79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.02.11 Справа№ 7/227(10)
за позовом дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»
до відповідача публічне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
ціна позову: 7578,19грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Полюхович Х.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи;
від відповідача -ОСОБА_2., довіреність в матеріалах справи
Суть спору:
Дочірнє підприємство «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій; ціна позову 7578,19грн.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.12.2010р. у справі №6/7-10/02-3 позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/227(10) від 15.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 30хв. 04.01.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області від 04.01.2011р., 27.01.2011р., 21.02.2011р. В судовому засіданні 14.02.2011р. оголошувалась перерва.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №В-10-56-П/тр від 13.03.2010р. про транспортування природного газу, листом Позивача Відповідачу №1377 від 01.06.2010р., актом №НГ-В003064 від 31.03.2010р. подачі-прийому та реалізації газу, статутом підприємства Позивача, свідоцтвом про державну реєстрацію Позивача, розрахунком заборгованості, довіреністю на право здійснення представництва, доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, доказами скерування кореспонденції Відповідачеві.
Представникам Сторін оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 гсоподарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах гсоподарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та повідомлення представників про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надійшло.
Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію наказу Міністерства палива та енергетики №141/1 від 13.04.2010р.; пояснення №44/08 від 18.02.2011р. з долученням копії довіреності на право здійснення представництва; копію довіреності на право здійснення представництва;копії довіреностей на право здійсненя представництва.
Також, 11.01.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення реорганізації Позивача. В клопотанні відмовлено.
Крім того, 10.02.2011р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про заміну сторони. Враховуючи наведені в заяві доводи, в тому числі те, що згідно наказу міністерства палива та енергетики України №141/1 від 13.04.2010р. прийнято рішення про припинення діяльності Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»шляхом його реорганізації -приєднання до дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», керуючись п.11 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», беручи до уваги запис державного реєстратора Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації №10741140028022972 від 25.01.2011р., керуючись ст.25 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив здійснити заміну Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»на дочірню компанію «Газ України»НАК «Нафтогаз України».
Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю.
Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з ліквідацією підприємства Позивача (у клопотанні відмовлено за безпідставністю, враховуючи вчинену судом заміну сторони); копію довіреності на право здійснення представництва; повідомлення про неоскарження рішення третейського суду від 27.01.2011р. у справі №41/12.10; відзив на позовну заяву та докази скерування кореспонденції Позивачу.
Відповідно до відзиву на позовну заяву, станом на дату підписання Договору між Сторонами (01.03.2010р.) Позивач знав про існування постанови НКРЕ №195, проте, не вказав про це в Договорі. Також, Відповідач зазначає про те, що йому незрозуміла правова конструкція яким чином можна в Договір від 13.03.2010р. внести зміни з 01.03.2010р. Відповідач також зазначає, що Постанова НКРЕ №195 від 01.03.2010р. втратила чинність 28.04.2010р. згідно Постанови НКРЕ №427. Крім того, Відповідач зазначає, що Позивачем наведено у позовній заяві невірну редакцію п.7.1 Договору.
До відзиву Відповідачем додано копії наступних документів: договору №В-10-56-П/тр від 13.03.2010р. про транспортування природного газу; листа Позивача Відповідачу №1377 від 01.06.2010р. та примірника додаткової угоди; рахунку-фктури №НГ-В005557 від 25.05.2010р.; акту звірки взаємних розрахунків від 03.06.2010р.; листа Відповідача Позивачу №4/119 від 21.06.2010р.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
13.03.2010р. між Позивачем (Підприємство) та Відповідачем (Споживач) укладено договір №В-10-56-П/тр. На транспортування природного газу (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, предметом Договору є надання Підприємством Споживачу послуг по транспортуванню газу, відповідно з Договором про постачання природного газу, укладеним між Споживачем та будь-яким незалежним постачальником природнього газу.
Відповідно до п.1.2 Договору, Підприємство здійснює протягом 2010р. транспортування газу, а Споживач зобов'язується прийняти і сплатити на умовах цього Договору послуги з транспортування природного газу.
Розділом 5 Договору визначено «Тариф транспортування газу».
Згідно п.5.1 Договору, тариф на транспортування 1000м3 природнього газу по газових мережах ДП «Нафтогазмережі»становить 119,64грн., в тому числі ПДВ.
Відповідно до п.5.2 Договору, загальна сума даного Договору складає 294314,44грн.
Пунктом 5.3 Договору визначено, що Сторони домовились, що тариф на транспортування, що вказаний у Договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів і є обов'язковими для сторін за даним Договором з моменту введення їх в дію.
Проте, у п.5.3 Договору також зазначено, що у випадку зміни тарифу чи порядку розрахунків за послуги по транспортуванню, Споживач на протязі 3-х днів з моменту отримання додаткової угоди зобов'язаний повідомити Підприємство про згоду з новим тарифом або новим порядком розрахунку; у разі незгоди Споживача зі зміною тарифу та порядку розрахунків, а також у разі неотримання від Споживача відповіді або додаткової угоди у зазначений вище термін, Підприємство припиняє транспортування природного газу.
Відповідно до п.11.1 Договору, Договір набирає чинності з 13.03.2010р. і діє в частині транспортування до 31.12.2010р., в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.
Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.
Відповідно до розрахунку боргу, проведеного Позивачем, борг Відповідача перед Позивачем за 279,448м3 поставленого газу становить 6874,42грн.; при чому, в розрахунку зазначено лише одну поставку -в березні 2010р., за яку нараховано до сплати 33433,16грн., які оплачені Відповідачем 06.04.2010р., проте, згідно даних розрахунку, в травні 2010р. Позивачем здійснено нарахування в розмірі 6874,42грн.
Збільшення суми оплати за надані послуги березень 2010р. на 6874,42грн. Позивач мотивує установленням нового тарифу на транспортування природного газу та постачання природного газу, введеними в дію Постановою НКРЕ №195 від 01.03.2010р.
Вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 6874,42грн. не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Пунктом 2 Постанови НКРЕ №195 від 01.03.2010р., на яку посилається Позича як на підставу своїх вимог, установлено тарифи на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України".
Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст.8 Конституції України, в якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, розділено поняття «Закон»та «Інший нормативно-правовий акт».
Відповідно до ст.75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Згідно п.3 ч.1 ст.85 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.
Враховуючи вищенаведене, закони є окремими нормативно-правовими актами, і їх прийняття є виключною компетенцією Верховної Ради України.
Відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», Національна комісія регулювання електроенергетики України вправі регулювати ціни на транспортування природного газу.
Згідно п.13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998р. N335/98, комісія (НКРЕ) в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень; рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.
Проте, відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору; за договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування.
Згідно п.2 ч.2 ст.19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Як зазначено вище, пунктом 5.3 Договору визначено, що Сторони домовились, що тариф на транспортування, що вказаний у Договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів і є обов'язковими для сторін за даним Договором з моменту введення їх в дію.
Проте, у п.5.3 Договору зазначено, що у випадку зміни тарифу чи порядку розрахунків за послуги по транспортуванню, Споживач на протязі 3-х днів з моменту отримання додаткової угоди зобов'язаний повідомити Підприємство про згоду з новим тарифом або новим порядком розрахунку; у разі незгоди Споживача зі зміною тарифу та порядку розрахунків, а також у разі неотримання від Споживача відповіді або додаткової угоди у зазначений вище термін, Підприємство припиняє транспортування природного газу.
Відтак, Споживач (Відповідач) вправі погодитись або не погодитись з новим тарифом.
Враховуючи вищенаведене, при зміні рішенням НКРЕ тарифів на транспортування чи постачання природного газу, нові тарифи (ціна) повинні зазначитись у договорі, крім того, Споживач вправі не погодитись з одержанням послуг за новими тарифами (п.5.3 Договору), і наслідком чого може бути припинення транспортування йому природного газу.
Відповідно до матеріалів справи, Відповідач не погодився (не надав відповіді про погодження) з новими тарифами, запропонованими йому Позивачем, а відтак, вони не стали обов'язковими для нього.
Крім того, як зазначено вище, Постанова НКРЕ №195 прийнята 01.03.2010р., та вступила в силу з 01.03.2010р.
Договір ж між Сторонами укладено 13.03.2010р.
Тобто, на момент укладення Договору Позивачу мало бути відомо про встановлення нових тарифів, і саме в нього був обов'язок зазначити такі у Договорі.
Пунктом 6.1 Договору визначено форму розрахунків у вигляді 100% попередньої оплати за 10 календарних днів до початку поставки газу, який запланований на транспортування згідно Договору. Згідно ж п.6.2 Договору, в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітнім.
Відповідно до п.1.2 Договору, на березень 2010р. заплановано 270тис.м3 газу. Відповідно до представленого Позивачем розрахунку, за березень 2010р. Відповідачу Позивачем транспортовано 279,448тис.м3 газу (обсяги Відповідачем не заперечувались, та зазначені у підписаному Сторонами акті №НГ-В003064 від 31.03.2010р.). Згідно того ж розрахунку, Відповідачем оплачено отримані послуги 06.04.2010р.
Пропозиція ж Позивача укласти додаткову угоду до Договору датована 01.06.2010р. (лист №1377 від 01.06.2010р.), та отримана Відповідачем 08.06.2010р. Крім того, у листі №1377 від 01.06.2010р. зазначалось, що Позивач повідомляє Відповідача про те, що Договір розірвано з 31.03.2010р.
Крім того, у додатковій угоді, запропонованій до підписання Позивачем Відповідачу, зазначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.03.2010р. Проте, згідно п.11.1 Договору, Договір набирає чинності з 13.03.2010р.
Враховуючи вищенаведене та те, що станом на 01.03.2010р. Договір від 13,03.2010р. між Сторонами не був укладеним, не набрав чинності, вносити в нього зміни з 01.03.2010р. не являється можливим.
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
З врахуванням наведенного, в тому числі того, що станом на 01.03.2010р. Договір між сторонами укладеним не був, та те, що станом на момент надіслання Позивачем Відповідачу додаткової угоди про внесення змін до Договору Договір було розірвано, суд приходить до висновку про неможливість внесення змін до договору, який не існує, а відтак, до безпідставності позовних вимог Позивача, які є наслідком зміни Позивачем в односторонньому порядку умов договору, що припинив свою дію.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В матеріалах справи ж відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази існування у Відповідача зобов'язання до оплати послуг за ціною іншою, аніж зазначено у Договорі, а відтак, порушення такого зобов'язання Відповідачем.
Враховуючи вищенаведене та те, що Відповідач не виразив свою згоду зі зміною істотної умови Договору, керуючись абзацом п.5.3 Договору, враховуючи, в тому числі те, що станом на день надіслання Позивачем відповідачеві додаткової угоди про внесення змін до Договору в частині оплати послуг договір вважався розірваним між Сторонами, та те, що додаткову угоду Позивачем запропоновано підписати Відповідачеві з датою, що передує укладенню основного Договору, а відтак, те, що в матеріалах справи відсутні, та Сторонами не наведені доводи та не подані докази існування у Відповідача зобов'язання щодо здійснення оплати за надані Позивачем послуги за іншою, аніж вказано у Договорі, ціною, та, відповідно, порушення такого зобов'язання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу.
Щодо стягнення 572,99грн. пені, 130,78грн. 3% річних.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, та те, що, як зазначено в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, у Відповідача не виникло зобов'язання щодо здійснення оплати Позивачу за послуги по цінах, не зазначених у Договорі, та, відповідно, непорушення Відповідачем зобов'язання, яке не виникло, суд приходить до висновку про відсутність підстав до стягнення пені та 3% річних.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
28.02.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.03.2011року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід залишити за Позивачем.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.8, 75, 85, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ч.3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, ст.ст.82-87 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.193 Господарського кодексу України, Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 632, 651 Цивільного кодексу України, договором №В-10-56-П/тр від 13.03.2010р. на транспортування природного газу, суд -
1. У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя