ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/14419.05.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна
фірма «САРЕПТА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГСИФАРМ»
про стягнення заборгованості
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Белаш Л.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 12/05-11-217 від 12.05.2011р.);
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 19 травня 2011 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «САРЕПТА»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГСИФАРМ»(відповідач) заборгованості в розмірі 22 485,11 грн.
Крім того, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕГСИФАРМ»майно та на грошові кошти, що належать останньому.
Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 14/04-08 від 14 квітня 2008 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Ухвалою від 18.04.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 19.05.2011р.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
14 квітня 2008 року між позивачем (надалі -Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір поставки № 14/04-08 від (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір поставки), відповідно до п. 4.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари у кількості, асортименті та по цінам, зазначеним у накладних, рахунках або інших документах.
Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що в період з серпня по грудень 2010 року Продавець передав товар, що підтверджується видатковими накладними: № О-0012490, № О-0012790, № О-0012791, № О-0012792, № О-0012793, № О-0013169, № О-С013170, № О-0013171, № О-0013615, № О-0013616, № О-0013618, № О-0014087, № О-0014088, № O-0014530, № О-0014531, № О-0014532, № О-0014903, № О-0014904, № О-0015431, № О-0015430, № О-0015432, № О-0016280, № О-0016281, № О-0016558, № О-0016559, № О-0017771, № О-0017772, № О-0017773, № О-0018129, № О-0018131, № О-0018525, № О-0018526, № О-0018895, № О-0018896 та № О-0018897 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи), а Покупець прийняв зазначений у видаткових накладних товар, що підтверджується підписами та відбитками печатки Отримувача.
Згідно з п. 4.2.1 Договору поставки встановлено, що Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його вартість, на умовах Договору.
Судом встановлено, що Покупець лише частково оплатив поставлений йому Продавцем товар на суму 400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії містяться в матеріалах справи).
Позивача вказує, внаслідок несплати в повному обсязі грошових коштів за товар відповідач має заборгованість за Договором в розмірі -22 485,11 грн. (розрахунок суми основного боргу вбачається зі змісту позовної заяви).
В порядку досудового врегулювання спору позивач 26.01.2011р. направив відповідачу претензію про сплату боргу за Договором на суму 22 485,11 грн. При цьому, належним чином засвідчену копію претензії позивач до суду не надав. В свою чергу, в матеріалах справи містяться опис вкладення в лист № ф.107 та чек про відправку з яких вбачається про направлення на адресу ТОВ «МЕГСИФАРМ» вимоги за видатковими накладними (копії документів містяться в матеріалах справи). Позивач вказує, що ніякої відповіді від відповідача на претензію він не отримав, існуючу заборгованість по несплаті за поставлений Товар Покупець на рахунок Продавця не провів.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями п. 4.2.1 Договору поставки встановлено, що Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його вартість, на умовах Договору.
Поставка товару здійснюється з відстрочкою платежу 30 календарних днів (р. 3 Договору).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
На час розгляду справи заборгованість за Договором поставки відповідачем на рахунок позивача не проведена.
Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 22 485,11 грн. є обґрунтованими.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача в сумі 460,85 грн. (224,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГСИФАРМ»(ідентифікаційний код: 31113632, адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, будинок, 12, р/р 26006501302689 в ЗАТ «ОТП БАНК», МФО 300528 або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «САРЕПТА»(ідентифікаційний код: 20339315, адреса: 83054, Донецька область, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, будинок, 18, р/р 26000301530166 в Київському відділенні ПІБ м. Донецька, МФО 334271) грошові кошти: основного боргу -22 485,11 грн. (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 11 копійок) та судові витрати: державного мита -224,85 грн. (двісті двадцять чотири гривні 85 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок). Видати наказ.
3. В клопотанні про забезпечення позову по даній справі відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
Дата підписання повного тексту рішення 23.05.2011р.