17.05.2011 року Справа № 39/58-10(10/209-09(38/186-08)(23/249(Н1-28)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Євстигнеєва О.С., Виноградник О.М.
при секретарі: Соловйової О.І.
за участю прокурора: Зіма В.Б. (посвідчення № 117 від 13.08.2007 р.)
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. ( дов. № 20 від 20.01.11 р.);
від відповідача: ОСОБА_2. ( дов. № 20 від 01.01.11 р.);
від третіх осіб-1,2: представники у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2011 р. у справі № 39/58-10(10/209-08(38/186-08(23/249(Н1-28)
за позовом Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці м.Дніпропетровськ
до Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ,
3-тя особа -1: Міністерство транспорту та зв'язку України м. Київ;
3-тя особа -2: Державна адміністрація залізничного транспорту України “Укрзалізниця” м. Київ;
за участю: прокурора Дніпропетровської обл. м. Дніпропетровськ
про визнання права власності
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 16.02.2011 р. у справі №39/58-10(10/209-08(38/186-08(23/249(Н1-28), яке підписано 21.02.2011 р. і оформлено відповідно до вимог ст.. 84 ГПК України (суддя Ліпинський О.В.) відмовлено у задоволенні позову Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці м.Дніпропетровськ до Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ; 3-тя особа -1: Міністерство транспорту та зв'язку України м. Київ; 3-тя особа -2: Державна адміністрація залізничного транспорту України “Укрзалізниця” м.Київ; за участю : прокурора Дніпропетровської обл. м. .Дніпропетровськ про визнання права власності трудового колективу на майно -об'єкти соціальної інфраструктури залізниці згідно переліку.
Позивач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Скаржник вважає, що рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства, але не вказав які саме норми чинного законодавства порушено судом.
Позивач зауважує, що судом не прийнято до уваги залучені до справи існуючі первісні фінансові документи за 2009 р., які підтверджують наявність передачі коштів з прибутку залізниці Трудовому колективу в особі Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці на ремонт, реконструкцію оздоровчих закладів.
На думку скаржника, доказами фінансування за рахунок прибутку Придніпровської залізниці відповідними довідками та листами є належним та допустимим в розумінні ГПК України, оскільки бухгалтерська документація із даного питання на даний час не збереглась.
Міністерство транспорту та зв'язку України, до відання якого віднесені ці об'єкти нерухомості залізничного транспорту, своїм листом від 27.09.2010 р. № 9892/24/10-10 підтвердило, що оздоровчі заклади ДП “Придніпровська залізниця” будувалися, ремонтувалися та утримувалися за рахунок нецентралізованих джерел, тобто, спеціальних фондів, які формувалися за рахунок чистого прибутку залізниці, відповідно до вимог чинного законодавства.
Зазначені кошти виділялися виключно до колективних договорів і на підстав спільних рішень залізниці та Дорпрофсожу з урахуванням вимог закону СРСР “Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями”.
Про участь трудового колективу в розпорядженні прибутку і направленні його на будівництво і розвиток соціальної інфраструктури підтверджують додані до справи і досліджені експертом копії колективних договорів.
Аналіз правових норм дав можливість експерту чітко визначити можливість, обґрунтованість та сам порядок будівництва, реконструкції та утримання об'єктів соціальної інфраструктури за рахунок чистого прибутку залізниці.
Висновок судової експертизи (додаток № 2), що джерелами формування фонду соціального розвитку (фонду економічного стимулювання) в період 1971-2000 років були: місцеві доходи станцій, інші джерела, кошти, які надійшли в порядку перерозподілу, і лише з 1992 р. відрахування з прибутку суперечить нормативним документам, які діяли на той час.
До введення в дію Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 17.07.1999 р. № 996-ХІУ, відповідно до якого “Регулювання питань методології бухгалтерського обліку .... здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку...” залізниця здійснювала господарську діяльність відповідно до чинних на той час законів, нормативних актів та методичних вказівок.
Підприємства, які здійснювали господарську діяльність та отримували загальний балансовий прибуток, після сплати платежів до бюджету та інших обов'язкових платежів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку створювали за встановленими нормативами фонди економічного стимулювання (рахунок 87), фонди (матеріального заохочення, розвитку виробництва, соціально-культурних заходів та житлового будівництва) створювалися і використовувались у повній відповідності з порядком, який передбачався чинними вказівками та інструкціями. Так, фонд соціально-культурних заходів та житлового будівництва використовувався для будівництва, розширення та капітального ремонту житла, баз відпочинку, пансіонатів, клубів, дитячих дошкільних закладів, їдалень та інших об'єктів соціального та культурно-побутового призначення.
Позивач вважає, що підтвердженням його позиції слугує той факт, що саме кошти фонду соціально-культурних заходів та житлового будівництва (до 2000 р.) за рішенням трудового колективу Придніпровської залізниці направлялися на створення, обладнання та утримання оздоровчих закладів.
Будь-яких документів або інших доказів, які б спростовували факт будівництва зазначених в позові об'єктів за рахунок прибутку, який направлявся трудовому колективу на ці цілі ні прокуратурою, ні іншими учасника судового процесу не надано.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати № 562 від 16.05.2011 р. змінено склад колегії судді в зв'язку з черговою відпусткою судді Лотоцької Л.О. та на підставі наказів голови суду № 5,7 від 17.01.2011 р.
Відповідач та треті особи відзив на апеляційну скаргу не надали. Треті особи в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Відповідач 17.05.2011 р. подав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи копій актів приймання-передачі нерухомого майна з балансу позивача на баланс відповідача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін. які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач просить суд визнати право власності трудового колективу Придніпровської залізниці в особі Дорожньої профспілкової організації на оздоровчі заклади: пансіонат "Прибій" (Херсонська область, Генічеський р-н, с. Генічевська Гірка, буд. 42 ); пансіонат для батьків з дітьми ім. Ю. О. Гагаріна (Автономна республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Полупанова, буд. 10 та Автономна республіка Крим, м. Сакський р-н, с. Прибережне, станція Прибережн, вул. Каламітська, буд. 1); пансіонат "Запоріжжя" (Херсонська обл., Генічевський р-н, с. Генічевська Гірка, вул. Набережна, буд. 33); дитячий табір "Сокіл" (Херсонська обл., Генічевський р-н, с. Генічевська Гірка, вул. Набережна, буд. 47); база відпочинку "Експрес" (Дніпропетровськ обл., Новомосковський р-н, с. Орловщина, вул. Мостова, буд. 3 ); база відпочинку "Січ" (Дніпропетровськ обл., Апостолівський р-н, с. Ленінське, вул. Набережна, буд. 134); пансіонат "Феодосія" (Автономна республіка Крим, м. Феодосія, пр. Айвазовського, буд. 49 та вул. Курортна, буд. 24); дитячий оздоровчо-санаторний комплекс "Айвазовський" (Автономна республіка Крим, м. Феодосія, вул. Набережна Чорноморська, буд. 12 ).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що спірні об'єкти були збудовані та утримувалися за рахунок прибутку, який надійшов в розпорядження трудового колективу ДП „Придніпровська залізниця”, в зв'язку з чим, з початку створення спірних об'єктів та на протязі всього часу перебування їх на балансі відповідача, вони належали до колективної власності трудового колективу залізниці.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2000 року на конференції трудового колективу Придніпровської залізниці було прийнято постанову “Про збереження соціальної інфраструктури” і уповноважено Дорожню профспілкову організацію Придніпровської залізниці вирішити питання визнання та закріплення права власності трудового колективу на об'єкти соціальної інфраструктури Придніпровської залізниці та представляти інтереси колективу у всіх державних і судових органах.
Відповідно до колективного договору між адміністрацією Державного підприємства “Придніпровська залізниця” і Дорожньою профспілковою організацією Придніпровської залізниці, Дорожня профспілкова організація є уповноваженим органом трудового колективу Придніпровської залізниці, що відповідає ст. 19 діючого Закону України “Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями” та ст. 4 Закону України “Про колективні договори і угоди”, ст. 1 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.
Статтею 20 Закону України „Про власність”, який був чинним на час звернення позивача з даним позовом до суду, встановлено, що суб'єктами права колективної власності в тому числі є трудові колективи державних підприємств та професійні спілки. Об'єктами права власності професійних спілок, може бути майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (ст. 28 Закону України „Про власність”).
За змістом ст. 38 Закону України „Про власність”, прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього прибутку передається у власність членів трудового колективу в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України. Сума прибутку, що належить членові трудового колективу, утворює його вклад. За згодою члена трудового колективу його вклад (повністю або частково) може бути спрямовано на спорудження або придбання жилого будинку чи інших об'єктів соціально-культурного призначення.
Частина 3 ст. 18 Закону України „Про підприємства в Україні”, який був чинний на час звернення позивача з даним позовом до суду, встановлює, що у випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого прибутку може передаватися у власність членів або трудового колективу підприємства. Порядок розподілу і використання цієї частини прибутку здійснюється радою або зборами (конференцією) трудового колективу.
Аналіз положень зазначених норм законодавства, дає підстав для висновку, що прибуток підприємства, який залишився після сплати податків та інших платежів до бюджету, передається в розпорядження трудового колективу. Частина цього прибутку, у випадках передбачених статутом державного підприємства, може передаватися у власність членів трудового колективу, і становить вклад члена трудового колективу. За наявності відповідної згоди члена трудового колективу (у вигляді рішення ради або зборів (конференції) трудового колективу), його вклад (повністю або частково), може бути спрямований, в тому числі на спорудження об'єктів соціально-культурного призначення.
Таким чином, лише за умов підтвердження факту спорудження об'єктів соціально-культурного призначення за рахунок тієї частини чистого прибутку державного підприємства, яка була передана у власність членів трудового колективу, і спрямована ними на зазначені цілі, можливо стверджувати, що об'єкти збудовані за рахунок коштів, які зароблені трудовим колективом, і відповідно про можливість виникнення права колективної власності трудового колективу на вказане майно.
Виходячи з вищенаведеного, для вирішення даного спору, має значення встановлення наявності або відсутності обставин, які свідчать про надходження в розпорядження членів трудового колективу частини чистого прибутку підприємства, та направлення її безпосередньо на будівництво і розвиток спірних об'єктів соціальної інфраструктури.
З метою встановлення зазначених обставин, судом було призначено проведення судової експертизи, на вирішення якої ставилися питання стосовно того, чи підтверджується матеріалами справи фінансування спорудження спірних об'єктів соціальної інфраструктури, за рахунок тієї частини чистого прибутку ДП „Придніпровська залізниця”, яка передавалася у власність членів трудового колективу залізниці в порядку і розмірах, встановлених законодавчими актами України, та стосовно того, в якому обсязі, відносно до загальної вартості спорудження спірних об'єктів соціальної інфраструктури, фінансування будівництва здійснювалося за рахунок тієї частини чистого прибутку ДП „Придніпровська залізниця”, яка передавалася у власність членів трудового колективу залізниці. Окрім того, судом були поставлені додаткові питання: чи велося будівництво спірних об'єктів за рахунок інших джерел фінансування, крім прибутку залізниці, та чи є підставою для віднесення об'єктів збудованих за рахунок чистого прибутку залізниці, зокрема частки, яка виділялася до фондів економічного стимулювання і використовувалася в інтересах колективу, до власності трудового колективу залізниці?
У висновку судово-економічної експертизи № 2479/2480-10 від 29.11.2010 року, за результатами дослідження матеріалів справи, експерт зазначив, що фінансування будівництва, реконструкції та утримання спірних об'єктів оздоровчих закладів за рахунок коштів, виділених із прибутку залізниці, підтверджується лише довідками та листами ДП „Придніпровська залізниця”. Підтвердити документально за даними бухгалтерського обліку вартість та джерела будівництва і утримання спірних об'єктів не виявилося за можливим, в зв'язку з ненаданням документів заявлених в клопотанні експерта.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України, передбачено, що обставини справи, які відповідно до вимог законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, видатки на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, до яких віднесено оздоровчі заклади, відображаються в регістрах бухгалтерського обліку та декларації на прибуток підприємства на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що в силу вимог названого Закону та положень ст. 34 ГПК України належними та допустимим доказами в підтвердження джерел фінансування будівництва і утримання спірних об'єктів оздоровчих закладів мають бути дані бухгалтерського обліку, що підтверджені первісною документацією, які позивач не надав у зв'язку з тим, що бухгалтерська документація не збереглася.
Стосовно надходження в розпорядження членів трудового колективу чистого прибутку підприємства, позивач в своєму позові вказує, що відповідне надходження відбувалося шляхом спрямування частини прибутку підприємства до фонду соціально-культурних заходів та житлового будівництва, кошти якого, в свою чергу використовувалися безпосередньо на будівництво та утримання спірних об'єктів, згідно з рішеннями трудового колективу.
У висновку судової експертизи (додаток № 2) зазначено, що джерелами формування фонду соціального розвитку (фонду економічного стимулювання) в період 1971-2000 років були: місцеві доходи станцій; інші джерела; кошти, які надійшли в порядку перерозподілу, і лише з 1992 року відрахування з прибутку. Таким чином, якщо припустити, що будівництво та утримання спірних об'єктів оздоровчих закладів відбувалося виключно за рахунок коштів фонду соціального розвитку, то очевидним стає, що чистий прибуток підприємства, який передавався у власність членів трудового колективу, міг прийти виключно часткову участь в спорудження та утримання цього майна, оскільки являв собою лише складову частку джерел формування зазначеного фонду.
В рішенні суд першої інстанції зауважив, що наведенні у висновку експертизи джерела надходження коштів до фонду соціального розвитку, визначені виключно на підставі фінансової звітності ДП „Придніпровська залізниця”, без документального підтвердження таких джерел формування, а отже, доводи позивача відносно надходження в розпорядження членів трудового колективу чистого прибутку підприємства, шляхом спрямування його частини до фонду соціально-культурних заходів та житлового будівництва, не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження факту надходження в розпорядження членів трудового колективу відповідача частини чистого прибутку підприємства, та направлення її безпосередньо на будівництво і розвиток спірних об'єктів соціальної інфраструктури, а отже, позивачем не виконано вимоги процесуальної норми щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, в зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі вище викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд Дніпропетровської обл. правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2011 р. у справі № 39/58-10(10/209-08(38/186-08(23/249(Н1-28) залишити без змін.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: О.С. Євстигнеєв
О.М. Виноградник
Постанова виготовлена в повному обсязі 20.05.2011 р.
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко