83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
23.05.11 р. Справа № 7/66
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При помічнику судді В.Ю. Косицькій
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „БІТімпекс-Енерджи груп” м. Київ
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”РЕАЛ м.Єнакієвого” м.Єнакієво
За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „БІТімпекс-2009” м.Київ
Предмет спору: стягнення заборгованості за природний газ у сумі - 80 873, 38 грн., пені -3 475 80 грн., 3% річних - 671, 90 грн.
За участю представників:
Від позивача - ОСОБА_1 - довір.
Від відповідача - не прибув
Від третьої особи - не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю „БІТімпекс-Енерджи груп” м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю„РЕАЛ м.Єнакієвого” м. Єнакієве про стягнення заборгованості за природний газ у сумі - 80 873, 38 грн., пені - 3 475 80 грн., 3% річних - 671, 90 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір відступлення права вимоги №150211 від 15.02.2011р; поштові квитанції №4225 від 18.02.2011р., №4226 від 18.02.2011р.; повідомлення про відступлення права вимоги №51 від 15.02.2011р.; договір про постачання природного газу №2511/10 від 25.11.2010р. з додатковими угодами; акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2010р. №0158; акт прийому-передачі природного газу та виконання послуг з транспортування від 31.12.2010р. №2650; акт про припинення (обмеження газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 27.12.2010р. №4; акт звірки взаєморозрахунків №1 від 31.01.2011р.; лист №507 від 16.12.2010р.; доручення №1 від 17.12.2010р., лист №516 від 20.12.2010р., лист №517 від 20.12.2010р., лист №64-2330/5 від 20.12.2010р.
Відповідач у жодне судове засідання не прибув, письмовий відзив на позов не надав, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.
Згідно витягу з ЄДРПОУ №№730354-730355 та довідки головного управління статистики в Донецькій області №14/4-17/1806 від 06.04.2011р., відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю ”РЕАЛ м.Єнакієвого” зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за адресою: 86400, Донецька обл., м.Єнакієве, пр.Металургів, б.63.
У зв'язку з викладеним, справа розглянута за наявними в ній документами в порядку ст.75 ГПК України.
Ухвалою суду від 10.05.2011р. в порядку ст.27 ГПК України до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „БІТімпекс-2009” м.Київ
Третя особа до суду не прибула, надала через канцелярію суду відзив, яким підтримала вимоги позивача. Просить розглянути справу без участі свого представника.
Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.05.20111р. справа №7/66 передана на розгляд судді Сгара Е.В.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між відповідачем та третьою особою укладено Договір поставки природного газу №2511/10 від 25.11.2010р. (далі по тексту Договір поставки). Договір укладено з додатковими угодами до нього.
Строк дії Договору поставки встановлений до 31.12.2011р. (п.7.1 Договору поставки).
Таким чином, з матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що на час виникнення спірної суми заборгованості, Договір поставки був чинним.
Відповідно до п.1.1 Договору поставки, постачальник (третя особа) зобов'язується постачати покупцю (відповідачу) протягом 2010 - 2011 р.р. природний газ, іменований далі по тексту газ, а покупець зобов'язується прийняти а оплатити газ на умовах даного Договору.
Кількість, якість та порядок передачі газу, ціна, загальна сума Договору поставки та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділах 3 та 4 Договору поставки.
Згідно п.4.4 Договору поставки, покупець здійснює оплату загальної вартості газу, зазначеної в актах та додаткових угодах до даного Договору на кожний місяць поставки, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до наступного графіку (якщо інший порядок не передбачений додатковою угодою): 33% - передплата до 25 числа місяця, що передує плановому; 33% - оплата до 10 числа місяця споживання газу; 34% - оплата до 20 числа місяця споживання газу.
Умови додаткової угоди №1 від 25.11.2010р. до Договору поставки, підписаної відповідачем та третьою особою без зауважень, в частині порядку оплати отриманого газу повністю кореспондуються пунктом 4.4. Договору поставки.
У виконання умов Договору, згідно додаткової угоди №1 від 25.11.2010р. до Договору поставки відповідачу було поставлено 58,224 тис.куб.м газу загальною вартістю 155 873, 38 грн., в підтвердження чого у справі міститься акт прийому передачі природного газу від 31.12.2010р. №0158 та акт прийому-передачі природного газу та виконання послуг з транспортування від 31.12.2010р. №2650.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, отриманий газ в повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед стороною - постачальником по Договору поставки у розмірі 80 873, 38 грн.
15.02.2011р. між позивачем та третьою особою укладено договір про відступлення права вимоги №150211, згідно якого цедент - ТОВ „БІТімпекс-2009” в порядку та на умовах, визначених цим Договором, відступає цесіонарію - ТОВ „БІТімпекс-Енерджі груп”, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором №2511/10 від 25.11.2010р. та додатковою угодою №1 до договору №2511/10 від 25.11.2010р., укладеними між цедентом та ТОВ „РЕАЛ м.Єнакієвого” (далі боржник) (п.1 договору №150211 від 15.02.2011р.).
За цим Договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків: оплати боргу за природний газ, поставлений боржнику цедентом у грудні 2010р. у сумі 80 873, 38 грн. з ПДВ; оплати пені та штрафу за порушення строків розрахунку за природний газ згідно умов Договору та чинного законодавства України. До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували в момент підписання акта №0158 від 31.12.2010р. в обсязі 58,224 тис.куб.м. (п.2 Договору №150211 від 15.02.2011р.)
Боржник (відповідач по справі) повідомлений про зміну кредитора (ТОВ „БІТімпекс-2009” на ТОВ „БІТімпекс - Енеорджі груп”) повідомленням про відступлення права вимоги №51 від 15.02.2011р., про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові квитанції від 18.02.2011р. №4225 та №4226.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ст.ст..509-510 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.ст. 512-514, 519 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що боржник (відповідач по справі) був належним чином, у відповідності до приписів чинного законодавства, повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні.
Дослідивши всі наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що матеріалами справи, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 80 873, 38 грн., яка до теперішнього часу не сплачена.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у сумі 80 873, 38 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 671, 90 грн. та пеню у сумі 3 475, 80 грн. за період з 26.11.2010р. по 05.03.2011р., застосовуючи при розрахунку пені подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення платежу.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.5.2 Договору поставки, у випадку прострочення оплати покупцем об'ємів поставленого природного газу останній, крім суми заборгованості, сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
За цим Договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника, у тому числі, оплати пені (п.2 Договору №150211 від 15.02.2011р.)
Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 519 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищенаведені приписи, позивач правомірно заявив вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та пені за прострочення здійснення платежу за Договором поставки.
Враховуючи вищевикладене, судом, у відповідності до приписів чинного законодавства здійснено перерахунок 3% річних та пені, згідно якого:
§ 3% річних складають 706, 13 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 671, 90 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.
§ пеня складає 3 648, 30 грн., тоді як позивачем заявлено о стягнення 3 475, 80 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.
Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних у сумі 671, 90 грн. та пені у сумі 3 475, 80 грн. підлягають задоволенню з відповідача в повному обсязі.
Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
В ході розгляду спору судом розглянута заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача по справі.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, у тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Згідно приписів, статті 66 ГПК України, підставою для застосування судом заходів забезпечення позову є ситуація, коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання позитивного рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику, причому зазначені припущення мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.
З огляду на вищенаведені приписи, підставою для застосування судом заходів забезпечення позову є ситуація, коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання позитивного рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику, причому зазначені припущення мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Статтями 43, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Позивач у заяві росить накласти арешт на майно відповідача, тоді як всупереч вимогам суду доказів того, що не вчинення судом зазначених дій може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по справі №7/66 не надав.
Таким чином, заява залишена судом без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.ст. 509, 512-519, 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 27, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „БІТімпекс-Енерджи груп” м. Київ задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”РЕАЛ м.Єнакієвого” м.Єнакієво (86400, Донецька обл.., м.Єнакієве, пр.Металургів, 63, ЄДРПОУ 31131897, п/р 26007255422721 у ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” в м.Донецьку, МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БІТімпекс-Енерджи груп” м. Київ (04112,, м.Київ, вул.Гонти, 3-а, оф.514, ЄДРПОУ 36531598, п/р 260073011343 у ВАТ „Єврогазбанк”, МФО 380430) заборгованість у сумі 80 873, 38 грн., пеню у сумі 3475,80 грн., 3% річних у сумі 671,90 грн., державне мито у сумі 851,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 23.05.2011р.
Суддя Сгара Е.В.