18.05.2011 Справа № 5008/297/2011
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Турбаза “Лумшори”, м. Ужгород
до відповідача: управління майном міста Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Ужгородської міської ради
з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород
про: визнання договору нікчемним та недійсним.
Головуючий суддя -Івашкович І.В.
представники:
від позивача - не з"явився
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - ОСОБА_3, доручення №02-11/61 від 27.01.2011р.
від третьої особи -не з"явився
Суть спору: ТОВ "Турбаза "Лумшори", м.Ужгород (місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру - Перечинський район, с.Лумшори) звернулось з позовом до управління майном міста Ужгородської міської ради про визнання нікчемним та недійсним договору на право користування землею (в тому числі на умовах оренди) №64 від 19.04.2001р.
Ухвалою господарського суду від 21.03.2011р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичну особу - підприємця ОСОБА_2.
Ухвалою господарського суду від 12.05.2011р. до участі у справі залучено іншого відповідача - Ужгородську міську раду.
Позивач мотивує позов тим, що оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства, такий всупереч Закону України "Про оренду землі" не посвідчено нотаріально, а отже є нікчемним. Стверджує, що спірний договір порушує законні права власності позивача.
У додатково поданих письмових поясненнях позивач зазначає, що він орендує торговий павільйон на ринку по вул. Заньковецької-Бестужева, 2 в м. Ужгород, ним виконано роботи з благоустрою території, а можливість здійснення підприємницької діяльності безпосередньо пов"язана з дійсністю договору оренди №64 від 19.04.2001р. Посилається на те, що постановою Ужгородського міськрайонного суду по адміністративній справі №2а-1460/10 від 16.11.2010р. визнано договір №64 від 19.04.2001р. на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) нікчемним та недійсним. Стверджує про преюдиційне значення встановлених цією постановою обставин в силу ст. 255 КАС України, ст.35 ГПК України.
Третьою особо надавались письмові пояснення з посиланням на визнання постановою суду по справі №2а-1460/10 договору №64 від 19.04.2001р. нікчемним та недійсним.
Відповідач управління майном міста Ужгородської міської ради письмового відзиву на позов не подав.
Відповідач Ужгородська міська рада згідно з письмовим відзивом на позов проти позовних вимог заперечує повністю. Стверджує, що ТОВ "Турбаза" Лумшори" не має жодного відношення до правовідносин з договору №64 від 19.04.2001р. Позивач не обгрунтував, чим саме порушено його права.
Дослідивши та проаналізувавши доводи та заперечення сторін, додані до матеріалів справи документальні докази, суд констатує такі висновки.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно зі ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Виходячи із змісту вказаних правових норм, до господарського суду звертаються відповідні особи, а суд при вчиненні провадження у справі з'ясовує наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та у випадку встановлення факту порушення або оспорювання наявного у позивача права чи охоронюваного законом інтересу, ухвалює відповідне рішення про їх захист відповідно до врегульованих законом способів захисту цивільних прав та інтересів(ст.16 Цивільного кодексу України). Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а доведення такого порушення є обов'язком позивача відповідно до ст. 33 ГПК України.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає перелік способів, у який позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, серед яких, зокрема, передбачено право особи на звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, та як саме застосування передбачених ст.216 ЦК України наслідків недійсності договору призведе до відновлення його порушеного права.
В даному випадку позивач звернувся з позовом про визнання нікчемним та недійсним договору №64 від 19.04.2001р. на право користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного між Ужгородською міською радою, з одного боку, та підприємцем ОСОБА_2, як землекористувачем, з іншого боку.
Суд констатує, що позивачем при цьому жодним чином не доведено наявність його порушеного спірним договором права та необхідність його захисту шляхом подання позову про визнання договору недійсним. Наведені у письмових поясненнях позивача доводи про те, що він за відповідним договором орендує торговий павільйон на території ринку по вул. Заньковецької-Бестужева,2, у зв"язку з чим звернувся з даним позовом за захистом своїх прав, жодними доказами не підтверджено. В чому полягає необхідність захисту відповідних прав та як саме застосування наслідків недійсності спірного договору призведе до відновлення таких прав позивачем не обгрунтовано .
Слід також зазначити, що в силу статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом , та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Таким чином, не узгоджується з законом позиція позивача щодо заявлення позову про визнання договору і нікчемним, і недійсним.
Виходячи з вищевикладених обгрунтувань, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки такі не доведено та не обгрунтовано відповідно до закону. В задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя І.В.Івашкович
Повний текст рішення складено 23.05.2011р.