Справа № 22а/0690/1925/11 Головуючий в суді 1 інст.: Якухно
Категорія 10.3.2 Доповідач: Микитюк
Іменем України
27 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Євстаф'євої Т.А., Гансецької І.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі про визнання неправомірними дій та стягнення коштів
за апеляційною скаргою Овруцького районного суду від 26 листопада 2009 року,
В жовтні.2009 року позивачка звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідачів недоплачені кошти за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, виплата яких передбачена ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В обґрунтування позову зазначила, що є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи. Всупереч вимогам Закону, який пов'язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати отримувала в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836.
Постановою Овруцького районного суду від 26 листопада 2009 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача кошти, передбачені ст.39 Закону за період з 01.08.2008 року по 01.07.2009 року. Дії щодо відмови у вчиненні цих дій визнані неправомірними.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі просить скасувати постанову і ухвалити нову постанову про відмову в позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що бюджетами на відповідні роки не передбачалась виплата коштів у визначеному законом розмірі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивачка є непрацюючою пенсіонеркою.
Частиною 2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в чинній на час існування спірних правовідносин редакції передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на радіоактивно забрудненій території підвищуються у розмірах, визначених ч.1 ст.39 Закону.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме стаття 39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах Кечко проти України, 2005 рік Broniowski v. Poland, 1996 рік Azinas v Cyprus, 2002 Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.
В рішенні у справі Кечко проти України, 2005 рік суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).
Разом з тим, задовольняючи вимогу про стягнення коштів, суд першої інстанції помилився у визначенні способу захисту порушеного права. Оскільки вказані грошові суми не були нараховані позивачу, а суд не наділений компетенцію виконувати функцію органу, який уповноважений нараховувати кошти, позов в цій частині слід задовольнити частково, зобов'язавши відповідача нарахувати кошти та забезпечити їх виплату.
За таких обставин постанову належить частково скасувати і прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 195, 197 - 207, 212 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в в Овруцькому районі задовольнити частково.
Скасувати постанову Овруцького районного суду від 26 листопада 2009 року в частині стягнення коштів і прийняти нову постанову.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в в Овруцькому районі нарахувати ОСОБА_1 за період з 01.08.2008 року по 01.07.2009 року кошти, передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та забезпечити їх виплату
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді: