від 04.04.2011р. про застосування судом строку позовної давності.
Відповідно до п. 256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У ст. 257 ЦК України встановлено термін загальної позовної давності, який становить три роки.
Враховуючи те, що спірні правовідносини між сторонами виникли з усної домовленості та невизначеним є термін виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару, початок перебігу строку позовної давності слід визначати виходячи із положень ч. 5 ст. 261 ЦК України. Вказаною статтею передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
У відповідності до вимог ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, право пред'явити вимогу про оплату товару у позивача виникло з моменту передачі товару відповідачу, а саме: по накладній № РН-555 - 04.10.2007р., по накладній № РН-635 -06.11.2007р. Із врахуванням положень ст. 530 ЦК України, отриманий товар відповідач зобов'язаний був оплатити 11.10.2007р. та 13.11.2007р. відповідно.
Із врахуванням вищевказаного, суд прийшов до висновку, що трьохрічний строк позовної давності за вимогами про оплату товарів, отриманих за накладною № РН-555 від 04.10.2007р. закінчився 11.10.2007р., за накладною № РН-635 від 06.11.2007р. -13.11.2007р. Позов пред'явлено 16.03.2011р., тобто з пропуском позовної давності. Доказів наявності поважних причин пропущення позовної давності позивач суду не надав.
У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно із ч. 4 вищенаведеної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267, 530 ЦК України, ст. ст. 4-3, 7, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя