ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/9113.05.11
За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м.Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,
на стороні Позивача -ОСОБА_2
на стороні Відповідача -ОСОБА_3
простягнення 72 089,89 грн. в порядку регресу
Суддя Ягічева Н.І.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -(за довіреністю № 31 від 11.01.2011р.);
від відповідача:не з'явився
від третьої особи 1:не з'явився;
від третьої особи 2:не з'явився;
Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення 72 089,89 грн. в порядку регресу.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір № 23/0122465/ПР/2.1.5.1 автомобільного страхування від 05.08.2008р., посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, Довідку ДАІ, розгорнуту Довідку ДАІ № 8182699, постанову Оболонського районного суду міста Києва від 02.09.2008р. № 3-29804/08, заяву про пошкодження транспортного засобу № 1286 від 14.08.2008р., Звіт № 852/08/08 про оцінку автомобіля від 26.08.2008р. з додатками, Протокол огляду транспортного засобу від 26.08.2008р., сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 28.07.2008р., Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_3, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 08.09.2007р., свідоцтво аварійного комісару № НОМЕР_4, сертифікат № НОМЕР_5, фото таблиці, розрахунок № 6636 розміру страхового відшкодування від 06.10.2008р., страховий акт № 23/6636/2.1.5.1 від 22.10.2008р., лист банку від 13.10.2008р., платіжне доручення № 7017 від 24.10.2008р, претензію про відшкодування № 3278 від 21.05.2010р., поліс № ВС/0460120, Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 4437 від 18.06.2008р., Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача та інше.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує п.1 ч.2 ст.22, ст. 993, ч.1 ст.1166, ст.1191 Цивільного кодексу України. ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.1, 5, 6, 7, 12, 22, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 24.03.2011р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні Позивача ОСОБА_2 та на стороні Відповідача ОСОБА_3
11.04.2011р. через канцелярію суду від Оболонського районного суду міста Києва надійшла адміністративна справа № 3-29804/08 відносно ОСОБА_3
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 13.05.2011р.
В судовому засіданні 13.05.2011р. Позивач надав для залучення до матеріалів справи Довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи, є відмітка про вручення поштової кореспонденції на поштовому повідомленні, яке містяться в матеріалах справи.
Треті особи пояснень не надали, хоча належним чином повідомлялись про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача та Третіх осіб про місце, дату та час проведення судового засідання.
Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Представник Позивача у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши представників сторін, суд
05.08.2008 р. між ВАТ «Страхова компанія «Країна»та ОСОБА_4 (Страхувальник) укладено Договір автомобільного страхування № 23/012246/ПР/2.1.5.1, відповідно до умов якого Позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати Страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Hyundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
13.08.2008р. в мКиєві на вул.Полупанова- Вишгородська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Hyundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням власника ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Ніссан»державний номер НОМЕР_2, здійснив рух на забороняючий сигнал світлофору, в наслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем yundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 02.09.2008р. відповідно до якої ОСОБА_3 визнано виним у скоєнні адміністративного правопорушення.
Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Hyundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 72 753,89 грн., що підтверджується Звітом №852/08/08 від 26.08.2008р. та калькуляцією на ремонт автомобіля.
На підставі страхового акту №23/6636/2.1.5.1 затвердженого 22.10.2008р, позивач виконуючи свої зобов'язання за договором страхування № 23/012246/ПР/2.1.5.1 від 05.08.2008 р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 72 089,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7017 від 24.10.2008р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України”від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»згідно із полісом №ВС/0460120 від 19.06.2008р.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/0460120) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 20.06.2008 р. (00:00) по 19.06.2009 р.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вказаним договором (поліс №ВС/0460120) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза -500,00 грн. (пункт 2 полісу).
Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Крім того, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 додатково застрахована Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспорту № 4437 від 18.06.2008р. на суму 50 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 72 753,89 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 72089,89 грн. (72 753,89 грн. -франшиза 664,00 грн.)
Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВС/0460120.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Позивач регресною вимогою №3278 від 21.05.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 72 089,89 грн.
Враховуючи визначені полісом №ВС/0460120 та Договором страхування № 4437 від 18.06.2008р розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 71 579,89 грн. (72 089,89 грн. - 510,00 грн. франшиза).
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за Договором страхування підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 71 579,89 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м.Київ задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м.Київ на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» , м.Київ суму збитків в порядку регресу у розмірі 71 579,89 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог -відмовити.
4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м.Київ на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» , м.Київ витрати по сплаті державного мита в розмірі 715,80 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,33 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 13.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 18.05.2011р.
Суддя Н.І. Ягічева