01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.05.2011 № 20/42
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Кравченко С.Г. - юрисконсульт 2 категорії відділу претензійно-позовної роботи Головного офісу Управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту за довіреністю № 185 від 27.04.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 20/42
за позовом приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», м. Київ
до публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»,
м. Київ
про стягнення 5567 грн. 62 коп.
У січні 2011 року закрите акціонерне товариство «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення 5567 грн. 62 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 102 грн. та 236 грн. витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.3 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 1166, ст. 1192 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 54-57 ГПК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у справі № 20/42 позовні вимоги задоволені повністю (суддя Палій В.В.).
Стягнуто з відповідача на користь позивача 5567 грн. 62 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що відповідач є відповідальною особою за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, зокрема, внаслідок прориву водоводу, в зв'язку з його несправністю. Свою позицію суд обґрунтував нормами ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1187, 1188 ЦК України, п.п. п.2.1.2, 2.1.4 угоди про передачу в управління майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Києва від 20.11.2003 р. (договір на володіння та користування майном територіальної громади міста Києва від 01.12.2006 р.).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у справі № 20/42 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні залишити без задоволення. Судові витрати по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 51 грн. покласти на позивача.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі 20/42 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, обґрунтовуючи свою позицію наступними нормами права: ст. 267, 1166, 1187, 1188 ЦК України; ст. 4-2, 4-3, 4-7, 24, 36, 43 ГПК України; ст.ст. 11, 48, 58, 112, 113, 114, 115, 211, 212 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ; ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-ХІІ; Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-VI; п. 10.20 Будівельних норм та правил 2.04.02-84 та п. 8.11 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44; розпорядження КМДА «Про заходи щодо усунення порушень в охоронних зонах інженерних мереж» від 03.03.2007 № 235 забороняється розташування об'єктів містобудування в охоронних зонах інженерних мереж; п.п. 1, 2 Правового режиму зон санітарної охорони водних об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2024 від 18.12.1998; п. 4.7 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30; ч. 2, 3 ст. 85 Водного кодексу України; п. 3, 4 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 502. Також апелянт посилається на Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918-ІІІ, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-ХІІ; «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 25.06.1994 № 4004-ХІІ; ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт»; роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України»; роз'яснення Вищого арбітражного суду від 10.12.1996 № 02-5/422.
Представник позивача в судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи 21.09.2007 р. у м. Києві на автостоянці «Ніка-Сервіс», що розташована по вул. Бальзака, 72-А, відбулось пошкодження водопровідної мережі, внаслідок чого відбулось залиття автомобіля Daewoo Sens, державний номер ОСОБА_1, який знаходився на стоянці.
Власником автомобіля Daewoo Sens, державний номер ОСОБА_1 є ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 (копія в матеріалах справи).
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів вини відповідача, внаслідок чого був пошкоджений застрахований позивачем автомобіль.
Факт затоплення автомобіля Daewoo Sens, державний номер ОСОБА_1 на автостоянці «Ніка-Сервіс» по вул. Бальзака, 72-а в м. Києві підтверджується постановою Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 28.09.2007 р. Працівниками ОВС було проведено перевірку та складено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій зазначено наступне: «опитані працівники автостоянки «Ніка-Сервіс» по вул. Бальзака, 72-А в м. Києві пояснили, що 21.09.2007 року приблизно о 04.00 год. неподалік автостоянки прорвало водопровідну трубу, в результаті чого пішов великий потік води на автостоянку та затопив автомобілі».
У результаті затоплення було ушкоджено автомобіль Daewoo Sens, державний номер ОСОБА_1, що належить ОСОБА_2.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 7/10/07 від 26.09.2007 р., матеріальний збиток, завданий власнику Daewoo Sens, державний номер ОСОБА_1, в результаті його пошкодження, склав 6070 грн.62 коп.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у ЗАТ УІСК «Інвестсервіс» на підставі договору страхування автотранспорту (КАСКО) №101972-16 від 12.05.2006р., з терміном дії з 12.05.2006р. по 11.05.2011р. Страхувальником виступає ОСОБА_2, вигодонабувачем -ВАТ КБ «Надра».
Апелянт в апеляційній скарзі підтвердив, 21.09.2007 в результаті пошкодження (розриву труби) водоводу Д=900 мм по вул. Оноре де Бальзака, 72-а у Деснянському районі м. Києва відбувся виток води та винос пісчано-водяної суміші на територію автостоянки ТОВ «Ніка-Сервіс», внаслідок чого відбулося підтоплення автомобіля Daewoo Sens, державний номер ОСОБА_1, який в момент аварії знаходився на автостоянці.
В судовому засіданні 18.05.2011 на запитання суду щодо причин розриву труби представник апелянта зазначив, що прорив труби 1991 року виготовлення стався у зв'язку зі зношеністю та відсутністю коштів на їх ремонт чи заміну.
Апелянт зазначив, що ТОВ «Ніка-Сервіс» в порушення містобудівних, земельних норм, вимог ДБН360-92, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», п. 10.20 «Водоводи» СниП 2.04.02-84 розташував автостоянку в охоронно-захисній смузі згаданого водоводу, нижче геодезичних відміток.
Судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про заміну первісного відповідача відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» належними відповідачами - товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка-сервіс» та Київською міською державною адміністрацією в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки позовні вимоги заявлені безпосередньо до ВАТ «АК «Київводоканал».
Відповідно до страхового акту № 2849-07-21 від 13.11.2007 р. ЗАТ УІСК «Інвестсервіс», виконуючи свої зобов'язання за договором страхування, сплатило вигодонабувачу, суму страхового відшкодування в розмірі 5567 грн. 62 коп. (з відрахуванням франшизи), що підтверджується платіжним дорученням №7121 від 23.11.2007р.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5567 грн. 62 коп. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В матеріалах справи наявний лист відповідача № 2301/05 від 12.10.2007 р., відповідно до якого останній визнає факт пошкодження водопровідної мережі за адресою вул. Бальзака, 54 (а.с. 26).
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача 5567 грн. 62 коп. страхового відшкодування в порядку регресу.
В апеляційний скарзі апелянт зазначив, що водовід по вул. Бальзака, 72-А в м. Києві знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Києва. Ремонтні роботи водопровідних мереж по вул. Бальзака в м. Києві проводяться постійно за рахунок коштів з бюджету, які перераховуються Київською міською державною адміністрацією, при цьому, КМДА не виконує належним чином свого обов'язку щодо фінансування робіт з реконструкції (відновлення) об'єктів централізованого водопостачання та водовідведення, передбачених міськими проектами та програмами.
Враховуючи, що працівниками відповідача за період з 01.01.2007 р. по 31.01.2008 р. проводилися огляди та планово-попереджувальні ремонти вказаного водоводу в установлені нормативними вимогами терміни, відповідач стверджує, що вина відповідача стосовно витікання води по вул. Бальзака, 72-а відсутня.
Частина 1 статті 1188 ЦК України встановлює, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що підставою відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну власнику автомобіля Daewoo Sens, державний номер ОСОБА_1, є наявність вини відповідача та правові підстави для такої відповідальності, зокрема, є підтвердження того, що відповідач є балансоутримувачем водоводу по вул. Бальзака, 72-а в м. Києві.
Відтак, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач є балансоутримувачем водоводу по вул. Бальзака, 72-А в м. Києві.
Відповідно до п. 2.4 Статуту відповідача зазначається, що товариство має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в установах банку, печатки, штампи, бланки зі свої найменуванням, зареєстрований згідно з чинним законодавством знак для товарів та послуг, інші реквізити.
20.11.2003р. між Київською міською державною адміністрацією та ВАТ «АК «Київводоканал» було укладено Угоду про передачу в управління майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, предметом якого є передача майна комунальної власності територіальної громади м. Києва та об'єктів незавершеного будівництва в управління ВАТ «АК «Київводоканал» та подальше їх експлуатування.
Згідно переліку об'єктів незавершеного будівництва комунальної власності територіальної громади м. Києва увійшов до статутного фонду ВАТ «АК «Київводоканал» та було передано йому в управління, зокрема, артезіанський водовід по вул. Бальзака.
01.12.2006 р. між сторонами укладено договір на володіння та користування майном територіальної громади міста Києва (в новій редакції Угоди про передачу в управління Відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, укладеної 20.11.2003 р.).
Відповідно до розділу 2 вказаного договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати ефективні дії щодо експлуатації, відновлення, збереження, поліпшення майна (п. 2.1.2); нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна (п. 2.1.4).
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши зміст договору від 01.12.2006 р., на підставі якого водовід по вул. Бальзака передано на баланс відповідача, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач є відповідальною особою за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, зокрема, внаслідок прориву водоводу, в зв'язку з його несправністю.
Факт пошкодження водоводу (розрив труби) по вул. Бальзака, 72-а в м. Києві, внаслідок якого відбувся інтенсивний виток води та винос пісочно-водяної суміші на територію автостоянки «Ніка-Сервіс» відповідачем не заперечується.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач є відповідальною особою за шкоду, заподіяну власнику автомобіля Daewoo Sens, державний номер ОСОБА_1 у сумі 5567 грн. 62 коп., внаслідок затоплення, факт якого на автостоянці «Ніка-Сервіс» по вул. Бальзака, 72-а в м. Києві встановлено постановою Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 28.09.2007 р.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на сплив позовної давності, про застосування якої представником відповідача було заявлено під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Згідно ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2010 р. позовну заяву приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» було повернуто без розгляду на до оформлення.
Оскільки 31.01.2011 представник позивача звернувся до господарського судуд міста Києва з заявою про відновлення пропущених строків та згідно ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу передбачена така підстава для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, як недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду в порядку п. 2 ч.1 ст. 104 ГПК України не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва у справі № 20/42 без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 20/42 залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
25.05.11 (відправлено)