91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
23.05.11 Справа № 8/78пд/2011
За позовом Приватного підприємства "Новопсков Торг", смт Новопсков Луганської області,
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, смт Новопсков Луганської області, -
про стягнення 645 грн. 60 коп. та розірвання договорів оренди.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Дрожановій О.В.,
в присутності представників сторін:
від позивача - представник не з'явився ;
від відповідача - представник не з'явився , -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про:
стягнення з відповідача пені за період з 16.01.11 року по 11.04.11 року з посиланням на несвоєчасне внесення ним плати за користування торгівельними місцями, наданими йому у користування на території промислового ринку, розташованого у смт Новопсков, для здійснення торгівельної діяльності (продажу товарів промислової групи) та обслуговування території, прилеглої до торгівельного місця, на підставі договорів надання торгівельного місця та інших послуг № 166 та № 168, укладених між сторонами 01.07.10 року;
розірвання обох вищезгаданих договорів з посиланням на порушення відповідачем їх умов.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 12.05.11 року до 23.05.11 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про подання доказів.
12.05.11 року позивач подав клопотання про повну підтримку заявлених позовних вимог та про вирішення спору по суті за його відсутності (вих. №б/н від 12.05.11 року (а.с.31).
З урахуванням того, що це клопотання відповідає приписам ст. 22 ГПК України, судом його задоволено.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;25;35).
У зв'язку з викладеним суд виходить з того, що факт отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання є документально доведеним, оскільки відповідач 04.05.11 року особисто її отримав (а.с.25), але до судового засідання не з'явився без пояснення причин.
Позивач у судовому засіданні, яке відбулося 12.05.11 року, не заперечив проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3, ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
01.07.10 року між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) у простій письмовій формі укладено аналогічні за змістом договори №166 (а.с.7) та №168 (а.с.8) надання торгівельного місця та інших послуг, відповідно до яких сторона-1 надає у користування стороні-2:
за договором №166 -торгівельне місце розміром 1,4 х 2,1 м (або площею 2,94 кв.м);
за договором №168 -торгівельне місце розміром 3,2 х 2,5 м (або площею 8,75 кв.м), - кожне з яких знаходиться на території промислового ринку смт Новопсков, - для здійснення торгівельної діяльності товарами промислової групи, а також послуги: по обслуговуванню території навколо торгівельного місця, з утримання місць загального користування і санітарних зон та забезпечення освітлення території ринку (п.1.1), - а сторона-2 зобов'язується щомісячно, не пізніше 15-го числа кожного місяця, вносити плату у розмірі:
45,20 грн. -за договором №166;
124,25 грн. -за договором №168 (п.2.1; 4.1), з урахуванням індексів інфляції; вона може переглядатися не частіше, ніж 1 раз у квартал за згодою сторін за умов, визначених у п.4.2 договору.
Договорами встановлено, що ринковий збір не входить до їх ціни (п.2.2-2.3).
Термін дії кожного з договорів -з 01.07.10 року до 01.01.11 року (п.3.1).
Договір може бути достроково розірваний: у односторонньому порядку у разі порушення його умов однією із сторін (абз. 3 п.3.2);
у разі прострочення стороною-2 платежів більше, ніж на 10 днів (абз. 5 п.3.2).
При достроковому розірванні договору сторони повинні попередити одна одну не менше, ніж за 3 дні (п.3.2.1).
У випадку прострочення сплати платежів стороною-2 сплачується пеня у розмірі 3% від суми боргу за кожний день прострочення (п.6.1).
Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивач у позовній заяві помилково вказує, що він надав відповідачеві в оренду земельні ділянки (відповідно) площею 2,94 кв.м та 8,75 кв.м, - зі змісту договору вбачається. що предметом договору є два торгівельних місця відповідної площі, а також надання послуг по обслуговуванню території навколо кожного торгівельного місця, з утримання місць загального користування і санітарних зон та забезпечення освітлення території ринку.
Позивач стверджує, що відповідач прострочив внесення плати за кожним з договорів за період з січня по квітень 2011 року, у зв'язку з чим він 03.02.11 року (а.с.20) та 11.04.11 року (а.с.19) спрямував на його адресу попередження, кожне з яких містить вимогу сплатити заборгованість за згаданими договорами, відповідно, до 05.02.11 року та 13.04.11 року; відповідач особисто їх отримав (а.с.19-20), та, як стверджує позивач, сплатив суму основного боргу у розмірі 338,90 грн. (а.с.2-3;21).
З огляду на те, що він не сплатив пеню за прострочення сплати вартості наданих за договорами послуг, позивач, керуючись умовами договорів та чинним законодавством, на суму основного боргу в 135,60 грн. (договір №166) та 203,30 грн. (договір №168) нарахував пеню:
за договором №166:
за період з 16.01.11 року по 11.04.11 року -у сумі 172,20 грн. (61,00 грн. + 74,60 грн. +36,30 грн.);
за договором №168:
за період з 16.01.11 року по 11.04.11 року -у сумі 473,40 грн. (167,75 грн. + 205,00 грн. + 100,65 грн.), - а разом 645,60 грн., які просить стягнути з відповідача, а також достроково розірвати обидва договори у зв'язку з систематичним порушенням відповідачем їх умов в частині сплати вартості отриманих на їх підставі послуг.
Відповідач позов не спростував та не оспорив.
ІІ.Оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ), цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Різновидом правочину є договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши договір, сторони набули низку прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ст. 509 ЦКУ).
Закон (ст. 525 ЦКУ) не допускає односторонньої відмови від виконання зобов'язання, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Цивільним кодексом (ст.530) передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо боржник припустився неналежного виконання грошового зобов'язання, то відповідно до правила ст.536 ЦКУ за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, мають комплексний характер та належать до орендних та відносин про надання послуг.
За загальним правилом за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачу майно у користування за плату на визначений термін (ч. 1 ст. 759 ЦКУ).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, упоноважена на укладення договору найму (ст. 761 Кодексу).
Статтею 762 Цивільного кодексу встановлено низку імперативних обов'язків орендаря, згідно яким за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).
З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не виконав належним чином свій обов'язок щодо внесення плати за користування наданими йому торговими місцями та обумовленими договором послугами у строки, обумовлені вищезгаданими договорами, тобто припустився порушення зобов'язань за ними.
Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З огляду на порушення абонентом (відповідачем) своїх зобов'язань за договорами та додатковими угодами до них позивач правомірно скористався правилом частини ст. 615 ЦКУ, в якій сказано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили
Відповідач не довів суду наявність таких обставин.
Суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань за вищезгаданими договорами.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Згідно ст.624 названого Кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Сторони за згаданими вище договорами скористалися таким правом та встановили пеню на рівні 3% за кожний день прострочення сплати вартості отриманих послуг.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Позивач дотримався вищенаведених вимог чинного законодавства в частині стягнення пені.
Він не ставить питання про стягнення з відповідача, крім пені, ще і 3% річних та інфляційних нарахувань, - що є його правом.
Отже, позов щодо стягнення пені підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи спір в частині розірвання договорів №166 та №168 від 01.07.10 року, суд керується наступним.
За приписами частини 3 ст.180 Господарського кодексу України (далі -НКУ), при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, - тобто ціна договору є істотною умовою як договору оренди торгівельних місць, так і договору про надання послуг з їх утримання
Як вбачається зі ст. 762 Кодексу, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до приписів ст.ст.901 та 903 ЦКУ договір про надання послуг також є відплатним, а ціна є його істотною умовою.
За загальним правилом, встановленим ст. 651 Цивільного кодексу, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного його порушення другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Невнесення плати за обома вищезгаданими договорами є істотним порушенням кожного з них. У пункті 3.2 договорів сторони закріпили домовленість про можливість дострокового їх розірвання у разі прострочення стороною-2 платежів більше, ніж на 10 днів (абз. 5 п.3.2).
Цей факт по кожному з договорів належним чином доведено.
Про намір дострокового розірвання договорів позивач попередив відповідача 11.04.11 року, виконавши у такий спосіб приписи пункту 3.2.1 кожного з них.
За таких обставин позов у даній частині підлягає задоволенню у повному обсязі.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.
Таких чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вцілому.
Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.
На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,525,526,527,530,551,610-614,617,623,624,626,629,759,761,762, 901 та 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,180,232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Приватного підприємства "Новопсков-Торг", ідентифікаційний код 34165544, яке знаходиться за адресою: смт Новопсков, вул.Леніна,130 Луганської області, - пеню у сумі 645 (шістсот сорок п'ять) грн. 60 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.
3.Розірвати договір № 166 надання торгівельного місця та інших послуг, укладений 01.07.2010 року у простій письмовій формі між Приватним підприємством "Новопсков-Торг" (сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона-2).
4.Розірвати договір № 168 надання торгівельного місця та інших послуг, укладений 01.07.2010 року у простій письмовій формі між Приватним підприємством "Новопсков-Торг" (сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона-2).
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.05.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 24 травня 2011 року.
Суддя А.П.Середа