79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.04.11 Справа№ 5015/659/11
Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: ПАТ “ПроКредит Банк”, м.Київ;
До Відповідача: ТзОВ “Славія-2000”, м.Львів;
Про: стягнення 949969,10грн.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 20.11.2009р.);
Відповідача: не з'явився.
Позивачу, який взяв участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився.
Суть спору :
Позовні вимоги заявлено ПАТ “ПроКредит Банк”, м.Київ до відповідача: ТзОВ “Славія-2000”, м.Львів про стягнення 949969,10грн.
Обставини справи:
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 10.02.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 24.02.2011р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.
В судовому засіданні 24.02.2011р. позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених у позовній заяві, подав документи, витребовувані ухвалою суду від 10.02.2011р.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, проти позовних вимог по суті не заперечив, правом на захист своїх прав не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (ухвали надсилались на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення).
Справа розглядалась за вимогами ст.75 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
15.02.2005р. між ЗАТ “ПроКредит Банк” (правонаступником якого є ПАТ “ПроКредит Банк”) (надалі -позивач) та ОСОБА_2 було укладено Рамкову Угоду №0597, відповідно до якої позивач зобов'язався відкрити ОСОБА_2 кредитну лінію терміном на 240 місяців із лімітом кредитування 200000,00дол.США.
15.02.2005р. відповідно до положень Рамкової Угоди, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання траншу №3.16139/0597 -надалі Кредитний договір, відповідно до якого Позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 150000,00дол.США строком користування 144 місяці зі сплатою 14% річних. Факт видачі кредитних коштів підтверджується меморіальним валютним ордером №1273_11 від 15.02.2007р.
Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до умов Рамкової Угоди ОСОБА_2, як Позичальник, взяла на себе обов'язок повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії за умовами та у строки, встановлені даним Договором і виконати свої обов'язки за даним Договором у повному обсязі (п.1.1 Кредитного договору 1). Кредит надається Позичальнику на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (ст.193 ГК України).
ОСОБА_2 порушила умови Кредитного договору і вимоги законодавства, не забезпечено своєчасного погашення кредиту, внаслідок чого у неї утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою у погашенні.
Згідно п.5.1 Кредитного договору, кредитор набуває право дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним в разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати відсотків, згідно з графіком, більше, ніж на 3 банківські дні.
Згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо після відправлення Кредитором письмової вимоги про дострокове погашення кредиту Позичальник протягом 5 банківських днів не погасив кредит та/або інші нарахування за ним, Кредитор набуває право на примусове стягнення грошових коштів.
Керуючись такими положеннями Рамкової Угоди та Законодавства України, 23.12.2010р. банком було вручено вимогу №704/10 від 28.10.2010р. про повне дострокове погашення кредиту за Кредитним договором.
Таким чином, Позичальник зобов'язаний був повернути всю суму заборгованості за Кредитним договором до 29.12.2010р. однак, погашення кредиту на підставі даної вимоги не відбулось.
Водночас, п.3.6 Кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожний календарний день прострочення (включаючи день повного погашення заборгованості) у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Для забезпечення виконання зобов'язань Позичальником, між АТ “ПроКредит Банк” та ТзОВ “Славія-2000” (надалі відповідач) 15.02.2007р. укладено Договір поруки №0597-ДП (надалі -Договір поруки), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2 (Позичальника), які виникають з умов Договору про надання траншу №3.16139/0597 у повному обсязі цих зобов'язань, як солідарний із Позичальником боржник (п.2.1 Договору поруки).
У зв'язку з виникненням заборгованості ОСОБА_2, позивач звернувся до Поручителя з вимогою про виконання зобов'язань позичальника відповідно до умов Договору поруки. Зокрема, 23.12.2010р. Поручителю було вручено вимогу №705/10 від 28.10.2010р.:
Однак, як зазначив позивач вимога АТ "ПроКредит Банк" не була виконана і погашення на підставі Договору поруки не відбулось.
Відповідно до п.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. На підставі цієї норми позивач вважає за доцільне пред'явити вимогу до кожного з боржників окремо.
Сума заборгованості за Кредитним договором станом на 09.12.2010р. становила 949969,10грн., з яких заборгованість за капіталом кредиту становить виходячи із курсу 7,95грн. за 1дол.США -926639,38грн.; заборгованість за відсотками по графіку -11260,77грн.; відсотки за фактичне користування кредитними коштами -418,40грн.; пеня -2742,33грн.
АТ "ПроКредит Банк" було вжито усі можливі заходи щодо відповідача для досудового врегулювання проблеми, однак це не призвело до повного погашення боргу.
При вирішенні справи суд виходив з наступного:
Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із вимогами ч.1,2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою нарахування пені є п.7.3 Договору, відповідно до якого за порушення термінів оплати поставлених товарів Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню за весь час порушення, що обраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно із вимогами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до вимог п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умовами укладеного сторонами Договору (п.7.3) передбачено нарахування пені.
Відповідно до ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно із ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов'язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.
Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог частково, а саме, з відповідача підлягає стягненню заборгованість частково за Кредитним договором- 926639,38грн. -основного боргу; заборгованість за відсотками по графіку -11260,77грн.; відсотки за фактичне користування кредитними коштами -418,40грн.; пеня -2742,33грн.
Позовні вимоги в частині стягнення суми пені 8908,22грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не базуються на вимогах діючого законодавства України.
Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст.49 ГПК України.
Керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 527, 599, 610, 611, 624, 625, 628 ЦК України, ст.ст. 193, 229, 231, ГК України, ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Славія-2000” (79058, м.Львів, пр..Чорновола, 59, МФО 320984, код ЄДР 31216276) на користь Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк” (03115, м.Київ, МФО 320984, код ЄДР 21677333) 926639,38грн. -основного боргу; заборгованість за відсотками по графіку -11260,77грн.; відсотки за фактичне користування кредитними коштами -418,40грн.; пеня -2742,33грн, 9410,60грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.- витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя