01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.05.2011 № 48/24
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - юрисконсульт за довіреністю № 0110/11 від 21.03.2011;
від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю № 142/2011 від 17.03.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 48/24
за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна»,
м. Київ
до відповідача приватного акціонерного товариства «Європейський
страховий альянс», м. Київ
про стягнення 2009 грн. 85 коп.
В січні 2011 року приватне акціонерне товариство «МТС Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення 2009 грн. 85 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання з виплати страхового відшкодування, що виникло на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією автотранспортних засобів № 1018003 від 25.02.2009 р., у зв'язку з чим утворилася заборгованість по виплаті страхового відшкодування у розмірі 1732 грн. 92 коп. Позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 177 грн. 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 69 грн. 32 коп. та 3% річних у розмірі 30 грн. 48 коп.
Рішенням господарського суду від 28.02.2011 у справі № 48/24 позовні вимоги задоволені частково (суддя Бойко Р.В.).
Стягнуто з закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь приватного акціонерного товариства «МТС Україна» суму страхового відшкодування в розмірі 1732 грн. 92 коп., 160 грн. 54 коп. пені, 53грн. 72 коп. інфляційних, 3% річних у розмірі 30 грн. 48 коп., 100 грн. 37 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 232 грн. 22 коп.
Рішення обґрунтоване положеннями п. п. 1.3, 1.4.1.1, 4.4.3, 5.1.3, 7.1, 8.3, 8.6 договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією автотранспортних засобів № 1018003 (далі по тексту - договір); ст. ст. 173, 174, 175, 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 629, 979, 990 Цивільного кодексу України; ст. 16 Закону України «Про страхування» та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 48/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача сплачене державне мито за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме застосовано ст. 27 Закону України «Про страхування», а саме п.п. 1.4.1.2, 6.1, 6.2, 6.3, 7.1.2, 8.1, 8.4 договору; п. 1.3. Інструкції Держкомстат від 17.02.1998 № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та інструкції про порядок її застосування, положень Закону України «Про автомобільний транспорт»; ст.ст. 610, 626, 629, 979 Цивільного кодексу України; ст. 25, 26 Закону України «Про страхування».
В судовому засіданні 18.05.2011 представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про заміну організаційно-правової форми закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс». Вказане клопотання колегією суддів задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2011 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу за вих. б/н від 26.04.2011
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2010 р. між закритим акціонерними товариством «Європейський страховий альянс», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (страховик) та закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок», правонаступником якого є ПАТ «МТС Україна» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією автотранспортних засобів № 1018003 на умовах правил страхування № 0609/1 від 30.11.207 року.
За даним договором був застрахований транспортний засіб Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (згідно додатку № 1 до Договору).
Відповідно до п. 1.3 договору предметом договору є - майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом і додатковим обладнанням, визначеними у відповідних додатках до договору - страхування транспортного засобу (КАСКО) (п. 1.3.1 Договору), а згідно з п. 1.4.1.1 Договору страховим випадком по КАСКО є ДТП - пошкодження або знищення транспортного засобу/додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в процесі руху транспортного засобу та з його участю (наїзд, перекидання, зіткнення, викид каменів або інших твердих фракцій (предметів) з-під коліс транспорту), а також пошкодження нерухомого транспортного засобу іншими рухомими транспортними засобами.
Із матеріалів справи вбачається, що 17.02.2010 р. у м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого застрахованому автомобілю спричинено пошкодження.
Відповідно до п. 5.1.3 Договору при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (його довірена особа/водій) зобов'язаний негайно, але не пізніше 2 (двох) робочих днів повідомити страховика телефоном (факсом, телеграмою, тощо), зареєструвати повідомленні та надати всі доступні на цей час відомості та документи.
18.02.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Lancer звернувся до відповідача із заявою про пошкодження транспортного засобу.
Згідно рахунку-фактури № 369 від 18.02.2010 р. та акту здачі-прийняття виконаних робіт № 369 від 18.02.2010 р. вартість виконаних робіт та використаних комплектуючих складає 1732 грн. 92 коп.
Розділом 6 договору передбачений перелік документів, необхідних для підтвердження факту настання страхового випадку, а саме:
- договір страхування;
- письмова заява страхувальника/вигодонабувача про настання страхового випадку (встановленого страховиком зразка);
- документи, що підтверджують майновий інтерес страхувальника. Такими документами можуть бути: свідоцтво про реєстрацію ТЗ (тимчасовий реєстраційний талон) та довіреність, договір купівлі-продажу, договір оренди та/або інші документи, за змістом яких страхувальник/вигодонабувач має право на отримання страхового відшкодування.
- акт огляду пошкодженого ТЗ, складений страховиком або його представником;
- довідка з відповідного органу, висновок якого є необхідним та достатнім доказом факту настання події, що кваліфікується як страховий випадок та з'ясування обставин події. Для випадків ДТП - довідка з відповідного компетентного органу МВС України, із зазначенням повного імені (назви) власника (користувача ТЗ; місця, часу настання події; реєстраційного та/або ідентифікаційного номера ТЗ; переліку пошкоджень, завданих ТЗ;
- «посвідчення водія» особи, яка знаходилася за кермом ТЗ під час ДТП;
- документи, що підтверджують законні підстави керування водієм ТЗ на момент настання випадку (подорожній лист, довіреність тощо) - п.п. 6.1.7 договору;
- документів з СТО (калькуляція, рахунок-фактура) або авто товарознавча експертиза або висновок страховика.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що зазначені документи надаються страховику у формі: оригінальних примірників; нотаріально завірених копій; простих копій, за умови надання страховику можливості звірення з оригінальними примірниками. Страховик залишає копій документів, а оригінали повертає страхувальнику.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивач надіслав електронною поштою копії наступних документів:
- копію рахунку-фактури 09.03.10 (оригінал поданий 10.03.2010 року);
- копію подорожнього листа № 3732716, виданого на ім'я ОСОБА_3;
- копію посвідчення водія 09.03.10;
- копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ.
18.02.2010 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав копії документів, передбачених п. 5.1.3 Договору.
Відповідно ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, оригінали документів, передбачених пунктом 5.1.3 Договору, позивачем було надано відповідачу 09.03.2010 р., що підтверджується підписами на документах.
Отже, як встановлено судом першої інстанції оригінали документів позивачем було надано відповідачу 09.03.2010 р., про що зазначено у рішенні господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 48/24.
З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 5.1.3, 8.3 та 8.6 Договору, відповідач був зобов'язаний сплатити страхове відшкодування до 24.03.2010 р.
Крім того, докази неотримання оригіналів вищезазначених документів (витяг з журналу реєстрації вхідної кореспонденції відповідача) в матеріалах справи відсутні).
Також в апеляційній скарзі апелянт зауважує, що подорожній лист службового легкового автомобіля, не є документом, що підтверджує право керування службовим автомобілем на законних підставах згідно п. 1.3. Інструкції Держкомстат від 17.02.1998 № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» та Закону України «Про автомобільний транспорт».
Як вказано позивачем у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 26.04.2011 на запит позивача Управління ДАІ у м. Києві листом № 10/23775 від 13.09.2010 надало вичерпний перелік документів, що повинен мати при собі водій транспортного засобу, при цьому наявність такого документу як довіреність на водія законодавством не передбачається.
Колегія суддів зазначає, що твердження позивача про неможливість виплати страхового відшкодування лише у зв'язку з відсутністю довіреності на водія є таким, що суперечить договору.
Згідно п. 2.11.5 договору, допущені до управління транспортного засобу - особи, що управляють транспортним засобом на законних підставах.
Але згідно розділу 6 договору, а саме п.п. 6.1.7 документом, що підтверджує законні підстави керування водієм ТЗ на момент настання випадку є подорожній лист, довіреність тощо. В підтвердження законного права керування автомобілем, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу були надані належним чином засвідчені копії наказу ЗАТ «Український мобільний зв'язок» № ЛС 1520 від 11.09.2006 про прийняття на роботу водія ОСОБА_3. та наказ ЗАТ «Український мобільний зв'язок» про автотранспорт № ОД-296 від 21.09.2006 про допуск ОСОБА_3. до керування службовими автомобілями позивача, які підтверджують, що на час настання страхового випадку водій був працівником організації позивача.
Пунктом 7.1 Договору визначено, що після того як страховик був повідомлений про настання випадку, що має ознаки страхового та отримав всі необхідні документи, страховик: визначає причини та обставини настання такої події та приймає рішення про визнання події страховим випадком; у випадку прийняття рішення про визнання події страховим випадком, проводить розрахунок страхового відшкодування (складається страховий акт); здійснює виплату страхового відшкодування в строк, передбачений цим договором.
Відповідно до п. 8.3 Договору після отримання всіх необхідних документів про факт, обставини настання страхового випадку та розмір збитку, рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк до 10-ти робочих днів з дати отримання останнього документа.
Пунктом 8.6 Договору встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 5-ти календарних днів з моменту прийняття рішення про виплату. Виключення: по страховим випадкам без участі третьої сторони за якими збиток до 5 000,00 грн. виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дати отримання останнього документа.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 1 732,92 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Місцевим господарським судом зазначено і це підтверджується матеріалами справи, що обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення ПАТ «Європейський страховий альянс» від відповідальності за порушення зобов'язання ним не наведено.
Оскільки відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до п. 4.4.3 договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 24.09.2010 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та враховуючи визначений судом строк нарахування пені, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованої за період з 25.03.2010 р. по 24.09.2010 р. у розмірі 160 грн. 54 коп.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 53 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 3% річних у заявленому позивачем розмірі, а саме 30 грн. 48 коп.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість стягнення з ПАТ «Європейський страховий альянс» на користь ПАТ «МТС Україна» заборгованості у розмірі 1732 грн. 92 коп., пені у розмірі 160 грн. 54 коп., індексу інфляції у розмірі 53 грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 30 грн. 48 коп.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 48/24 без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
25.05.11 (відправлено)