01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.04.2008 № 11/444
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Бєлкін Л.М., довіреність б/н від 11.01.2008р.,
від відповідача - Чернишенко А.М., довіреність б/н від 04.06.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну “УФПК»
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.01.2008
у справі № 11/444
за позовом Українського фінансово-промислового концерну “УФПК» м. Київ, вул. В.Васильківська, 29Б,
до Українського фонду підтримки підприємництва,, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11,
про визнання права власності на державну інвестицію
Суть рішення і скарги:
Український фінансово-промисловий концерн “УФПК» (надалі - УФПК, Позивач) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Українського фонду підтримки підприємництва (надалі - УФПП, Відповідач), у якому просив визнати за ним право власності на державну інвестицію в повній сумі 4 000 000,00 грн., відповідно до п. 27 ст. 36 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік», Розпорядження Кабінету Міністрів України № 654-р від 16.11.2002р. та Розподілу фінансового забезпечення по виконанню заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік Українським фондом підтримки підприємництва, за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України на 2003 рік.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.01.2008р. у справі № 11/444 в позові УФПК було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2008р. у справі № 11/444 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з»ясовано всі обставини, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: п. 27 ст. 36 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік», ст. 7 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва», ст.ст. 1, 2 Закону України “Про інвестиційну діяльність», ст.ст. 23, 51 і 119 Бюджетного кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Відповідача надав суду свої заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2008р. у даній справі є законним, об»єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього представником Позивача апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім того, під час розгляду даної справи представник Позивача подав до суду письмове клопотання про зупинення провадження по даній справі до завершення розгляду інших справ - №№ 17/50-А та 47/12-11/452, які на думку цього представника, пов»язані зі справою № 11/444.
Представник Відповідача заперечував в задоволенні вказаного клопотання.
Розглянувши клопотання представника Позивача про зупинення провадження по справі № 11/444, колегія суддів відмовила в його задоволенні, оскільки вважала, що судові рішення, як по справі № 17/50-А, так і по справі 47/12-11/452, жодним чином не можуть вплинути на результати розгляду даної справи.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вказувалось вище, Український фінансово-промисловий концерн “УФПК»звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Українського фонду підтримки підприємництва про визнання права власності на державну інвестицію і рішенням господарського суду м. Києва від 29.01.2008р. у справі № 11/444 в позові УФПК було відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що вимоги Позивача про визнання права власності Українського фінансово-промислового концерну “УФПК» на Державну інвестицію в повній сумі 4 000 000, 00 грн. відповідно до п.27 ст. 36 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік», Розпорядження Кабінету Міністрів України № 654-р від 16.11.2002р. та Розподілу фінансового забезпечення по виконанню заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік Українським фондом підтримки підприємництва за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України на 2003 рік, є необґрунтованими, оскільки вказаними нормативно-правовими актами, як і іншими, не передбачено переходу права власності на бюджетні кошти у вигляді державної інвестиції до Позивача і, відповідно, цілком вільного розпорядження Позивачем такими коштами.
У зв»язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.
Правові засади державної підтримки суб»єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні, визначаються Законом України “Про державну підтримку малого підприємництва».
Відповідно до статті 6 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва», державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва в межах своїх повноважень бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики розвитку малого підприємництва.
Згідно статті 7 цього ж Закону фінансове забезпечення виконання відповідних програм підтримки малого підприємництва провадиться за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних від приватизації державного і відчуження комунального майна, та інших джерел фінансування, не заборонених законом. Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України та Державній програмі приватизації. Розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва. Контроль за цільовим використанням цих коштів здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва», фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва на загальнодержавному рівні відповідно до своєї компетенції здійснює Український фонд підтримки підприємництва.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1995р. № 687 “Про Український фонд підтримки підприємництва» одним з основних завдань УФПП є сприяння реалізації державної політики розвитку підприємництва шляхом залучення й ефективного використання фінансових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, фінансування цільових програм та проектів, часткової сплати відсотків за видані підприємцям кредити установами банків. При цьому для реалізації основних завдань Фонду використовуються кошти, передбачені Державним бюджетом на фінансову підтримку підприємництва.
Відповідно до п. 2.2 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 41 від 07.04.2003р. “Про затвердження Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні» Фонд здійснює фінансове забезпечення реалізації державної політики підтримки підприємництва, у тому числі малого підприємництва, зокрема, у формі фінансової допомоги на безповоротній основі на фінансування цільових програм та проектів у рамках Національної програми, а також безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі.
Згідно розділу 3 Положення “Про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні» заходи щодо реалізації Національної програми щорічно затверджуються Кабінетом Міністрів України, а кошти на фінансування заходів Національної програми передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Участь Фонду у фінансуванні заходів Національної програми визначає Кабінет Міністрів України. Фонд є одержувачем коштів. Головним розпорядником є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Фінансування Фондом заходів Національної програми здійснюється на підставі плану використання коштів, погодженого головним розпорядником у межах обсягів фінансування, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно п. 5 вказаної вище Постанови Кабінету Міністрів України № 687 Державний комітет з питань розвитку підприємництва через створену наглядову раду забезпечує координацію та контролює діяльність Фонду.
При цьому, слід зазначити, що Указом Президента України № 721/2000 від 25.05.2000р. було затверджено “Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва», згідно з п. 1 якого комітет є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Держпідприємництво України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх повноважень (п. 2 Положення) Держпідприємництво України організовує виконання актів законодавства України і здійснює контроль за їх реалізацією.
Згідно п.п. 21 п. 4 згаданого Положення, одним із завдань Держкомітету є використання в установленому порядку бюджетних та позабюджетних коштів для реалізації затверджених програм розвитку підприємництва.
Відповідно до п. 7 Положення Держпідприємництво в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази та приймає рішення, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, рішення Держпідприємництва України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції і не заперечувалось сторонами по справі, 05.05.2003р. між УФПП та УФПК, відповідно до Законів України: “Про державну підтримку малого підприємництва» і “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», а також Розпорядження Кабінету Міністрів України № 654-р від 16.11.2002р. “Про заходи щодо виконання Національної програми на 2003 рік», був укладений договір № 4-НП (надалі - Договір) на реалізацію міжрегіональної програми соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва - підпрограма “Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва» в рамках реалізації заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, відповідно до п. 1.1. якого, УФПП зобов»язалось перерахувати УФПК кошти в сумі 4 000 000,00 грн. на реалізацію вказаної міжрегіональної програми.
Згідно п. 1.2. Договору, кошти на реалізацію міжрегіональної програми соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва - підпрограма “Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва» перераховуються УФПП з коштів, що надходять до спеціального фонду на реалізацію заходів Національної програми відповідно до п. 27 ст. 36 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік».
Проте, в наступному, 02.09.2003р. Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва був прийнятий наказ № 98 “Про зміни істотних умов договорів, укладених між УФПП та виконавцями Національної програми підтримки підприємництва», згідно п. 2 якого необхідно було підготувати та внести зміни до “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва та договору, укладеного між УФПП та УФПК на впровадження “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва» в рамках міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості та підтримки малого підприємництва в рамках Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва, відповідно до яких, залишок коштів на реалізацію даної підпрограми надаються виключно на поворотній основі, на виконання якого, на засіданні Наглядової ради УФПП, згідно протоколу № 38 від 16.09.2003р., було ухвалено внесення змін до Договору, а саме: Розділ “Вступ» “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва» доповнено наступним змістом: “Загальний обсяг фінансування підпрограми на 2003 рік складає 4000,00 тис. грн., в тому числі: на капітальні видатки - 2000,00 тис. грн. На безповоротній основі фінансування здійснюється в розмірі 2869,60 тис. грн., а на поворотній основі - 1130,40 тис. грн., умови якого визначаються Наглядовою радою УФПП». Кошти на реалізацію “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва» в сумі 1130400,00 грн. надаються на поворотній основі терміном на 3 роки зі сплатою за користування ними 7 % річних за умови відповідного забезпечення фінансових зобов»язань УФПК згідно з чинним законодавством». Крім того, було також ухвалено рішення про укладення між УФПП та УФПК відповідного фінансового договору.
Також, як видно з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору № 4 - НП від 05.05.2003р., Позивачу було перераховано 4 210 300,00 грн., тобто, на 210 300,00грн. більше, ніж передбачалося Національною програмою та Договором, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: № 18 від 16.05.2003р., № 38 від 26.05.2003р., № 45 від 29.05.2003р., № 48 від 30.05.2003р., № 64 від 09.06.2003р., № 126 від 04.07.2003р. і № 128 від 08.07.2003р.
Тобто, Відповідачем були повністю виконані умови договору № 4-НП від 05.05.2003р. в частині фінансування Позивача на реалізацію підпрограми “Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва».
В подальшому, у зв»язку з тим, що Позивач не виконав заходи, передбачені Програмою і, відповідно, не зміг освоїти вчасно виділені йому кошти, частина їх в розмірі 1 130 000,00 грн., були повернуті, а 17.11.2003р. між УФПП та УФПК було укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якої пункт 1.1 Договору було викладено в новій редакції, а саме: “УФПП бере на себе зобов»язання перерахувати Позивачу кошти в сумі 3 369 612,00 грн., без ПДВ, на реалізацію міжрегіональної програми соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва підпрограми “Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва» в рамках реалізації заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, з яких 2869612,00 грн. - на безповоротній основі, а 500000,00 грн. - на умовах кредиту, на підставі розробленого Позивачем бізнес-плану».
При цьому, з наданих Позивачем матеріалів видно, що він звертався з адміністративним позовом в суд до Держкомпідприємництва та Відповідача щодо визнання недійсним Наказу від 02.09.2003р. № 98, проте постановою господарського суду м. Києва від 19.04.2007р. у справі № 17/50-А, яка не набрала законної сили, було відмовлено в задоволенні позову.
Також, Позивач звертався до суду з позовом про визнання недійсним рішення Наглядової Ради, оформленого протоколом № 38 від 16.09.2003р., проте, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2007р. у справі № 7/68 провадження у справі було закрито.
Крім того, Позивач звертався з позовом до Відповідача щодо визнання недійсним договору № 12-НПК від 05.12.2003р. та рішення Наглядової Ради УФПП від 16.09.2003р. № 38 і рішенням господарського суду м. Києва від 11.07.2007р. у справі № 47/122 в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору № 12-НПК від 05.12.2003р. було відмовлено, а в частині визнання недійсним рішення Наглядової Ради УФПП від 16.09.2003р., провадження у справі вказаною постановою суду було припинено, на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
В подальшому, за наслідками розгляду касаційної скарги Позивача на рішення господарського суду м. Києва від 11.07.2007р. у справі № 47/122, постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2007р. рішення суду першої інстанції було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Держкомпідприємництва № 98 від 02.09.2003р. і рішення Наглядової Ради від 16.09.2003р. станом на день розгляду в суді апеляційної інстанції є чинними.
При цьому, необхідно зазначити, що 09.06.2004р. Рахункова палата України провела перевірку Позивача, за результатами якої був складений “Акт про результати зустрічної перевірки Українського фінансово-промислового концерну з питань використання ним коштів державного бюджету на реалізацію заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», яким встановлено, що Рішенням Наглядової ради Фонду підтримки підприємництва від 16.09.2003р. № 38 було погоджено внести зміни до договору № 4-НП від 05.05.2003р., згідно з якими кошти на реалізацію підпрограми в сумі 1130400,00 грн. надаються на поворотній основі. На виконання цього рішення був укладений договір від 05.12.2003р. № 12-НПК про надання фінансової підтримки у формі кредиту через уповноважений банк та була укладена додаткова угода від 17.11.2003р. № 2 до договору № 4-НП від 05.05.2003р.
За результатами вказаної перевірки Позивача, згідно Акту від 09.06.2004р., Рахунковою палатою України не було встановлено порушень використання бюджетних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об»єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Інвестиційна діяльність, в тому числі, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України “Про інвестиційну діяльність», здійснюється на основі державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів.
Як зазначалось вище, кошти в сумі 4000000,00 грн. були виділені Позивачу, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 654-р. від 16.11.2002р., як являлись державною інвестицією, а зміни умов фінансування було оформлено відповідним наказом - № 98 від 02.09.2003р., центрального органу влади з питань регуляторної політики та підприємництва.
Відповідно п. 3.3 до розділу 3 Наказу Держкомпідприємництва № 41 від 07.04.2003р. “Про затвердження Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів передбачених на розвиток підприємництва в Україні», головним розпорядником коштів є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про держану підтримку малого підприємництва», п. 1.2 розділу 1, п. 2.2 і 2.6.5 розділу 2, п. 3.3 розділу 3 Наказу Держкомпідприємництва від 07.04.2003р. № 41 “Про затвердження Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів передбачених на розвиток підприємництва в Україні», Відповідач є одержувачем коштів; здійснює фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки підприємництва в Україні у формі фінансового кредиту через уповноважений банк, гарантії (поруки), часткової компенсації відсоткової ставки, фінансової підтримки на поворотній та безповоротній основі; здійснює контроль за виконанням фінансових договорів, цільовим та ефективним використанням коштів.
Як зазначалося вище, фінансова підтримка в розмірі 4000000,00 грн., була виділена на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 654-р від 16.11.2002р., а зміни такої підтримки було проведено на підставі Наказу № 98 від 02.09.2003р. Держкомпідприємництва - головного розпорядника коштів, і згідно абз. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України “Про інвестиційну діяльність», є державною інвестицією і Позивач повинен був реалізовувати відповідно програму за рахунок коштів Державного бюджету.
Таким чином, колегія суддів констатує, що Відповідач, в даному випадку не являється як власником, так і розпорядником бюджетних коштів.
Статтею 326 ЦК України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб»єктами.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов»язків власник зобов»язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Таким чином, власником державної інвестиції в даному випадку є держава, а Позивач - суб»єктом, якому надається вказана інвестиція для використання за суто цільовим призначенням (на відповідні державні програми, що мають на меті досягнення соціального ефекту), яку він не може використовувати на власний розсуд.
Вказаними нормативно-правовими актами, як і іншими, не передбачено переходу права власності на вказані кошти до Позивача і, відповідно, цілком вільного розпорядження Позивачем такими коштами.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги Позивача про визнання за ним права власності на Державну інвестицію в повній сумі 4 000 000 (чотири мільйони) грн., відповідно до п. 27 ст. 36 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік», Розпорядження № 654-р від 16.11.2002 Кабінету Міністрів України та Розподілу фінансового забезпечення по виконанню заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік Українським фондом підтримки підприємництва за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України на 2003 рік, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов»язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв»язку з повним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв»язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Українського фінансово - промислового концерну “УФПК», суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну “УФПК» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2008р. у справі № 11/444 за позовом Українського фінансово-промислового концерну “УФПК» до Українського фонду підтримки підприємництва про визнання права власності на державну інвестицію, - без змін.
2. Справу № 11/444 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
21.04.08 (відправлено)