91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
19.05.11 Справа № 6/60/2011.
За позовом
Приватного акціонерного товариства “Акціонерна Страхова компанія “ІНГО Україна”в особі Луганської філії ПрАТ “АСК “ІНГО Україна”, м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськінтерресурс”, м. Луганськ
про стягнення 83 346 грн. 44 коп.
Суддя Василенко Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1., дов. № 238 від 31.12.2010;
від відповідача - ОСОБА_2. дов. №4 від 11.03.2011;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 83 346 грн. 44 коп., в тому числі: заборгованості за договором страхування засобів наземного транспорту в сумі 74 977 грн. 20 коп., інфляційні нарахування у сумі 5 596 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 2 773 грн. 13 коп.
Відповідач за відзивом на позовну заяву від 12.04.2011, доповненнями до відзиву від 17.05.2011 проти позову заперечує з підстав, наведених у вказаних документах та зокрема зазначає наступне.
В жовтні 2008 року Страхувальник (відповідач) отримав від Страховика (позивач) лист від 08.10.2009 №2993 з вимогою про сплату чергового страхового платежу в сумі 26 400 грн. 00 коп. Зазначена вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення та наступні страхові платежі не вносилися. На цей час строк дії договору скінчився, у зв'язку з чим відповідно до пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про страхування” договір страхування засобів наземного транспорту № 630589706 було достроково припинено.
Позивач письмових пояснень або заперечень на доводи відповідача не надав.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наступне.
24.07.2009 між Закритим акціонерним товариством “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (далі - Страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганськінтерресурс”( далі - Стахувальник, відповідач) був укладений договір страхування засобів наземного транспорту № 630589706 (надалі - Договір страхування).
За даним договором застраховано 10 транспортних засобів згідно додатку № 1 до договору і страхова сума складає 5 280 000 грн. 00 коп. Строк дії договору встановлено з 25.07.2009 по 24.07.2010.
Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що страхова премія становить 105 600 грн. 00 коп. та перераховується на рахунок Страховика рівними частинами, за наступним графіком:
1-й внесок (25%- 26 400,00 грн.) до 25.07.2009;
2-й внесок (25%- 26 400,00 грн.) до 25.10.2009;
3-й внесок (25%- 26 400,00 грн.) до 25.01.2010;
4-й внесок (25%- 26 400,00 грн.) до 25.04.2010.
За доводами позивача, відповідачем був здійснений один страховий платіж зі строком оплати до 25.07.2009 в сумі 4 222 грн. 80 коп.
Тобто, відповідач свої зобов'язання за договором страхування щодо сплати страхових платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим за розрахунком позивача утворилась заборгованість в сумі 74 977 грн. 20 коп., яку останній просить стягнути на свою користь. Крім цього, до стягнення заявлені інфляційні нарахування в сумі 5 596 грн. 11 коп. та 3% річних в сумі 2 773 грн. 13 коп., нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві та доповненнях до відзиву.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 16 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Як було наведено вище, 24.07.2009 між сторонами у справі був укладений договір з страхування засобів наземного транспорту № 630589706 та додатки до нього.
Пунктом 1 договору визначено, що об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника. Згідно додатку № 1 до договору було застраховано 10 транспортних засобів. Страхова сума складає 105 600 грн. 00 коп. Сторони визначили, що договір діє до 24.07.2010.
Згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник має сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що страхова премія становить 26 400 грн. 00 коп. та сплачується відповідачем згідно узгодженого графіку.
Із матеріалів справи вбачається та підтверджено представниками сторін, що відповідач здійснив один страховий платіж зі строком оплати до 25.07.2009 в сумі 26 400 грн. 00 коп.
За доводами позивача відповідачем не сплачені страхові внески по вказаному договору в сумі 74 977 грн. 20 коп.
Згідно п.3.2 договору визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту його підписання. У випадку, якщо одна з частин страхової премії, яка зазначена у графіку платежів не сплачена в зазначений термін, зобов'язання Страховика щодо відшкодування збитків при настанні страхового випадку призупиняються та відновлюється з моменту погашення простроченої заборгованості по сплаті страхової премії за цим договором у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 статті 997 ЦК України, якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу та не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.
За правилами п.3 ч.1 статті 28 Закону України “Про страхування” договір страхування, зокрема, припиняється у разі:
- несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач склав та направив відповідачу лист від 08.10.2008 за № 2993 з вимогою про сплату чергового страхового платежу в сумі 26 400 грн. 00 коп. (до 25.10.09).
Крім цього, за вказаним листом, позивач зазначив, що у випадку несплати встановленого платежу протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення вимоги, договір вважається припиненим та втрачає свою чинність.
Відповідач отримав вказаний лист та залишив вимогу позивача без задоволення і не сплатив ні зазначений страховий внесок, ні інші платежі, передбачені графіком.
Також, позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про страхування»у разі несплати страхового внеску дія договору страхування припиняється і договір вважається достроково припиненим.
Виходячи з наведеного слід зазначити, що фактично договір страхування № 630589706 від 24.07.2009 було достроково припинено.
Приймаючи до уваги, що договір страхування був фактично припинений після направлення позивачем вимоги від 08.10.2009 та не оплати її протягом 10 робочих днів, у відповідача відсутні підстави для внесення чергових страхових внесків.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач -спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.
В даному випадку позивачем не доведено суду, що відповідачем порушені норми діючого законодавства в частині своєчасності сплати страхових внесків.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44,49,82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволені позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.
Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 20.05.2011.
Суддя Т.А.Василенко