Справа № 2-38/11
Іменем України
24 лютого 2010 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого -судді: Туржанського В.В.
при секретарі: Малій Ж.І.
з участю позивачки: ОСОБА_1
представника позивачки: ОСОБА_2
представника відповідача: Приймак М.Є.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кельменці справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „Продукт Сервіс” про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 подала до Кельменецького районного суду позовну заяву у якій просить стягнути з приватного підприємства „Продукт -Сервіс” на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2010 року по 03 грудня 2010 року у розмірі 1351 гривня. Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 2600 гривень.
У якості підстав позову позивачка зазначила, що з 01 серпня 2009 року вона працювала на посаді технічного працівника у приватному підприємстві „Продукт Сервіс”. 25 серпня 2010 року їй запропонували підписати угоду про повну матеріальну відповідальність. Позивачка відмовилася. 27 серпня 2010 року позивачку біло звільнено за власним бажанням за підставі ст. 38 КЗпП. 08 жовтня 2010 року позивачка звернулася до прокуратури Кельменецького району щодо порушення її трудових прав. Після протесту прокурора, 03 грудня 2010 року директором приватного підприємства „Продукт Сервіс” було внесено зміни у запис в трудовій книжці позивачки щодо підстав її звільнення та фактично звільнено позивачку з роботи. Позивачка вважає, що відповідачем було заподіяно їй моральну шкоду, яка полягає в тому, що у неї виникли неприязні стосунки в сім'ї, був підірваний її авторитет, позивачка була змушена позичати кошти на своє існування. В якості підстав щодо розміру моральної шкоди позивачка вказує, що це розмір допомоги по безробіттю , яку б вона могла отримати за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні представник відповідача -Приймак М.Є. позов не визнала та пояснила, що вона працює на посаді директора підприємства „Продукт Сервіс”. Вкінці липня власник повідомив, що всі працівники повинні бути матеріально-відповідальними. Про це попередили позивачку. Позивачка пішла у відпустку. Після закінчення відпустки ОСОБА_1 не вийшла на роботу. Її звільнили за власним бажанням з 27 серпня 2010 року. Трудову книжку в день звільнення не видали. Трудову книжку видала на прохання позивачки пізніше. Потім викликали в прокуратуру. Після цього Приймак М.Є. внесла новий запис до трудової книжки позивачки та виплатила заробітну плату. Позивачка постійно розписувалася за заробітну плату у відомостях. Приймак М.Є. також видала позивачці довідку про заробітну плату. Однак позивачка знову прийшла і на її прохання Приймак М.Є. зробила ще один запис та знову привезла довідку про заробітну плату. Записи у трудовій книжці були вчинені у грудні 2010 року. Приймак М.Є. особисто виплачувала Лазуковій М.Є. заробітну плату за час вимушеного прогулу. На виконання протесту прокурора в грудні 2010 року до Пенсійного фонду були перераховані внески за період з серпня по грудень 2010 року за ОСОБА_1 Заробітну плату за час вимушеного прогулу нараховувала бухгалтер. ОСОБА_1 підписалася у відомостях і забрала заробітну плату.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов та пояснила, що в період з 02 серпня по 26 серпня 2010 року вона була у відпустці. 26 серпня 2010 року вийшла з відпустки достроково на два дні раніше. Їй сказали що невикористану частину відпустки їй нададуть пізніше. 09 вересня 2010 року до магазину приїхав власник ОСОБА_5 та повідомив ОСОБА_1 що вона буде матеріально-відповідальною. ОСОБА_1 працювала як технічний працівник та фасувальниця, за касою не сиділа, а тому відмовилася. ОСОБА_5 сказав писати заяву на звільнення. Написала заяву на звільнення з 06 вересня 2010 року. у заяві написала „За згодою сторін”. З 10 вересня 2010 року позивачка не вийшла на роботу. ОСОБА_1 ходила та просила видати їй трудову книжку. Трудову книжку привезли лише 04 жовтня 2010 року. У книжці було зазначено, що її звільнили за власним бажанням. ОСОБА_1 просила внести виправлення. 08 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в прокуратуру Кельменецького району. Заява ОСОБА_1 була розглянута в грудні. 14 грудня 2010 року Приймак М.Є. внесла в трудову книжку запис за 03 грудня. 21 грудня 2010 року ОСОБА_1 отримала статус безробітної. Коли позивачка просила видати їй довідку про заробітну плату їй підсунули відомості про заробітну плату. Заробітну плату за час вимушеного прогулу позивачці не виплатили. Моральна шкода заподіяна позивачці полягає в тому, що вона не могла працевлаштуватися, немала за що утримувати сім'ю. позивачка не могла стати на облік у центрі зайнятості. Їй не видавали трудову книжку. Трудову книжку дали через два місяці після звільнення. Позивачка носила трудову книжку в прокуратуру. Після цього був внесений протест.
Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов з підстав зазначених у позовній заяві. ОСОБА_2 пояснив, що днем звільнення позивачки слід вважати день видачі їй трудової книжки, тобто 03 грудня 2010 року. Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач не своєчасно сплатив внески до Пенсійного фонду позивачці не зараховано в стаж роботи період з 27 серпня по 31 листопада 2010 року. З позивачкою не був проведений розрахунок по заробітній платі. Позивачка підписала документи про отримання заробітної плати помилково.
Судом досліджені наступні докази: копія листа прокуратури Кельменецького району Чернівецької області №280-10 від 12 листопада 2010 року, копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1, копія заяви ОСОБА_1 від 09 грудня 2010 року, копія повідомлення про вручення поштового відправлення, копія довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття), копія форми „ОК-5” щодо ОСОБА_1, копія довідки виданої Кельменецьким РЦЗ, копія довідки виданої виконавчим комітетом Кельменецької селищної ради №3402 від 08 грудня 2010 року, копія наказу директора ПП „Продукт-Сервіс” №8К від 31 липня 2009 року, копія наказу директора ПП „Продукт-Сервіс” №36 від 01 грудня 2010 року, копія протесту прокуратури Кельменецького району на каз 26/1к від 27 серпня 2010 року, копія наказу власника ПП „Продукт-Сервіс” №10К від 01 вересня 2009 року, копії розрахунково -платіжних відомостей Ба-0000014 за серпень 2010 року, Ба-0000015 за вересень 2010 року, Ба-0000016 за жовтень 2010 року, Ба-0000017 за листопад 2010 року, Ба-0000018 за грудень 2010 року, довідка видана ПП „Продукт-Сервіс” №1 від 02 лютого 2011 року, лист Управління ПФУ в Кельменецькому районі №1312/05 від 04 лютого 2011 року, копії платіжних відомостей Ба-0000013 за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року, копія аркушу із книги обліку трудових книжок ПП „Продукт-Сервіс”.
Свідок ОСОБА_6 дала суду показання про те, що вона працює на посаді начальника відділу Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі. 29 грудня 2010 року до неї звернулася ОСОБА_1 з приводу інформації про її заробітну плату за період з вересня 2010 року. інформації яка цікавила ОСОБА_1 не було. Зокрема звіти за грудень подаються до 20 січня. В подальшому звернувся представник позивачки ОСОБА_2 і йому була надана вся наявна інформація. Згідно наявної інформації, занесеної в базу даних, позивачці за період з вересня 2010 року буде зараховано до стажу лише грудень 2010 року.
Судом встановлено, що з 01 серпня 2009 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята на неповний робочий день на посаду технічного працівника приватного підприємства „ПРОДУКТ-СЕРВІС”. Згідно наказу №26к від 27 серпня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). Трудову книжку ОСОБА_1 в день звільнення не видали. 03 грудня 2010 року в трудову книжку ОСОБА_1 були внесені записи щодо визнання недійсним запису про її звільнення за власним бажанням та про звільнення з 03 грудня 2010 року за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України. Трудову книжку ОСОБА_1 із записом про її звільнення за власним бажання в день звільнення не видали. Трудову книжку записом про звільнення за угодою сторін видали ОСОБА_1 не раніше 03 грудня 2010 року.
03 грудня 2010 року ОСОБА_7 було виплачено заробітну плату за період з 28 серпня по 03 грудня 2010 року в загальній сумі 1217 гривень 21 копійка. Вказана обставина стверджується копіями платіжних відомостей Ба-0000013 у кожній із яких наявні по два підписи ОСОБА_1 про отримання коштів.
Всього до утримання податків та зборів ОСОБА_1 було нараховано за період з 28 серпня по 03 грудня 2010 року заробітну плату в сумі 1480 гривень 28 копійок. Вказана обставина стверджується копіями розрахунково -платіжних відомостей Ба-0000014 за серпень 2010 року, Ба-0000015 за вересень 2010 року, Ба-0000016 за жовтень 2010 року, Ба-0000017 за листопад 2010 року, Ба-0000018 за грудень 2010 року.
Вказана сума перевищує розмір позовних вимог позивачки щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 серпня по 03 грудня 2010 року.
Вказані обставини стверджуються дослідженими судом доказами.
У книзі обліку трудових книжок ПП „Продукт -Сервіс” зазначено дві дати видачі ОСОБА_1 трудової книжки, однак наявний лише один підпис ОСОБА_1, у зв'язку з чим суд відхиляє копію аркуша із цієї книги як доказ того, що трудову книжку ОСОБА_1 було вручено 04 вересня та 03 листопада 2010 року.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку.
Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Отже, невиконання власником або уповноваженим ним органом з його вини обов'язку щодо видачі працівникові в день звільнення належно оформленої трудової книжки, передбаченого трудовим законодавством, є порушення трудового законодавства.
Внаслідок порушення трудового законодавства з боку приватного підприємства „Продукт -Сервіс”, ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що остання не могла працевлаштуватися, відчувала певну матеріальну скруту в зв'язку із відсутністю доходів.
Згідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Зокрема суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати за час вимушеного прогулу слід відмовити. Суд вважає, що позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди слід задовольнити частково.
Згідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.
Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода , завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою яка її завдала.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує характер і тривалість страждань, які були заподіяні позивачці, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках. Суд також виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд враховує, що сам факт виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу певним чином компенсує заподіяну позивачці моральну шкоду.
Суд також враховує, що згідно до постанови правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 19 серпня 2010 року №190, розмір допомоги по безробіттю який могла б отримати ОСОБА_1 за період з 28 серпня по 21 грудня 2010 року, тобто до дня взяття її на облік як безробітної в Кельменецькому центрі зайнятості, становить біля 2255 гривень.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з приватного підприємства „Продукт-Сервіс” на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1200 гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
При розподілі судових витрат суд враховує, що згідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі ст. ст. 47, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, керуючись ст. ст.3,8,10, 15, 60, 79, 84, 88, 179, 212,213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із приватного підприємства „Продукт -Сервіс” на користь ОСОБА_1 1200 (одну тисячу двісті) гривень в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути із приватного підприємства „Продукт-Сервіс” на користь держави 3 (три) гривні 92 (дев'яності дві) судового збору та 36 (тридцять шість) гривень 44 копійки в рахунок витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 83 (вісімдесят три) гривні 56 копійок в рахунок витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Чернівецької області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Кельменецький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: