Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
13.03.2008
Справа №2-16/14873-2007А
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак - Хліб» (95492, м. Сімферополь, с.м.т. Аграрне, вул.. Наукова, б. 5, кв. 23, р/р 26009190005501 в АБ «Банк регіонального розвитку» МФО 300540, ЄДРПОУ 3365652)
До відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 1/9)
Про скасування податкових повідомлень - рішень
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.
Від позивача - Боровік С.В., представник, довіреність, б/н від 01.10.2007 року
Від відповідача - Нечаєва Н.О. - ст. держ. под. інспектор, дов. № 32/10 від 18.05.2007 року
Суть спору - Позивач - ТОВ «Токмак - Хліб» звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про скасування податкових - повідомлень - рішень ДПІ в м. Сімферополі № 0002952301/0, № 0002962301/0 від 15.03.2007 року, № 0002952301/1, № 0002962301/1 від 16.05.2007 року, № 0002952301/2, №0002962301/2 від 26.07.2007 року.
Крім того під час розгляду справи позивач в судовому засіданні надав клопотання відповідно до якого вказує, що 16.10.2007р. ТОВ «Токмак-Хліб" звернулося до Господарського суду АР Крим із позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі № 0002952301/0, № 0002962301/0 від 15.03.2007р., № 0002952301/1, № 0002962301/1 від 16.05.2007р., № 0002952301/2, № 0002962301/2 від 26.07.2007р.
У зв'язку із тим, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0002952301/3, № 0002962301/3 від 12.10.2007р. надійшли до адресу ТОВ «Токмак-Хліб" 17.10.2007р.. тобто після подання позовної заяви, прохає суд уточнити позовні вимоги, які викласти у наступній редакції: "Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0002952301/0, № 0002962301/0 від 15.03.2007р., № 0002952301/1, № 0002962301/1 від 16.05.2007р., № 0002952301/2, № 0002962301/2 від 26.07.2007р., № 0002952301/3, № 0002962301/3 від 12.10.2007р".
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ в м. Сімферополі, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним даним бухгалтерського обліку та суперечать положенням Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», а тому спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на нормах податкового законодавства та підлягають скасуванню.
Зокрема, вказує, що оподаткування операції з придбання маркетингових послуг за договором б/н від 01.07.2006р. здійснено ним законно та правомірно до складу валових витрат віднесена сума 24050 грн. - оплата наданих маркетингових послуг, а до складу податкового кредиту - сума ПДВ в розмірі 4810,00 грн., сплачена по даній операції, адже ці надані позивачу послуги призначені для їх використання у господарській діяльності.
Відповідач - ДПІ в м. Сімферополі проти позову заперечує, вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення правомірними та обґрунтованими. У відзиві на позов пояснив, що проведені за договором маркетингові послуги не мають відношення до господарської діяльності позивача, оскільки після їх проведення склад постачальників та покупців не змінився, після проведення маркетингових досліджень не зафіксовані факти реалізації та придбання даного товару у господарській діяльності ТОВ «Токмак - Хліб». Отже, на думку відповідача, витрати, пов'язані з віднесенням суми по акту виконаних робіт ПП Горбань В.А. з надання маркетингових послуг, не відповідають вимогам, які пред'являються до складу валових витрат, оскільки відсутнє підтвердження, що дані витрати компенсуються платником податків під час власної господарської діяльності.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 13.03.2008 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
06.03.2007р. ДПІ в м. Сімферополі проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОКМАК - Хліб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2005 року по 30.09.2006 року
Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97-ВР з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого , донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 6012,50 грн. в тому числі за 3 квартал 2006 року - 6012, 50 грн.
Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 4810,00 грн. в тому числі за липень 2006 року - 4810,00 грн.
За наслідками перевірки відповідачем складено акт перевірки за № 1273/23-7/33656522 від 06.03.2007р., який було покладено в основу винесених ДПІ в м. Сімферополі 15.03.2007 року податкових повідомлень-рішень № 0002962301/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7215,00 грн., в т.ч. 6012,50 грн. основного платежу і 1202,5 грн. штрафних санкцій, а також № 0002952301/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7215,00 грн., в тому числі 4810,00 грн. основного платежу і 2405,00 грн. штрафних санкцій.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Токмак - Хліб» оскаржило їх в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого рішенням ДПІ в м. Сімферополі в задоволенні скарг було відмовлено та 16.05.2007 р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
· № 0002952301/1 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7215,00 грн. в тому числі 4810,00 грн. основного платежу і 2405,00 грн. штрафних санкцій.
· № 0002962301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7215,00 грн., в т.ч. 6012,50 грн. основного платежу і 1202,5 грн. штрафних санкцій.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Токмак - Хліб» оскаржило їх в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого рішенням ДПА в АРК в задоволенні скарг було відмовлено та 26.07.2007 р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
· № 0002952301/2 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7215,00 грн. в тому числі 4810,00 грн. основного платежу і 2405,00 грн. штрафних санкцій.
· № 0002962301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7215,00 грн., в т.ч. 6012,50 грн. основного платежу і 1202,5 грн. штрафних санкцій.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Токмак - Хліб» оскаржило їх в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого рішенням ДПА в Україні в задоволенні скарг було відмовлено та 12.10.2007 р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
· № 0002952301/3 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7215,00 грн. в тому числі 4810,00 грн. основного платежу і 2405,00 грн. штрафних санкцій.
· № 0002962301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7215,00 грн., в т.ч. 6012,50 грн. основного платежу і 1202,5 грн. штрафних санкцій.
Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Токмак - Хліб» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Підставою для донарахування податку на додану вартість в сумі 7215,00 грн. ( у тому числі 2405,00 грн. за штрафними санкціями) та податку на прибуток в сумі 7215,00 грн. ( у тому числі 1202,50 грн. за штрафними санкціями) сприяло виключення перевіряючи ми зі складу валових витрат, витрати ТО» «ТОКМАК - Хліб» на сплату здійснених ПП Горбань В.А. маркетингових ( посередницьких) послуг по договору № 22/287 від 01.07.2006 року . При цьому на думку відповідача зі змісту акту прийому - передачі здійсненних посередницьких послуг, які є невід'ємною частиною договору, відсутні відомості про те яка насправді була представлена інформація виконавцем замовнику (позивачу).
Як вбачається з матеріалів справи у липні 2006 року ТОВ «Токмак - Хліб» уклав договір з приватним підприємцем Горбань В.А. на здійснення маркетингових посередницьких) послуг № 22/87 від 01.07.2006 року, згідно з п. 2.1.1. якого виконавець - ПП Горбань В.А. зобов'язується провести відповідні маркетингові дослідження коньюктури ринку, використовувати власну та збирати іншу комерційну інформацію про споживачів (реалізаторів), провести необхідну рекламну роботу, здійснювати переговори та листування з потенційними покупцями (продавцями).
Як свідчать матеріали справи, 31.07.2006 р. між сторонами по договору підписано акт прийому - передачі виконаної роботи по проведенню маркетингових досліджень. При цьому зазначено, що у сторони претензій відносно друг друга не мають, також була оформлена податкова накладна № 190 від 31.07.2006 року ( ст.. справи 26).
Суд вважає, що цей акт є документальним підтвердженням виконання ПП Горбань В.А. відповідних робіт, а тому витребування відповідачем від позивача під час перевірки інших документів, що підтверджують факт виконання маркетингових досліджень, вважає таким, що не ґрунтується за вимогах податкового законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
П. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Доказів того, що чинне законодавство, зокрема Цивільний чи Господарський кодекси України, містять вимогу про обов'язкове відображення в договорах маркетингу інформації про очікувану фінансову вигоду після проведення маркетингових досліджень, відповідачем суду не надано.
Більше того, як встановлено судом, договір від 01.07.2006р. не оскаржений, в судовому порядку недійсним не визнаний, а тому його не можна вважати таким, що не відповідає вимогам Закону.
З огляду на недоведеність зворотного, суд погоджується з доводами позивача про те, що маркетингові дослідження проведені з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.
При цьому суд також виходить з того, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначає, що подальшим використанням є використання послуг у звітному чи найближчому після надання послуг періоді, а тому твердження відповідача про те, що факт проведення маркетингових досліджень не призвів до одержання доходів від здійснення господарської діяльності, оскільки після їх проведення основні покупці та постачальники позивача не змінились, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.
Проте, як свідчить акт перевірки, відповідачем були досліджені відповідні документи, що підтверджували здійснення спірної господарської операції, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо первинних облікових документів (ст. 9 Закону), а тому їх слід вважати належними доказами валових витрат.
П. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Таким чином, суд вважає, що висновки перевіряючих про невикористання результатів маркетингових послуг у господарській діяльності не відповідають дійсності і носять характер припущення, що не допускається відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.
В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.
За таких обставин справи, суд вважає, що позивач правомірно відніс понесені за цією операцією витрати до складу валових витрат, у зв'язку з чим висновки ДПІ про їх завищення у 3 кв. 2006р. є безпідставними, а донарахування податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями в розмірі 7215,00 грн. основного платежу в розмірі 6012,50 грн. та 1202,50 грн. штрафних санкцій є необґрунтованим.
Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», що виразилося у заниженні податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 4810,00 грн.. по викладеній вище спірній господарській операції.
Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Приписи п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначають, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.
Таким чином, всі суми, що сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.
Правомірність віднесення сплачених за спірними операціями сум до валових витрат встановлена судом.
У зв'язку з цим суд доходить висновку про неправомірність донарахування відповідачем позивачу за липень 2006 року в розмірі 7215,00 грн. в тому числі 4810,00 грн. основного платежу і 2405,00 грн. штрафних санкцій.
В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів того, що донарахування позивачу податку на прибуток та ПДВ, та як слідство, застосування штрафних санкцій, спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено обґрунтовано, ДПІ в м. Сімферополі суду не надано.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна та резолютивна частина постанови оголошені в судовому засіданні -13.03.2008 р.
Постанова оформлена та підписана відповідно до ст. 160 КАС України -19.03.2008 р.
На підставі викладеного, та керуючись ч.1 ст.94, ч.ч 1-3 ст. ст.160,162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0002952301/0, № 0002962301/0 від 15.03.2007р., № 0002952301/1, № 0002962301/1 від 16.05.2007р., № 0002952301/2, № 0002962301/2 від 26.07.2007р., № 0002952301/3, № 0002962301/3 від 12.10.2007р".
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак - Хліб» (95492, м. Сімферополь, с.м.т. Аграрне, вул.. Наукова, б. 5, кв. 23, р/р 26009190005501 в АБ «Банк регіонального розвитку» МФО 300540, ЄДРПОУ 3365652) 03,40 грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.