01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.05.2011 № 20/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
від позивача: ОСОБА_1(фізична особа - підприємець);
від відповідача: представник не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Целестіал»
на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011р.
у справі №20/17 (суддя -Палій В.В.)
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Целестіал»
про стягнення 20 000, 00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2011р. у справі №20/17 позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Целестіал» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 20 000, 00 грн. - основного боргу та судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у справі №20/17 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, з посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального права.
Скаржник стверджує, що правові підстави для стягнення з нього орендної плати за спірним договором відсутні, оскільки зазначений договір в частині визнання його договором оренди слід вважати неукладеним.
Відповідач, також, вказує на те, що за умовами Договору №07-04/09 від 07.04.2009р. вартість обладнання складає 18000 євро, яка повинна бути оплачена за курсом продажу КБ Приватбанк, проте не визначено, за курсом якої валюти, якого саме Приватбанку, і яким чином цей курс повинен бути зафіксований.
Крім того, Господарський суд не звернув уваги на той факт, що п. 2.7. Договору №07-04/09 від 07.04.2009р. орендна плата встановлена в розмірі 4,85% від остаточної заборгованості за весь період дії договору, а отже вважати 4,85% як щомісячну орендну плату у суду не було підстав.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 №01-23/2/7 було введено до складу колегії суддів замість судді Нєсвєтової Н.М. суддю Тищенко А.І.
В судове засідання 18.05.2011р. з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги (ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2011р., від 13.04.2011р., довідка від 27.04.2011р.). Від відповідача повідомлення про вручення поштового відправлення отримав «ОСОБА_2». Оскільки, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011р. за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулася Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом про стягнення 20 000, 00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Целестіал», в зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань за Договором купівлі - продажу №07-074/09 від 07.04.2009р.
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Целестіал» 07.04.2009р. укладено Договір купівлі - продажу №07-04/09 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність автоматичну машину шовкотрафаретного друку ESC Progress, ф.В2, бувшу у користуванні (далі - обладнання), а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити його згідно даного договору.
Відповідно п. 1.2 Договору повна вартість обладнання складає 18000 Євро (вісімнадцять тисяч євро) в гривневому еквіваленті по курсу продажу КБ Приватбанк на день проплати, в т.ч. ПДВ.
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що оплата повної вартості обладнання здійснюється частинами протягом 6 (шести) місяців щомісячно з дня поставки обладнання.
Оплата проводиться в кінці кожного поточного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п. 2.5 позивач зобов'язується передати обладнання відповідачу згідно з актом прийому-передачі.
08.04.2009р. позивач передав, а відповідач прийняв майно, а саме машину шовкотрафаретного друку ESC Progress, б/в, що підтверджується Актом прийняття - передачі майна до Договору №07-04/09 від 07.04.2009р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.
Згідно п. 2.6 Договору право власності на обладнання переходить від позивача до відповідача після проведення 100% оплати Обладнання.
До моменту остаточної оплати вартість обладнання відповідач сплачує позивачу орендну плату в розмірі 4,85% від остаточної заборгованості по оплаті обладнання (п. 2.7 Договору).
Оренда відповідачем машини трафаретного друку за період з квітня по серпень 2009р. підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 30.04.2009р., №ОУ-0000003 від 01.06.2009р. та №ОУ-0000004 від 07.09.2009р., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін.
Відповідач не здійснював повної оплати вартості обладнання на умовах, встановлених п.п. 2.1, 2.3 та 2.7 Договору, в зв'язку з чим, 27.08.2009р. сторонами було укладено Доповнення до Договору купівлі - продажу (далі - Доповнення), відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про розірвання Договору купівлі -продажу № 07-04/09 від 07.04.2009р., в зв'язку з невиконанням покупцем п.п. 2.1, 2.3 та 2.7 даного договору.
Відповідно до п.2 Доповнення до договору відповідач зобов'язується погасити заборгованість по оренді обладнання за квітень - серпень, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем п. 2.7 Договору купівлі - продажу № 07-04/09 від 07.04.2009р.
Заборгованість по оренді обладнання в сумі 40000 (сорок тисяч) грн., в т.ч. ПДВ, відповідач погашає протягом двох місяців шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 3 Доповнення).
Відповідач, на виконання Доповнення, здійснив часткову оплату вартості оренди обладнання в сумі 20 000,00грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача за 01.02.2010р. та 28.01.2010р.
Як вбачається з банківських виписок, призначенням платежу є «оплата за оренду машини трафаретного друку» згідно рахунків - фактур, на які є посилання в Актах здачі - прийняття робіт (надання послуг). Актами підтверджується оренда відповідачем машини трафаретного друку, а також, такі Акти підписані зі сторони відповідача без жодних зауважень чи заперечень.
Колегія суддів підтримує правову позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного:
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, відтак, Договір № 07-04//09 від 07.04.2009р. слід вважати неукладеним в частині оренди обладнання, в зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати за договором, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на таке:
З умов Договору №07-04/9 від 07.04.2009р., вбачається, що вказаний договір має змішану цивільно - правову природу, а саме договору купівлі - продажу та договору оренди, оскільки умовами п. 2.7 Договору встановлено обов'язок відповідача сплачувати позивачу до моменту остаточної оплати вартості обладнання орендну плату в розмірі 4,85% від остаточної заборгованості по оплаті обладнання.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Щодо твердження відповідача, що умовами договору встановлено вартість обладнання у грошовій валюті Євро, в розмірі 18 000,00, при цьому умовами договору не визначено, за курсом якої валюти, та курсом якого саме Приватбанку повинна бути сплачена відповідачем вартість обладнання, слід зазначити наступне:
Умовами п. 1.2 Договору встановлено, що повна вартість обладнання складає 18000 Євро (вісімнадцять тисяч євро) в гривневому еквіваленті по курсу продажу КБ Приватбанк на день проплати в т.ч. ПДВ.
З зазначеного вбачається, що оплата вартості обладнання повинна здійснюватись у гривні, по курсу, встановленому КБ «ПриватБанк», до 1 Євро на день проплати.
При цьому, відповідно до Положення «Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. N375, найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку про організаційно-правову форму банку.
Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, що повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Підрозділ банку використовує найменування лише того банку, підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку може додаватися назва місцезнаходження цього підрозділу.
Крім того, відповідно до п. 5 ст. 90 ЦК України юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
Отже, викладене свідчить, про існування на території України лише одного КБ «ПриватБанк», в незалежності від кількості його підрозділів та філій, в зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені твердження відповідача не мають значення для вирішення спору.
Умовами Договору сторони погодили всі істотні його умови, зокрема, предмет -машина шовкотрафаретного друку, вартість договору - 18 000 євро, встановлено зобов'язання відповідача щодо оплати вартості обладнання, строки його оплати, а також орендну плату за обладнання.
Акт прийому-передачі майна від 08.04.2009р., Акти за період з квітня по серпень 2008р., що підтверджують оренду відповідачем обладнання та докази сплати відповідачем орендної плати за обладнання свідчать про вчинення сторонами дій, які спрямовані на встановлення між позивачем та відповідачем господарського зобов'язання за Договором №07-04/9 від 07.04.2009р.
Таким чином, сторонами було погоджено всі істотні умови договору, які встановлені законом та які сторони визначили як обов'язкові, відтак Договір №07-04/9 від 07.04.2009р. є укладеним у встановленому законом порядку.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
З умов Договору №07-04/9 від 07.04.2009р., вбачається, що вказаний договір має змішану цивільно-правову природу, а саме договору купівлі - продажу та договору оренди.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором №07-04/9 від 07.04.2009р., а саме: передав відповідачу обладнання, за яке останній зобов'язаний був сплачувати його вартість та орендну плату.
Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання не виконав належним чином, в зв'язку з чим, 27.08.2009р. сторонами було укладено Доповнення до Договору №07-04/9 від 07.04.2009р., умовами п. 3 якого встановлено, що заборгованість по оренді обладнання в сумі 40 000,00грн., в т.ч. ПДВ, відповідач погашає протягом двох місяців шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Однак, у встановлений строк, відповідач не здійснив оплати заборгованості по оренді обладнання у повному обсязі, а здійснив лише часткову оплату заборгованості в сумі 20 000,00грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20 000,00грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з чим повністю погоджується колегія суддів.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 500,00грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи, судова колегія суддів зазначає наступне:
Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження понесених витрат позивач надав квитки на автобус №008606 від 25.01.2011р. та №008272 від 07.02.2011р. на загальну суму 200,00грн.
Довідка органів статистики від 18.01.2011р., надана позивачем підтверджує лише розмір реєстраційних зборів, однак не підтверджує понесення позивачем витрат по сплаті реєстраційного збору в сумі 57,80грн.
При цьому, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат в сумі 242,20грн. (500,00грн. - 200,00грн. - 57,80грн.), пов'язаних з розглядом справи, з чим повністю погоджується колегія суддів.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги щодо відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 200,00грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 43 ГПК України), та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України), колегія суддів вважає, що вимоги позивача є документально доведеними і правомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Колегія суддів критично оцінює доводи, викладені в апеляційній скарзі, оскільки відповідач не надав документальних доказів, в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, тобто не скористався своїм процесуальним правом викласти докази, що обгрунтовують відхилення позовних вимог (повне чи часткове), а також надати всі документи, які б підтверджували заперечення проти позову.
Таким чином, у розгляді даної справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права і прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011р. у справі №20/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у справі №20/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Целестіал» - без задоволення.
2. Матеріали справи №20/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
23.05.11 (відправлено)