01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.05.2011 № 37/9
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду м. Києва від 28 лютого 2011 року (повний текст підписаний 02.03.2011р.) по справі № 37/9 (суддя Гавриловська І.О.)
за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Нафтогазресурс»
про Стягнення штрафу в розмірі 516 722,39 грн.
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Нафтогазресурс» штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № УГВ 8634/22-08 від 19.06.2008 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі № 37/9 в позові Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду м. Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 28.02.2011 року у справі № 37/9 скасувати та постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду нормам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи, зокрема :
- Суд першої інстанції не дав оцінку п. 3.3 Договору, де зазначено, що відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 31.08.2008 року, однак виконав це зобов'язання лише частково на загальну суму 2 693 543,95 грн.;
- Судом першої інстанції при винесенні рішення не прийнято до уваги, що відповідач в порушення умов договору поставив товарну продукцію з простроченням, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання, тому вимога про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 17.05.2011 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Між Дочірньою компанією “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД Нафтогазресурс” (продавець) був укладений договір поставки № УГВ8634/22-01 від 19.06.2008 р., відповідно до п. 1.1. якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, відповідно до специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.1. даного договору номенклатура, ціна, кількість та асортимент товару повинні відповідати специфікації.
Пунктами 3.3 та 4.2 договору № УГВ8634/22-01 від 19.06.2008 р. встановлено, що дата поставки товару визначається згідно з умовами поставки, що вказані в специфікації; ціна товару включає ПДВ і вказується в специфікації.
Пунктом 7.7 договору поставки передбачено, що у разі невиконання продавцем взятих на себе зобов'язань у термін, зазначений у специфікаціях до даного договору, останній сплачує штраф у розмірі 15 % від суми непоставленого товару.
19.06.2008 р. сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору № УГВ8634/22-01 від 19.06.2008 р., в якій сторони погодили, що загальна вартість товару, що постачається по цій специфікації складає 3 695 239,92 грн. з ПДВ. Термін постачання - червень-серпень 2008 р. Умови оплати -по факту поставки протягом 60 календарних днів з дати постачання.
Відповідно до пункту 10.1 даного договору поставки нафтопродуктів встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2008 р., а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № УГВ8634/22-01 від 19.06.2008 р. Дочірня компанія “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” платіжними дорученнями № 3972 від 15.09.2008 р. на суму 250 423,99 грн., № 4693 від 09.10.2008 р. на суму 250 423,99 грн., № 6520 від 30.12.2008 р. на суму 800 000,00 грн., № 561 від 02.02.2009 р. на суму 181 260,10 грн., № 1669 від 25.03.2009 р. на суму 500 000,00 грн. та № 1722 від 26.03.2009 р. на суму 711 435,87 грн. перерахувала відповідачу оплату у розмірі 2 693 543,95 грн.
У свою чергу, відповідачем належним чином не були виконані зобов'язання з поставки продукції, оскільки в строк до 31.08.2008 р. було поставлено товару на суму у розмірі 250 423,99 грн., що підтверджується актами прийому-передачі № 60 від 14.08.2008 р., № 59 від 12.09.2008 р., № 3 від 03.11.2008 р., № 29 від 17.11.2008 р., № 62 від 25.11.2008 р., № 102 від 28.11.2008 р., № 139 від 28.11.2008 р., № 105 від 22.12.2008 р. та № 107 від 23.12.2008 р.
Враховуючи наведене, позивач у відповідності до пункту 7.7. договору поставки № УГВ8634/22-01 від 19.06.2008 р. нарахував відповідачу штраф у розмірі 516 722,39 грн. та 23.12.2010 р. позивач направив відповідачу вимогу № 2/1-08-8173 від 22.12.2010 р. про сплату цього штрафу, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, вивчивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві з місцем знаходження товару.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено строки поставки товарів.
Однак, враховуючи положення пункту 3.4.1. поставка товару здійснюється лише після одержання рознарядки покупця, відповідно затримка направлення рознарядки унеможливлює постачання товару.
Крім того враховуючи положення ч.2 ст. 258 ЦК України, строк в який мала бути здійснена остання поставка (31.08.2008 року) початком обчислення строку позовної давності є 01.09.2008 року. Однак за захистом своїх справ позивач з вернувся лише 28.12.2010 року, тобто із спливом позовної давності.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини 1статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 28 лютого 2011 року по справі № 37/9 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. В задоволенні апеляційної скарги дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду м. Києва від 28 лютого 2011 року по справі № 37/9 - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 28 лютого 2011 року (по справі № 37/9 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 37/9 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді