ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/459-33/11016.05.11
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт"
Полтавська філія
до дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України"
про стягнення 8 968,55 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1-представник за довіреністю № 19/04-909 від 02.11.2010р.;
від відповідача: ОСОБА_2- представник за довіреністю № 2-12д від 14.12.2010р.
встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" Полтавська філія до дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 6 601,50 грн. -основного боргу, 1 558,32 грн. -пені, 613,94 грн. -інфляційних втрат та 194,79 грн. -3% річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України на виконання сільськогосподарської програми між дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»Полтавська філія (покупець) укладено договір на поставку нафтопродуктів за № 125/76-09 від 17.02.2009 року. В подальшому, до договору, було укладено Доповнення договору № 125/76 від 17.02.2009 року про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (НОВАЦІЯ) від 22.07.2009 року, відповідно до п. 6 якого, сторони домовилися, що сума 75 252,00 грн. в т.ч. ПДВ 12 542,00 грн., яка була перерахована товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»Полтавська філія по договору № 125/76-09 від 17.02.2009 року переводиться, як попередня оплата по договору № 221/76-09 від 30.06.2009 року.
Відповідно до пункту 5 договору № 221/76-09 від 30.06.2009 року, покупець проводить 100% попередню оплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та доповнень до нього, по узгодженню з постачальником.
На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»Полтавська філія перерахувало кошти на загальну суму - 8 110 252,00 -грн. (в цю суму ввійшов залишок коштів від попереднього договору № 125/76-09 від 17.02.2009 року згідно доповнення до договору від 22.07.2009 року в розмірі 75 252,00 грн.).
Свої зобов'язання за договором товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»Полтавська філія виконало в повному обсязі і оплатило попередньо замовлені обсяги бензину марки - А-76.
У відповідності з п. 5.3. договору, постачальник проводить відвантаження нафтопродуктів в обсягах, оплачених покупцем згідно п. 5.1. даного договору за цінами, які діють на момент відвантаження.
Згідно складених між сторонами актів приймання-передачі, дочірня компанія «Укргазвидобування»HAK «Нафтогаз України»передала, а товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»Полтавська філія прийняло бензин марки А-76 на загальну суму 8 103 650,50 грн.
Станом на 24.09.2010 року дочірня компанія «Укргазвидобування»недопоставила товариству з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»Полтавська філія попередньо оплачені нафтопродукти (бензин марки А-76) на суму 6 601, 50 грн., чим порушила п. 5.3. договору.
Таким чином, загальна сума завданого збитку товариству з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»Полтавська філія «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»Полтавській філії складає 6 601,50 грн.
З метою досудового врегулювання спору, відповідачу була направлена претензія за вихідним № 19/04 - 683 від 16.08.2010 року з вимогою в добровільному порядку повернути надлишково сплачені кошти в розмірі 6 601,50 грн. за недопоставлені нафтопродукти. Відповіді на претензію і погашення заборгованості з боку дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»не відбулося.
Оскільки, відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед позивачем, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 6 601,50 грн. - заборгованості, 613,94 грн. -інфляційні витрати та 1 558,32 грн. -пені.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року позов задоволено частково, з дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” в особі Полтавської філії 6 601,50 грн. -передплати, 613,94 грн. інфляційних втрат, 194,79 грн. -3% річних, 84,28 грн. - державного мита та 194,99 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року апеляційну скаргу дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі № 41/459 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 року рішення господарського суду м. Києва № 41/459 від 26.11.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2011 року прийнято справу № 41/459 до провадження, присвоєно справі № 41/459-33/110 та призначено розгляд на 11.04.2011 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 16.05.2011 року.
В судове засідання 16.05.2011 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.
Представник відповідача надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Представник позивача надав письмові пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 6 601,50 грн. основної заборгованості, 194,79 грн. -3 % річних, 613,94 грн. - інфляційних втрат, 1 558,32 грн. -подвійну облікову ставку, 102,00 грн. - державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
30.06.2009 року між дочірньою компанією “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - відповідач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть -Укрнєфтєпродукт” в особі Полтавської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть -Укрнєфтєпродукт” (далі -позивач, покупець за договором), укладено договір поставки нафтопродуктів № 221/76-09 (далі -договір), відповідно до умов якого предметом даного договору є поставка бензину А-76 (далі -нафтопродукти).
Відповідно до пункту 1.2 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю в 2009 році, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти.
Згідно з пунктом 3.2 договору, покупець самостійно та за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання -передачі, зазначеного в п. 3.1 даного договору, до місця призначення.
Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний надавати відвантажувальні реквізити згідно укладених договорів на транспортування нафтопродуктів до 14:00 години дня напередодні дня відвантаження.
У відповідності до положень пункту 4.1 договору, ціна за одну тону нафтопродуктів, що постачається в кожному конкретному місяці поставки визначається в доповненні до даного договору, що підписне повноважними представниками сторін та є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 5.5 договору сторони встановили, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену в доповненні до договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантаженні протягом терміну дії даного договору.
Відповідно до пункту 6.4 договору, постачальник звільняється від відповідальності за недопоставку нафтопродуктів у випадку невиконання покупцем п. 3.2 та 3.3 даного договору, а також в інших випадках передбачених договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2009 року між дочірньою компанією “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, іменоване надалі “Постачальник” (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть -Укрнєфтєпродукт” в особі Полтавської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть -Укрнєфтєпродукт” (покупець за договором), укладено договір поставки нафтопродуктів № 125/76-09, згідно з яким позивач здійснив передплату, а відповідач в повному обсязі та у встановлені строки обумовлені зобов'язання не виконав.
22.07.2009 року між сторонами укладено Доповнення до договору № 125/76-09 від 17.02.2009 року про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (НОВАЦІЯ), у відповідності до пункту 6 якого, сторони домовились, що сума 75 252,00 грн. в т. ч. ПДВ 12 542,00 грн., яка була перерахована товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть -Укрнєфтєпродукт” в особі Полтавської філії по договору № 125/76-09 від 17.02.2009 року переводиться як попередня оплата по договору № 221/76-09 від 30.06.2009 року, на доказ чого надано акт звірки взаєморозрахунків від 31.07.2009 року.
На виконання умов договору відповідачу було перераховано грошові кошти з урахуванням залишку коштів за договором № 125/76-09 від 17.02.2009 року в сумі 8 110 252,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 51 від 06.07.2009 року на суму 605 000,00 грн., № 56 від 10.07.2009 року на суму 880 000,00 грн., № 58 від 17.07.2009 року на суму 605 000,00 грн., № 58 від 27.07.2009 року на суму 694 000,00 грн., № 3866 від 11.08.2009 року на суму 605 000,00 грн., № 57 від 18.08.2009 року на суму 80 000,00 грн., № 4014 від 18.08.2009 року на суму 525 000,00 грн., № 4410 від 10.09.2009 року на суму 224 000,00 грн., № 53 від 16.09.2009 року на суму 660 000,00 грн., № 4480 від 28.09.2009 року на суму 660 000,00 грн., № 4491 від 06.10.2009 року на суму 560 000,00 грн., № 567 від 16.10.2009 року на суму 500 000,00 грн., № 59 від 23.10.2009 року на суму 77 000,00 грн., № 681 від 23.10.2009 року на суму 438 000,00 грн., № 4545 від 23.10.2009 року на суму 90 000,00 грн., № 879 від 04.11.2009 року на суму 200 000,00 грн., № 4562 від 04.11.2009 року на суму 405 000, 00 грн., № 67 від 20.11.2009 року на суму 117 000,00 грн., № 4628 від 20.11.2009 року на суму 110 000,00 грн.
В свою чергу відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 8 103 650,50 грн., що засвідчується актами приймання -передачі від 31.07.2009 року на суму 2 573 202,50 грн., від 31.08.2009 року на суму 1 415 595,50 грн., від 30.09.2009 року на суму 1 198 675,50 грн., від 31.10.2009 року на суму 2 059 431,00 грн., від 30.11.2009 року на суму 856 746,00 грн.
Відповідно до пункту 5.1 договору, покупець проводить 100% передплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та Доповнень до нього, по узгодженню з постачальником.
Згідно з пунктом 5.3 договору, постачальник проводить відвантаження нафтопродуктів в обсягах, оплачених покупцем згідно п. 5.1 даного договору за цінами, що діють на момент відвантаження.
Таким чином, позивач в порушення п. 5.3 договору поставки товару в обсязі проведеної передплати не здійснив, отже прострочив.
Крім того, пунктом 10.1 договору сторони узгодили, що договір діє до 31.08.2009 року, тому і всі зобов'язання відповідно до вищезазначеного договору, в тому числі і по поставці нафтопродуктів повинні бути виконані до 31.08.2009 року.
16.08.2010 року позивач на адресу відповідача направив претензію щодо повернення надлишково сплачених коштів в сумі 6 601,50 грн. ((8 035 000,00 грн. + 75 252,00 грн.) -8 103 650,50 грн.) за недопоставлені нафтопродукти. Однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст. 670 ЦК України).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 6 601,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 558,32 грн. необхідно зазначити наступне.
Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 558,32 грн. за несвоєчасне повернення попередньої оплати за непоставлений товар задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 613,94 грн. та 194,79 грн. -3 % річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, 3 проценти річних та індекс інфляції входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
При дослідження розрахунку позивача збитків від інфляції та трьох відсотків річних, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування збитків від інфляції та трьох відсотків річних у період, що не суперечить нормам чинного законодавства, оскільки відповідно до п. 10.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки нафтопродуктів до 31 серпня 2009 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
З даних норм вбачається, що дія договору в частині поставки нафтопродуктів не є чинною, а в частині проведення розрахунків - є чинною до їх повного здійснення, тобто строк виконання зобов'язань з поставки нафтопродуктів прямо встановлений сторонами в договорі.
Судом, при дослідження розрахунку позивача збитків від інфляції, було встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок збитків від інфляції, а саме позивач нарахував неправильну суму збитків від інфляції.
Таким чином, суд наводить власний розрахунок збитків від інфляції у період з жовтня 2009 по серпень 2010 року.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
01.10.2009 - 31.10.20096601.51.00959.41
01.11.2009 - 30.11.20096601.51.01172.62
01.12.2009 - 31.12.20096601.51.00959.41
01.01.2010 - 31.01.20106601.51.018118.83
01.02.2010 - 28.02.20106601.51.019125.43
01.03.2010 - 31.03.20106601.51.00959.41
01.04.2010 - 30.04.20106601.50.997-19.80
01.05.2010 - 31.05.20106601.50.994-39.61
01.06.2010 - 30.06.20106601.50.996-26.41
01.07.2010 - 31.07.20106601.50.998-13.20
01.08.2010 - 31.08.20106601.51.01279.22
475.31
Таким чином, в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 138,63 грн. відмовити.
З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 475,31 грн., відповідно до розрахунку суду та 3% річних у розмірі 194,79 грн. за розрахунком позивача.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть -Укрнєфтєпродукт” (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, код ЄДРПОУ 35017133) в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть -Укрнєфтєпродукт” (36010, м. Полтава, вул. Половки, буд. 62, ідентифікаційний код 33060700) 6 601 (шість тисяч шістсот одну) грн. 50 коп. - попередньої оплати, 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 31 коп. - інфляційних втрат, 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 79 коп. -3% річних, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. витрати по сплаті державного мита в сумі та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 20.05.2011 року.