01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.05.2011 № 27/93
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 2 від 31.08.2010;
від відповідача: представник без доказів у підтвердження представництва інтересів відповідача в порядку, визначеному ст. 28 ГПК України
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі № 27/93
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002», м. Полтава
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м. Київ
про стягнення 28080 грн. 24 коп
В лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 11639 грн. 78 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія Kit № 002932 від 11.11.2008 року (далі по тексту - договір), останнім застраховані майнові інтереси позивача відносно транспортного засобу Mitsubishi Lancer д/н ВІ 7301 АІ. Всупереч умовам договору та чинного законодавства, відповідачем при настанні із зазначеним транспортним засобом страхового випадку, було відшкодовано страхове відшкодування частково. У зв'язку із цим, товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» звернулося до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» недоплаченої суми страхового відшкодування.
12.10.2010 р. у судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 26601 грн. 14 коп. та просив витрати на проведення судової експертизи у розмірі 5193 грн. 84 коп. покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі № 27/93 позовні вимоги задоволені повністю (суддя Дідиченко М.А.).
Стягнуто з відповідача, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 28080 грн. 24 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 280 грн. 80 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., витрати на проведення судової експертизи у розмірі 5193 грн. 84 коп.
Рішення обґрунтоване приписами ст.ст. 8, 9, 16, 20, 25 Закону України «Про страхування»; п. п. 10.2, 10.4, 2.1.18, п. 1 розділу 7, п. п. 7.5, 10.6.4, 10.6.8, договору; ст.ст. 31, 33, 41, 49 ГПК України; ст. 193 ГК України; ст. 525, 526, 629 ЦК України; ст.ст. 1, 4 Закону України «Про судову експертизу»; висновку № 11652/10-18 додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 27.01.2011 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва 21.02.2011 р. у справі № 27/93 скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована п.п. 2.1.18, 2.1.25, 2.1.26, 7.5, 7.7, 10.4, 10.6.8, 10.19, 10.20.2 договору; ст. 9 закону України «Про страхування»; п.п. 2.1, 2.2, п.п. 1, 2, 7 Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 4 серпня 2009 р. за № 724/16740; бюлетеня автотоварознавця № 55; постанови КМ України № 1440 від 10.09.2003 року «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».
В судовому засіданні 18.05.2011 представник позивача заперечив проти доводів апеляційної карги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 528 від 22.04.2011 р.).
Представник відповідача в судове засідання з'явився, але не надав суду доказів у підтвердження представництва інтересів відповідача в порядку, визначеному ст. 28 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу позивача на дотримання вимог статті 22 ГПК України щодо добросовісного користування належними їм процесуальними правами та виконання ухвал суду щодо підтвердження повноважень представників.
Представник позивача заперечила проти участі в судовому засіданні представника відповідача без належного підтвердження повноваження.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 листопада 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі по тексту - страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» (далі по тексту - страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія Kit № 002932.
Предметом вказаного договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Mitsubishi Lancer д/н ВІ 7301 АІ.
Місцевим господарським судом встановлено, що 16.08.2009 року із застрахованим транспортним засобом стався страховий випадок (дорожньо-транспортна пригода), що підтверджено довідкою ДАІ, виданою товариству з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» про дорожньо-транспортну пригоду.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав пошкодження переднього бамперу, капоту, передньої правої фари, вітрового скла, додаткової фари, переднього правого крила, радіатора та інші пошкодження.
19.08.2009 року у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку по договору страхування Авто КАСКО.
Також 19.08.2009 відповідачем було складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) (т. 1 а.с. 24-25).
Згідно рахунку-фактури № 356 від 18.08.2009 року та № 357 від 18.08.2009 року, вартість відновлювального ремонту склала 80609 грн.
Як вбачається з листа відповідача за вих. № 0480-10 від 28.10.2009 року, відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» для визначення розміру страхового відшкодування було замовлено незалежне товарознавче дослідження, відповідно до звіту № 108/08/09 якого, ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу становить 77184 грн. 50 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 103380 грн. 65 коп. Залишкова вартість досліджуваного транспортного засобу відповідачем оцінена в 55000 грн. (т. 1 а.с. 28).
На підставі результатів зазначеного звіту, згідно перерахунку відповідача з урахуванням встановленого в договорі порядку розрахунку належного до сплати страхового відшкодування (тобто з урахуванням різниці ринкової та залишкової вартості транспортного засобу, коефіцієнту пропорційності, з вирахуванням суми попередніх страхових виплат та франшизи), відповідачем 02.11.2009 року було виплачено позивачеві страхове відшкодування в розмірі 10405 грн. 10 коп.
На підтвердження зазначеної виплати в матеріалах справи наявний звіт по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002».
Не погоджуючись із розміром страхового відшкодування, а, зокрема, із визначеним відповідачем на підставі звіту товарознавчого дослідження розміром ринкової вартості транспортного засобу марки Mitsubishi Lancer д/н ВІ 7301 АІ, позивач замовив у суб'єкта оціночної діяльності проведення автотоварознавчого дослідження, висновком від 04.12.2009 року № 0911 якого було визначено, що ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу становить 78491 грн. 17 коп., залишкова вартість досліджуваного транспортного засобу становить 41355 грн. 25 коп.
Так, судом першої інстанції встановлено, що за перерахунком позивача з урахуванням встановленого в договорі порядку розрахунку належного до сплати страхового відшкодування (тобто з урахуванням різниці ринкової та залишкової вартості транспортного засобу, коефіцієнту пропорційності, з вирахуванням суми попередніх страхових виплат та франшизи), розмір недоплаченого страхового відшкодування становив 11639 грн. 78 коп.
Листом № 1239 від 22.12.2009 року позивач повідомив відповідача про здійснення ним розрахунку розміру страхового відшкодування на підставі даних замовленого позивачем автотоварознавчого дослідження, та вимагав сплати на свою користь недоплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 11639 грн. 78 коп. (т. 1 а.с. 29).
Розглянувши зазначені вимоги позивача, відповідач листом № 0006-01 від 08.01.2010 року повідомив позивача про те, що не вбачає достатніх підстав для перегляду сплаченої суми страхового відшкодування.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» звернулося до суду з вимогою про стягнення з відповідача розміру недоплаченого страхового відшкодування, що становить 11639 грн. 78 коп.
Статтею 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Пунктом 2 ст. 8 зазначеного Закону, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування страхова виплата яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договору майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Відповідно до ст. 25 вказаного Закону, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Пунктом 10.4 договору передбачено, що при визначенні розміру страхового відшкодування, до уваги беруться виключно розрахунки, складені страховиком, або акт (висновок) незалежної автотоварознавчої експертизи, підготовленої за його замовленням спеціалізованою організацією (оцінюівачем, суб'єктом оціночної діяльності, судовим експертом), або обсяг коштів, визначений у калькуляції ремонту СТО.
Оскільки між сторонами виникли розбіжності при визначенні суми страхового відшкодуванні по вказаному страховому випадку та з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору, судом першої інстанції було призначено проведення судової автотоварознавчої експертизи, за результатами якої (висновок № 11652/10-18 додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 27.01.2011 року), ринкова вартість транспортного засобу Mitsubishi Lancer д/н ВІ 7301 АІ на момент ДТП складала 78491 грн. 17 коп., залишкова вартість транспортного засобу Mitsubishi Lancer д/н ВІ 7301 АІ склала 22211 грн. 56 коп.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що використаний при проведенні судової автотоварознавчої експертизи підхід для оцінки залишкової вартості транспортного засобу Mitsubishi Lancer д/н ВІ 7301 АІ не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Відповідно до п. 3 ст. 41 ГПК України, сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених цьому Кодексі, а саме: якщо експерт особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть учать у судовому процесі, а також з мотивів його некомпетентності (ст. 31 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було заявлено відводу судовому експерту із зазначених мотивів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Згідно ст. 4 цього ж Закону, незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: процесуальним порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання, досудового та судового слідства; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.
На думку колегії суддів, висновок експерта є досить специфічним видом доказів (при його оцінці необхідно мати на увазі, що на відміну від інших доказів, він з'являється тоді, коли спірні відносини вже виникли, і вирішити їх у добровільному порядку неможливо), саме він може виступити тим об'єктивним критерієм, за допомогою якого встановлюється істина.
Судом першої інстанції правомірно застосовано висновок № 11652/10-18 додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 27.01.2011 року при визначенні розміру страхового відшкодування, який підлягає відшкодуванню відповідачем.
При розгляді справи в суді першої інстанції позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 28080 грн. 24 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом страхова сума за договором на момент його укладання складала 66850 грн.
Відповідно до п. 2.1.18 договору, у випадку, коли вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 70 % і більше ринкової вартості такого транспортного засобу, визначеної на момент настання страхового випадку, транспортний засіб вважається конструктивно або фактично загиблим.
Згідно п. 7.5 договору, страхова сума є агрегатним лімітом відшкодування страховика по всіх страхових випадках, що відбулись під час дії договору. Позивачем у позові вказано, та відповідачем у відзиві підтверджено, що сума попередніх страхових виплат складає 5000 грн.
Пунктом 10.6.8 договору встановлено, що при повній загибелі страхове відшкодування виплачується як різниця ринкової вартості ТЗ на момент настання страхового випадку та ринкової вартості залишків пошкодженого ТЗ.
Розмір страхового відшкодування розраховується пропорційно відношенню страхової суми до ринкової вартості ТЗ на момент настання страхового випадку. Франшиза вираховується з розрахованої суми страхового відшкодування (п. 10.6.4 договору).
В апеляційній скарзі апелянт вираховує франшизу у сумі 3342 грн. 50 коп.
Колегія суддів зазначає, що франшиза згідно наведеної норми договору страхування вираховується з суми страхового відшкодування, а не з загально страхової суми. Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком суду першої інстанції, згідно якого сума франшизи складає 2025 грн. 54 коп.
Також в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що після виплати страхового відшкодування по попередньому випадку, який стався 22.12.2008, позивач не надав відновлений (відремонтований) ТЗ для огляду, тому, на думку апелянта, згідно п.п. 10.20.2 договору сума даного страхового відшкодування зменшується на вартість усунення пошкоджень згідно з попередніми розрахунками страхового відшкодування по попередньому випадку, що складає 5000 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції вірно розраховано суму страхового відшкодування з урахуванням зменшення суми страхового відшкодування на вартість усунення пошкоджень згідно з попередніми розрахунками страхового відшкодування по попередньому випадку на 5000 грн. Отже, враховуючи зменшення страхової суми до 61850 грн. та з вирахуванням франшизи, загальна сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена відповідачем, становить 38485 грн. 34 коп.
Оскільки, 02.11.2009 р. позивачеві було виплачено страхове відшкодування в розмірі 10405 грн. 10 коп., місцевим господарським судом вірно вирахувано суму страхового відшкодування, що підлягає сплаті, а саме - 28080 грн. 24 коп. (38 485 грн. 34 коп. - 10 405, 10 грн.).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до п. п. 10.2. договору, страховик здійснює виплату страхового відшкодування у строк 30 (тридцяти) робочих днів, починаючи з дня одержання письмового повідомлення про настання випадку, що може бути кваліфікований, як страховий.
Приписами ст. 193 ГК України передбачено наступне: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія Kit № 002932 від 11.11.2008 року, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати збитки при настанні певних ризиків.
З матеріалів справи не вбачається доказів оплати відповідачем частини страхового відшкодування у розмірі 28080 грн. 24 коп.
Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина 4 статті 35 ГПК України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Колегія суддів звертає увагу позивача на дотримання вимог статті 28 ГПК України щодо належного представництва інтересів сторін у судовому засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних у справі матеріалів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхового відшкодування у розмірі 28080 грн. 24 коп. є обґрунтованим, а, відтак, відповідно до ст. 43 ГПК України, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі № 27/93 без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
25.05.11 (відправлено)