справа № 0670/2434/11
категорія 3.7.2
05 травня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
за участю представників сторін:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області № 117187 від 23 лютого 2011 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 грн.. В обґрунтування позову зазначав, що 01.02.2011 року, коли було проведено перевірку транспортного засобу в смт. Комсомольськ на посту ДАІ Вінницької області, він знаходився у м. Новоград - Волинський Житомирської області, транспортним засобом не керував і законодавства про автомобільний транспорт не порушував. Перевірка проводилась у присутності водія автобуса ОСОБА_2, у якого в наявності були всі документи перелік яких визначений Законом України "Про автомобільний транспорт", порушень законодавства про автомобільний транспорт ним також не було допущено. У зв'язку з чим, вважає постанову № 117187 від 23.02.2011 року незаконною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у письмовому запереченні. Просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 31 липня 2000 року зареєстрований виконавчим комітетом Новоград - Волинської міської ради Житомирської області як фізична особа - підприємець. Має ліцензію серії НОМЕР_2, строком дії з 13.10.2007 по 12.10.2012 року, на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).
01 лютого 2011 року о 11 год. 30 хв. державними інспекторами територіального управління Голоавтотрансінспекції у Вінницькій області в смт. Комсомольське пост ДАІ було проведено перевірку транспортного засобу марки БАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1, водієм якого був ОСОБА_2, при наданні послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом "Новоград - Волинський - Вінниця". В ході якої було виявлено надання послуг по перевезенню пасажирів без оформлення документів перелік яких визначено ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без ліцензійної картки. За результатами перевірки складено акт від 01.02.2011 року.
23 лютого 2011 року начальник територіального управління Голоавтотрансінспекції в Житомирській області Свідзінський Л.С., розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, постановою № 117187 застосував до нього фінансові санкції в сумі 1700 грн.
Суд, вирішуючи питання про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 1700 грн. зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон), автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Частина 1 статті 34 Закону передбачає, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 39 Закону, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Згідно зі статтею 1 Закону, ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.9 Положення Міністерства транспорту та зв'язку № 514 від 22.07.2010 року "Про затвердження Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом", ліцензійні картки видаються органом ліцензування - Головавтотрансінспекцією (далі - орган ліцензування) та її територіальними органами в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі (далі - територіальне управління) безкоштовно. Ліцензійна картка - документ, який додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - ліцензія). Ліцензійні картки додаються до ліцензії на кожен автомобільний транспортний засіб (далі - автотранспортний засіб). На кожен автотранспортний засіб видається одна ліцензійна картка. Ліцензійна картка повинна бути в автотранспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів.
Згідно зі п. 2, 20, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. За результатами перевірки складається акт. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Судом встановлено, що всупереч визначеним вимогам Закону, 01 лютого 2011 року автомобільним перевізником ОСОБА_1 не було забезпечено ОСОБА_2, який відповідно до трудового договору між працівником і фізичною особою працює водієм у позивача, відповідною документацією на перевезення пасажирів, а саме ліцензійною карткою.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що у водія на час проведення перевірки була відсутня ліцензійна картка, оскільки позивачем саме були подані документи до територіального управління для її оформлення, на підтвердження цього представником було надано до суду ліцензійну картку, строк дії якої з 10.02.2011 року по 12.10.2012 року.
Тобто, надана до суду ліцензійна картка була видана позивачу після проведення перевірки.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що у даному випадку фінансові санкції не повинні застосовуватися до позивача, а до водія, який виконував пасажирські перевезення, оскільки відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", який регулює спірні правовідносини, санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників, яким є позивач.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що винесена відповідачем постанова № 117187 від 23.02.2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій відповідає вимогам Закону та винесена у межах повноважень, а тому позовні вимоги щодо визнання її незаконною та скасування є безпідставними.
Керуючись ст.ст. 86, 158 - 163, 186 КАС України суд,
постановив:
В задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області відмовити за безпідставністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 10 травня 2011 р.