12.05.2011 Справа № 5008/172/2011
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд”, м. Львів в особі будівельного управління-21, м. Ужгород до Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, м. Виноградів Закарпатської області
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1, представник за довіреністю;
відповідача -ОСОБА_2., представник за довіреністю
СУТЬ СПОРУ: про визнання договору недійсним
Позивач звернувся до суду з вимогами визнати недійсним укладений сторонами спірних відносин договір від 01.12.09 (далі -оспорюваний договір), вважаючи його незаконним, оскільки він був укладений від імені ПАТ ”Фірма”Нафтогазбуд” неуповноваженою особою.
Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду проти позову заперечують, вважаючи, що оспорюваний договір укладений повноважною особою позивача - заступником генерального директора - начальником БУ-21, відповідні повноваження якому були надані в т.ч., за довіреністю від 20.01.09. Крім того, вважає, що вимога про визнання договору недійсним з наведених позивачем підстав не підлягає задоволенню, оскільки оспорюваний договір у наступному був схвалений юридичною особою шляхом вчинення відповідних дій, зокрема, видана довіреність на одержання гравійного грунту, на підставі накладних одержано представниками позивача гравійний грунт та частково оплачено його вартість, складено акти звіряння розрахунків сторін тощо.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Спірні відносини у даній справі стосуються питань визнання недійсною угоди з підстав укладення її з порушенням чинного законодавства, тому регулюються відповідними приписами Цивільного кодексу України (ЦКУ).
Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочинів, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав передбачених законом. Підставою для визнання судом недійсності правочину за змістом ст. 215 ЦКУ є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою ст. 203 цього ж кодексу.
За змістом ст. 203 ЦКУ (ч.ч. 1, 2) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За змістом ст. 92 ЦКУ юридична особа набуває цивільної дієздатності через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Представництво юридичної особи відповідно до ст. 246 ЦКУ може здійснюватися на підставі довіреності, виданої її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
За змістом ст.ст. 239, 241 ЦКУ правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє; правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Матеріалами справи встановлено, що сторони спірних відносин 1.12.09 уклали оспорюваний договір, за умовами якого виконавець -відповідач у справі - зобов'язався передати гравійний грунт добутий при розчистці р. Тиси у кількості 18 тис. кбм замовнику -позивачу у справі -який, у свою чергу, зобов'язався прийняти вказані обсяги грунту, вивезти його своїм транспортом та оплатити виходячи із ціни 12 грн. (включаючи ПДВ) за один метр кубічний грунту.
За текстом оспорюваного договору він був укладений від імені БУ-21 ПАТ ”Фірма”Нафтогазбуд” начальником БУ-21 Дацем М.І. на підставі довіреності 59-Д від 20.10.09. Сторони 30.12.09, посилаючись на помилково зазначені у тексті договору номер та дату довіреності, внесли щодо цих даних зміни до договору, зазначивши при цьому, що Даць М.І. діє на підставі довіреності 30-ЗД від 6.10.09. За текстом останньої ПАТ ”Фірма ”Нафтогазбуд” уповноважила начальника БУ-21 ПАТ ”Фірма ”Нафтогазбуд” Даця М.І., зокрема, укладати від її імені договори на надання послуг, якщо сума договору не більша 200000,00 грн. та договори на виконання робіт, якщо сума договору не більша 300000,00 грн.
На протязі грудня 2009р. сторони здійснили господарські операції по поставці та прийому гравійного грунту відповідно до умов договору у кількості 18 тис. кбм на загальну суму 216000,00 грн. Наведене підтверджено долученими до матеріалів справи довіреністю на представника позивача від 28.12.09 № 435, накладними від 30.12.09 №№ 129, 130, актами замірів об'ємів грунту від 30.12.09 №№ 1, 2, податковою накладною від 31.12.09. За даними долучених до матеріалів справи актів звіряння розрахунків станом на 1.06.10 та на 15.10.10 заборгованість позивача відповідно становила 216000,00 грн. та 166000,00 грн. Зазначені обставини не заперечуються ніким із учасників процесу у ході судового розгляду справи.
Позовні вимоги грунтуються на тому, що оскільки оспорюваний договір як договір надання послуг укладений на суму 216000,00 грн., то є підстави вважати укладення його представником позивача всупереч встановлених для нього обмежень при укладанні таких договорів сумою 200000,00 грн.
У ході судового розгляду відповідач на спростування зазначеного подав суду довіреність від 19.01.09 № 25-ЗД за змістом якої позивач уповноважував начальника БУ-21 ”Фірма ”Нафтогазбуд” Даця М.І укладати від його імені договори на надання послуг, якщо сума договору не більша 500000,00 грн. та договори на виконання робіт, якщо сума договору не більша 1000000,00 грн. Представник позивача у судовому розгляді не спростував наведене.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що Даць М.І. перевищив свої повноваження при укладенні оспорюваного договору, на що як на єдину підставу посилається позивач, тому у позові належить відмовити як заявленому безпідставно.
Крім того, суд приймає до уваги, що сторонами фактично виконано умови оспорюваного договору, за винятком неповністю здійсненої оплати позивачем вартості одержаного за договором грунту, тобто фактично відбулося також наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який, на думку позивача, не мав належних повноважень, що робить її дійсною з моменту укладення та унеможливлює задоволення вимоги про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника за змістом вищенаведених приписів цивільного законодавства України.
За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи покладаються на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 92, 202, 203, 215, 216 239, 241, 246 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
1. У позові відмовити повністю.
Дане рішення, повний текст якого виготовлено 23.05.11, набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ушак І.Г.