21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
18 травня 2011 р. Справа 7/43/2011/5003
за позовом: Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк",м.Вінниця
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське", с.Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область
про стягнення 247153,66 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.
Представники :
позивача: ОСОБА_1. - начальник юридичного відділу ПАТ "ВТБ Банк", довіреність № 463/11.5.2. від 30.07.2010 року, паспорт серія НОМЕР_1, виданий 21.02.1996 року.
відповідача: не з'явився.
До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ПАТ "ВТБ Банк" про звернення стягнення на заставлене майно з ТОВ "Богданівське" в сумі 247153,66 грн. з яких 120000,00 - сума основного боргу- неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів), 36249,86 грн.- заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом (35276,71 грн. прострочені відсотки та 973,15 грн. нараховані відсотки за період з 01.02.2011 року по 16.02.2011 року); 2308,91 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 2994,39 грн.- інфляційні втрати за період з 01.12.2008 року по 16.02.2011 року за несвоєчасно сплачені відсотки за користування кредитом; 21223,80 грн.-інфляційні втрати за період з 01.10.2008 року по 16.02.2011 року за несвоєчасно сплачений кредит; 63453,30 грн. - 30 процентів річних за період з 01.12.2008 року по 16.02.2011 року нараховані з порушення строків сплати відсотків за користування кредитом шляхом проведення публічних торгів.
Ухвалою суду від 11.03.2011 року порушено провадження у справі № 7/43/2011/5003 та призначено до розгляду на 30.03.2011 року.
25.03.2011 року до господарського суду надійшла заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог в якій останній просить в зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу стягнути 90 903,80 грн. боргу за кредитним договором № 1326 від 23.10.2006 року, що складається з 2 308,91 грн. пені за порушення строків сплати процентів, 2 994,39 грн. інфляційних втрат за несвоєчасно сплачені проценти, 21 223,80 грн. інфляційних втрат за несвоєчасно сплачений кредит, 63 453,30 грн. 30% річних, що виникли в результаті порушення строків повернення кредиту, 923,40 грн. 3% річних нарахованих за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.
30.03.2011 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву в якій останній не визнає позов в повному обсязі посилаючись на непроведення між сторонами звірки взаємних розрахунків та відсутність обґрунтованого розрахунку суми боргу.
Ухвалою від 30.03.2011 року, 20.04.2011 року, 04.05.2011 року розгляд справи з різних підстав відкладався.
Востаннє ухвалою від 04.05.2011 року розгляд справи відкладено до 18.05.2011 року.
Відповідач в судове засідання 18.05.2011 року не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - під розпис в судовому засіданні, що відбулось 04.05.2011 року.
Окрім того відповідач про судове засідання 18.05.2011 року повідомлявся ухвалою від 04.05.2011 року, яка надсилалась останньому рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, яка вказана у позовній заяві і по якій надсилались попередні ухвали суду - вул.Котовського,1, с.Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область , 23662.
Згідно довідки з ЄДРЮОФОП № 852938 місцезнаходженням відповідача значиться вул.Котовського,1, с.Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область , 23662.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.
За відсутності поданого представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог подану позивачем, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить приписам ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Між Акціонерним Комерційним банком "Мрія" правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство "ВТБ Банк" (надалі - Позивач, Банк) і громадянкою ОСОБА_2 (надалі - "Позичальник") був укладений кредитний договір № 1326 від 23.10.2006 року.
Відповідно до п.1.1.1 Договору предметом даного договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:
- сума кредиту- 360000,00 (Триста шістдесят тисяч грн.00 коп.) гривень.
- строк кредитування 3 (Три) роки до 23.11.2009 року.
- проценти за користування кредитом - 18,5 (Вісімнадцять цілих п'ять десятих) відсотків річних.
Банк надає Позичальнику кредит на придбання дисколапової борони Gregoire&Besson, 2006 року випуску (відповідно п.2.3. Договору).
Банк зобов'язаний надати Позивальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлений в п.1.1 Кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених Кредитним договором (п.3.1 Договору).
Згідно з п.3.2 Договору Банк зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за Позичальника будь-якою іншою особою.
Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку встановлених Кредитних договором (п.4.1 Договору).
Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту, у розмірі та порядку, що встановлені Кредитним договором (п.4.2 Договору).
Згідно з п.4.3 Договору Позичальник зобов'язаний надавати Банку документи: довідку про власні доходи (в т.ч. доходи сім'ї), довідки про заборгованість в інших банках, інші довідки та документи за вимогою Банку (протягом 2-х днів з дня отримання запиту).
За управління кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку грошові кошти в розмірі 0,75 % (Нуль цілих сімдесят п'ять сотих відсотків) від суми кредиту в гривнях, на рахунок № 61113901008 в день підписання Кредитного договору.
Сплата Банку процентів за користування кредитом на рахунок № 220855117360 в розмірі, встановленому п.1.1 Кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту (п. 8.2 Договору).
Також судом встановлено, що 29.01.2009 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк ( Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богданівське" ( Заставодавець) укладено договір застави.
Предметом договору є передача Заставодавцем в заставу Заставодержателю рухомого майна, зазначеного в п.3 цього договору, надалі-Предмет застави, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, розмір, термін та умови сплати і повернення яких встановлюються кредитним договором № 1326 від 23 жовтня 2006 року та будь-якими додатковими угодам до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання), які є його невід'ємними частинами, надалі все разом- кредитний договір.
Згідно кредитного договору Заставодержатель надав Позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 360000,00 (триста шістдесят тисяч) гривень на строк до 23 жовтня 2009 року з щомісячно сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 18,5 ( вісімнадцять цілих п'ять десятих ) процентів річних ( п.2 Договору).
Відповідно до п.3 Договору предметом застави є майно:
- Коток ВаріоПак 110 WDP 200-70, належний Заставодавцю на праві власності, що підтверджується Договором №11/06-2005 від 15.006.2005 року, укладеним між Заставодавцем та ДП "Лемкен-Україна ", накладною № 060 від 21.07.2005 року, виданою ДП "Лемкен-Україна", актом прийому-передачі від 21.07.2005 року, укладеним між Заставодавцем та ДП "Лемкен-Україна"(а.с.75-77, т.1 ).
Предмет застави знаходиться у користуванні і володінні Заставодавця за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с.Богданівка, вул.Котовського,1 (п.3 Договору).
Предмет застави сторони оцінюють в сумі 24000,00 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок (п.4 Договору).
Відповідно до п.9 Договору Заставодержатель має право:
- у разі невиконання зобов'язань позичальником за кредитним договором та/або Заставодавцем за цим договором застави звернути стягнення на предмет застави ( у т.ч. вилучити предмет застави у Заставодавця);
- за рахунок Предмету застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення (максимальний розмір вимоги), включаючи кредит, проценти за користування кредитом, пеню, комісію, штрафні санкції та будь-які інші платежі передбачені кредитним договором, збитки, завдані йому пошкодженням, втратою Предмету застави та простроченням виконання зобов'язання, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги (п.п.9.2, 9.3 Договору)
Звернення стягнення на Предмет застави відбувається у порядку визначеному Заставодержателем, в т.ч. але не виключно на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом передачі Заставодавцем Заставодержателю у власність Предмету застави або шляхом реалізації Предмету застави Заставодержателем ( п.10 Договору).
Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе за кредитним договором зобов'язання позивачем виконані в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунках та платіжними дорученнями від 25.10.2006 року, від 26.10.2006 року, від 27.10.2006 року (а.с.33-35, т.1).
Проте відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за кредитним договором, що спонукало останнього звернутись з позовом про стягнення заборгованості з позичальника до суду.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 10.08.2010 року стягнуто з ОСОБА_2. на користь позивача 177680,68 грн. заборгованості за кредитним договором від 23.10.2006 року № 1326.
Із матеріалів виконавчого провадження за виконавчим листом виданим на виконання вказаного рішення, які подав до суду позивач вбачається, що фактично зазначене рішення в примусовому порядку не виконано - відсутній факт стягнення коштів органами ДВС.
Із заяви про зменшення розміру позовних вимог поданої 25.03.2011 року та долучених до неї документів вбачається, що станом на час розгляду справи в суді частково погашено заборгованість, а саме: кредит в розмірі 120000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом 36249,86 грн. та судові витрати.
Таким чином заборгованість по кредитному договору становить 90903,80 гривень, з яких:
- 2308,91 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 18.08.2010 року по 16.02.2011 року;
- 2994,39 грн. - інфляційні втрати за період з 01.12.2008 року по 16.02.2011 року за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом;
- 21223,80 грн. - інфляційні втрати за період з 01.10.2008 року по 16.02.2011 року за несвоєчасно сплачений кредит;
-63453,30 грн. - 30 процентів річних за період з 01.10.2008 року по 16.02.2011 року, що виникли в результаті порушення строків повернення кредиту, нараховані відповідно до п.9.1 Кредитного договору;
-923,40 грн.- три проценти річних за період з 01.12.2008 року по 16.02.2011 року нараховані за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.
В підтвердження існування вказаного розміру заборгованості суду надано розрахунки суми боргу, виписки по рахунку позичальника, довідка щодо руху коштів по взаєморозрахунках.
В письмовому поясненні поданому 18.05.2011 року позивач вказує, що станом на 18.05.2011 року заборгованість позичальника за кредитним договором від 23.10.2006 року № 1326 складає 90903,80 грн..
Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1-2, 4-5 статті 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
Положення, аналогічні викладеним вище містяться в Законі України "Про заставу".
Стаття 19 Закону України "Про заставу" та п.3.4 Договору застави передбачає, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
В ч.1, 3, 4, 6, статті 20 Закону вказано, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
Згідно ч.ч.1-3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як вказувалось вище положення договору застави передбачає звернення стягнення на предмет застави в разі порушення зобов'язань по кредитному договору.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на час звернення з позовом до суду є таким, що наступив.
Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язати одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншим кредитором.
Разом з тим суд зазначає, що банк-заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання кредитного зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не було виконане, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу").
Судом встановлено, що кредитне зобов'язання за кредитними договорами громадянкою ОСОБА_2 не виконано, а заборгованість останньої за кредитними договорами доведена позивачем отже, можливість банку-кредитора звернути стягнення на заставлене майно не протирічить ні договору застави, ні приписам цивільного законодавства та Закону України "Про заставу".
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про звернення стягнення на предмет застави обґрунтованою.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків за кредитним договором (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Заперечення відповідача наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та обгрунтованості заявлених позовних вимог, а також спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, матеріали справи містять обгрунтований розрахунок суми боргу, докази проведення позичальником розрахунків на відсутності чого наголошував відповідач.
Виходячи з викладеного, беручи до уваги доведеність факту порушення Позичальником ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог і як наслідок повне задоволення позову.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Разом з тим, суд при вирішенні спору враховує, що судові витрати понесені позивачем відшкодовані позичальником за кредитним договором в повному обсязі, що підтверджується доданими до заяви про зменшення розміру позовних вимог документами, що виключає необхідність у їх відшкодуванні відповідачем при прийнятті даного рішення.
18.05.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, ч.4 ст.35, ст.ст. 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське", вул.Котовського,1, с.Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23662, (ідентифікаційний код-32298323) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", бульвар Т.Шевченка/вул.Пушкінська,8/26, м.Київ, 01004 (код ЄДРПОУ - 14359319) що представлений Відділенням "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", пл. Гагаріна,2, м.Вінниця, 21018 (код ЄДРПОУ 1435939) заборгованість за Кредитним договором № 1326 від 23.10.2006 року, яка складається з:
- 2308,91 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 18.08.2010 року по 16.02.2011 року;
- 2994,39 грн. - інфляційні втрати за період з 01.12.2008 року по 16.02.2011 року за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом;
- 21223,80 грн. - інфляційні втрати за період з 01.10.2008 року по 16.02.2011 року за несвоєчасно сплачений кредит;
-63453,30 грн. - 30 процентів річних за період з 01.10.2008 року по 16.02.2011 року, що виникли в результаті порушення строків повернення кредиту;
-923,40 грн.- три проценти річних за період з 01.12.2008 року по 16.02.2011 року нараховані за порушення строків сплати процентів за користування кредитом шляхом звернення стягнення на предмет застави - рухоме майно - та проведення публічних торгів - згідно з Договором застави від 29.01.2009 року посвідченим приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Полуденко М.Ф. 29.01.2009 року за реєстр.№ 187, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Богданівське", вул.Котовського,1, с.Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23662, (ідентифікаційний код-32298323) на праві власності, що підтверджується Договором №11/06-2005 від 15.006.2005 року, укладеним між Заставодавцем та ДП "Лемкен-Україна ", накладною № 060 від 21.07.2005 року, виданою ДП "Лемкен-Україна", актом прийому-передачі від 21.07.2005 року, укладеним між Заставодавцем та ДП "Лемкен-Україна, а саме Коток ВаріоПак 110 WDP 200-70, який зберігається за адресою: вул.Котовського, 1, с. Богданівка, Тульчинський район Вінницька область.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 травня 2011 р.
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи.
2 -відповідачу - ТОВ "Богданівське" - вул.Котовського,1, с.Богданівка, Тульчинський район, Вінницька область , 23662.