ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 54/7717.05.11
Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», м. Київ в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, Київська обл., м. Українка
до Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ
третя особа 1. Державне підприємство «Шахтарськантрацит», Донецька обл., м. Шахтарськ
2. Державне підприємство «Сніжнеантрацит», Донецька обл., м. Сніжне
3. товариство з обмеженою відповідальністю збагачувальна фабрика «Донбаський збагачувальний комбінат», Донецька обл., м. Торез
про стягнення 9059,04 грн.
при секретарі судового засідання Білову М.В.
представники:
від позивача -ОСОБА_1 (дов. № 184/22 від 15.04.2011 р.);
від відповідача -ОСОБА_2 (дов. № 29-12/55-д від 29.12.2010 р.);
від третіх осіб -не з'явилися;
відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції (далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України»(далі -відповідач), третя особа 1. Державне підприємство «Шахтарськантрацит», 2. Державне підприємство «Сніжнеантрацит», 3. товариство з обмеженою відповідальністю збагачувальна фабрика «Донбаський збагачувальний комбінат», про стягнення 9059,04 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при здійсненні поставки вугілля на підставі Договору № 02-10/1-ЕН, укладеному між позивачем та відповідачем, порушено правила завантаження вагонів, внаслідок чого позивачу було завдано збитки на загальну суму 9054,04 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
В судових засіданнях 06.04.2011 р., 12.04.2011 р. та 17.05.2011 р. представник позивача підтримав позов.
Представник відповідача в судових засіданнях 06.04.2011 р., 12.04.2011 р. та 17.05.2011 р. заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.
Представники третіх осіб в судове засідання 17.05.2011 р. не з'явилися, про час і місце судового засідання треті особи повідомлені належним чином, треті особи про причини неявки представників суд не повідомили, Державне підприємство «Шахтарськантрацит» та товариство з обмеженою відповідальністю збагачувальна фабрика «Донбаський збагачувальний комбінат»пояснення по суті спору до суду не направили. Державним підприємством «Сніжнеантрацит»направлено до суду пояснення по суті справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
01 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті.
Пунктом 2.1 Договору від 01.02.2010 року встановлено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів “Інкотермс” в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, визначеними в додатках до договору.
В силу положень договору (п. 3.2.4) постачальник має право доручити виконання зобов'язання по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству, особу якого сторони погодять у додатках до договору.
Відповідно до п. 3.1.2 договору постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.
Згідно з п.5.1 Договору на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.
Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., визначено, що основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту, яка надається залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
На виконання умов Договору від 01.02.2010 року у серпні 2010р. та вересні 2010 року здійснено поставку вугілля вагонами № 67877274 за залізничною накладною № 52256088 та № 68297464 за залізничною накладною № 47093907.
Пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 344, встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували йому збереження на всьому шляху перевезення. відповідно до параграфу 3 Технічних умов: “При размещении грузов на подвижном составе тележки вагонов должны быть загружены равномерно”.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційним актом або актами загальної форми, які складають залізничні станції.
Згідно з ч. 3 Правил складання актів, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2010р. за № 165/3458, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акту загальної форми додається до перевізних документів, якими згідно статуту залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.
Під час постачання відповідачем вугілля, працівниками станції “Нижньодніпровський вузол” складено акти № 853 від 15.08.2010 р. та № 955 від 13.09.2010 р. загальної форми, з яких вбачається, що при зважуванні станцією вантажу на тензометричних вагах, виявлено нерівномірне завантаження маси вантажу по візках.
З одержувача вантажу-Трипільської ТЕС ВАТ “Центренерго”, стягнуто кошти у розмірі 9059,04 грн. за додаткові послуги за усунення нерівномірного завантаження, що підтверджується накопичувальними картками № 30081334 від 30.08.2010 р. та № 17091423 від 17.09.2010 р., переліками № 3008 і № 1709.
Трипільська ТЕС є структурним підрозділом позивача та діє на підставі Положення, відповідно до п.4.5 якого електростанції надано право від імені позивача укладати угоди, подавати, розглядати претензії та позови, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському суді і інше. Керівник підприємства наділений правом підпису відповідних документів довіреністю позивача.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків (ст. 20 ГК України).
Приписами статей 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч.3 ст. 225 ГК України).
Судом враховано те, що згідно з ст. 623 ЦК України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем надано докази оплати додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, в тому числі щодо дотримання п.3.1.2 Договору поставки вугілля №01-10/1-Ен від 01.02.2010 р. та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 9054,04 грн., підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929) на користь відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції (08720, Київська обл., м. Українка, вул. Промислова, 1, код 00131334) 9059,04 грн. (дев'ять тисяч п'ятдесят дев'ять грн. 04коп.) збитків, 102,00 грн. (сто дві грн. 00коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.М. Шкурдова
Рішення підписано 23.05.2011 р.