ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/7812.05.11
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-Холдинг»
Про стягнення 33 565,10 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_2 -представник за довіреністю № б/н від 20.04.11.;
ОСОБА_1 - Фізична особа-підприємець
Від відповідача ОСОБА_3 - представник за довіреністю № б/н від 27.04.11.
Рішення прийнято 12.05.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 28.04.11. по 12.05.11.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-Холдинг»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором на надання послуг № 01/06-10-ап від 22.06.10. в розмірі 33 565,10 грн.
Крім того, позивач, в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд вирішити питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача: р/р 260083012904 в АК «Старокиївський банк», МФО 321477 код 32552263.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов зазначеного вище Договору в повному обсязі не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.11. порушено провадження у справі № 30/78; розгляд справи було призначено на 14.04.11. о 14-40.
В судовому засіданні 14.04.11. позивачем було подано клопотання про витребування доказів наявності банківських рахунків належних відповідачу, шляхом подачі відповідно запиту до ДПІ Голосіївського району м. Києва. Клопотання позивача про витребування доказів судом задоволено.
Представник відповідача в судове засідання 14.04.11. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 31.03.11. про порушення провадження у справі № 30/78 не виконав, але 14.04.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи № 30/78 в зв'язку з перебуванням повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-Холдинг»у відрядженні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.11. розгляд справи № 30/78 на підставі ст. 77 Господарського суду міста Києва відкладено на 28.04.11. о 15-30.
В судовому засіданні 28.04.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.05.11. о 15-30.
12.05.11. відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви для мирного врегулювання спору між сторонами.
Розглянувши зазначене клопотання позивача про оголошення в судовому засіданні перерви, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, а також суд відзначає, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
В судовому засіданні 12.05.11. представником відповідача подано суду заяву про розстрочку виконання рішення суду у даній справі, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС-Холдинг»просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі на 12 місяців, з погашенням заборгованості 34 194,10 грн. рівними платежами по 2 849,50 грн. щомісяця.
Розглянувши зазначену вище заяву відповідача про розстрочення рішення у даній справі, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Таким чином, розстрочення виконання судового рішення може бути здійснене судом лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ті обставини, на які заявник посилається як на підставу надання розстрочки погашення боргу не є винятковими.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеної вище заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-Холдинг».
Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, яке викладене в прохальній частині позовної заяви, шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/78.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
22.06.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС-Холдинг»(Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договір на надання послуг № 01/06-10- ап (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) сторонами погоджено, що по заявці Замовника, Виконавець надає необхідні послуги автобетонозмішувачами.
Згідно п. 3.1 Договору передбачено, що розмір плати за послуги за цим Договором визначається згідно Додатку № 1.
Відповідно до п. 3.2 Договору встановлено, що фактична вартість наданих послуг визначається на підставі актів виконаних робіт.
У відповідності до п. 3.3 Договору, сторонами погоджено, що Замовник сплачує вартість наданих послуг шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Виконавця не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Згідно п. 6.1 Договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.10. з правом пролонгації при належному виконанні сторонами умов Договору.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним на виконання умов Договору було надано послуги на користь відповідача, що підтверджується актами виконаних робіт № 1/09 від 30.09.10., № 1 від 31.10.10., № 1/11 від 30.11.11., але відповідачем в порушення умов Договору та чинного законодавства України не було в повному обсязі сплачено грошові кошти за надані позивачем послуги.
Позивач зазначає, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 06.12.10., заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 33 565,10 грн. Зазначений акт звірки було підписано сторонами та скріплено печатками.
Таким чином, позивач вказує на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов Договору становить 33 565,10 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було надано відповідні послуги на користь відповідача, що підтверджується актами виконаних робіт № 1/09 від 30.09.10., № 1 від 31.10.10., № 1/11 від 30.11.11., але відповідач не сплатив позивачу вартість вказаних послуг у повному обсязі.
Також судом встановлено, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 06.12.10., складеного між сторонами, відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем у сумі 33 565,10 грн.
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором, свого обов'язку по сплаті наданих позивачем послуг не виконав, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 33 565,10 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Крім того, слід зазначити, що звернувшись до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду у даній справі, відповідач тим самим визнав свою заборгованість перед позивачем у сумі 33 565,10 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
В зв'язку з тим, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж це передбачено законодавством України, зайво сплачена сума в розмірі 57,00 грн. підлягає поверненню Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 66, 67, 75, 77, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-Холдинг»(03013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, код ЄДРПОУ 32552263) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 33 565 (тридцять три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 10 коп. - заборгованості, 335 (триста тридцять п'ять) грн. 65 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. На підставі даного рішення повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 57 (п'ятдесят сім) грн. 00 коп. - зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.М. Ващенко
Повне рішення
складено 18.05.11.