01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.05.2011 № 40/54
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від заявника: ОСОБА_1., представник, довіреність № 22 від 01.04.2011;
від відповідача: повідомлений належним чином, але не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Мульті-Презент”
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2011
у справі № 40/54 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Праксет”;
до Дочірнього підприємства „Мульті-Презент”;
про стягнення 39 371,53 грн.
постанова прийнята 23.05.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось з 27.04.2011 до 23.05.2011
Товариство з обмеженою відповідальністю „Праксет” (далі - ТОВ „Праксет”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства „Мульті-Презент” (далі - ДП „Мульті-Презент”) про стягнення 39 371,53 грн.
Під час розгляду справи позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 37 049,75 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2011 у справі № 40/54 позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, ДП „Мульті-Презент” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилається, що ним не було отримано ухвалу про порушення провадження у справі , а також інші ухвали, які були винесені під час розгляду справи в суді першої інстанції; суд не надав оцінки п. 2.5 договору щодо порядку оплати коштів за фактично проданий товар кінцевому споживачу; сума основного боргу на момент розгляду справи є недоведеною.
Представник ТОВ „Праксет” у відзиві на апеляційну скаргу ДП „Мульті-Презент” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП „Мульті-Презент” - без задоволення.
Від представника ДП „Мульті-Презент” 20.05.2011 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав приймання участі представника підприємства 23.05.2011 у справі № 5021/955/2011 Господарського суду Сумської області за позовом ТОВ „Вавін Україна” до ТОВ „Турбопласт-Суми” про стягнення 19 000,00 грн.
Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зайнятість представника ДП „Мульті-Презент” в іншому судовому процесі не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки у даному випадку відповідач має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ТОВ „Праксет” (Постачальник) та ДП „Мульті-Презент” (Отримувач) 08.12.2006 укладено договір поставки №203/з, за умовами якого Постачальник зобов'язувався поставити на умовах, передбачених договором, та передати у власність Отримувачу непродовольчі товари, а Отримувач зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього визначену договором ціну (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування (асортимент), кількість, ціна товару визначається на основі письмових заявок, погоджений сторонами, які вважаються додатками до договору та є невід'ємною частиною договору.
Оплата, передбачена договором, здійснюється шляхом прямого безготівкового перерахування грошових засобів з поточного рахунку Отримувача на поточний рахунок Постачальника, зазначений в ст. 11 „Юридичні адреси та реквізити сторін” (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 2.6 договору зобов'язання Отримувача по оплаті товару вважаються виконаними у день перерахування/списання грошових коштів з його поточного рахунку Отримувача.
Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 31 860,84 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні (а.с. 16-22), проте відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором в частині оплати за товар.
Відповідач листом від 09.12.2008 № 331 звернувся до позивача з проханням здійснювати погашення заборгованості в сумі 33 782,56 грн. за наступним графіком: грудень 2008 - 11 260,85 грн.; січень 2009 - 11 260,86 грн.; лютий 2009 - 11 260,85 грн.
До матеріалів справи залучено довідку ПАТ „Банк Петрокоммерц - Україна” (а.с. 41), з якої вбачається про перерахування 25.05.2009 та 10.03.2009 відповідачем на рахунок позивача коштів в сумі 2 000,00 грн. із зазначенням в графі „призначення платежу” - „оплата за товар - парфумерні набори зг.дог. від 08.12.2006 № 203/з”.
З наявного в матеріалах справи акта звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009 (а.с.23) вбачається, про наявність у відповідача перед позивачем боргу на суму 31 782,56 грн. і відповідач, скріплюючи цей акт підписом та печаткою фактично погодився із заборгованістю перед позивачем на зазначену суму.
Товар передається Отримувачу і оплата, передбачена договором, здійснюється за фактично проданий товар кінцевому споживачу за кожні 30 календарних днів (п. 2.5 договору).
Таким чином, сторонами узгоджено умови та строк здійснення платежів.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 та 27.04.2011 зобов'язано відповідача надати докази нереалізації товару за договором від 08.12.2006 № 203/з. Вимоги ухвали відповідачем не виконані.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи недоведення відповідачем факту нереалізації товару, отриманого від позивача на виконання договору № 203/з, а також, що матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 31 782,56 грн. за договором №203/з, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3 647,59 грн., 3% річних в сумі 1 619,60 грн.
Пунктом 5.2 договору визначено, що зобов'язання, які виникають з договору, забезпечуються неустойкою у вигляді пені у подвійному розмірі облікової ставки, встановленої НБУ, розрахованої за кожен день прострочення у виконанні зобов'язання.
Перевіряючи правильність нарахування пені, місцевий господарський суд керувався нормами ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України і дійшов правильного висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором №203/з становить 3 647,59 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 619,60 грн.
Стосовно посилання скаржника, що ним не було отримано ухвалу про порушення провадження у справі, а також інші ухвали, які були винесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (п. 15) зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Твердження заявника про не надання судом першої інстанції належної оцінки п. 2.5 договору, судовою колегією до уваги не приймаються з підстав, наведених у даній постанові суду.
Заперечення скаржника, що сума основного боргу на момент розгляду справи є недоведеною, колегія суддів вважає помилковим, оскільки спростовується наявними матеріалами справи (товарно-транспортні накладні, акт звірки розрахунків станом на 31.12.2009, лист відповідача від 09.12.2008 № 331).
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2011 у справі № 40/54.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2011 у справі № 40/54 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Мульті-Презент” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 40/54 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
4. Повернути Дочірньому підприємству „Мульті-Презент” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, ідентифікаційний код 34414867) з Державного бюджету України надлишково сплачені кошти в сумі 11,75 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2011 у справі № 40/54, перерахованих платіжним дорученням від 12.03.2011 № 980 (оригінал платіжного доручення від 12.03.2011 № 980 залишити в матеріалах справи № 40/54).
Головуючий суддя
Судді
24.05.11 (відправлено)