Справа №2-615/11
Категорія 36
18.01.2011 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді - Полонця С.М.,
при секретарі с/з - Зінчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -
Позивач звернулася до суду з даним позовом, який у подальшому уточнила та в остаточному варіанті просить визнати недійсним заповіт від 22.04.2002р., складений її матір»ю ОСОБА_4 на користь відповідача, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром №1488, на підставі недійсного станом на 22.04.2002р. паспорту громадянина СРСР на ім»я ОСОБА_4 серії НОМЕР_1, який видано ОСОБА_4 Богунським РВ внутрішніх справ м. Житомира 24.12.1980р. та застосувати наслідки недійсності заповіту від 22.04.2002р. та визнати право позивача на одержання права спадкування всього спадкового майна спадкодавця ОСОБА_4 При цьому посилається на те, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки не відповідає вимогам закону, тому, що його було складено на підставі паспорту громадянина СРСР, що був недійсним, а тому є підстави для застосування наслідків недійсності правочину.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, з підстав, зазначених у письмових запереченнях та просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, 22.04.2002р. ОСОБА_4, склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за №1488, згідно якого вона заповіла все своє майно ОСОБА_3. Заповіт підписано ОСОБА_4 у присутності нотаріуса на дому за адресою: АДРЕСА_1, особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис за №3256.
27.02.2009р. до Другої Житомирської державної нотаріальної контори звернулася дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.ст.47, 48 ЦК УРСР, які діяли на час складення заповіту та на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, нотаріальне посвідчення угод обов»язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов»язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності не передбачені законом.
Статтею 49 вказаного кодексу передбачено, що якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Позивачем не надано в судовому засіданні будь-яких доказів складення заповіту з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства.
Як вбачається з довідки Житомирського міського відділу внутрішніх справ від 05.12.2003р., 21.11.2003р. Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області був виданий ОСОБА_4 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 в обмін паспорту серії НОМЕР_1, виданий Богунським РВ м. Житомира 24.12.1980р.
Відповідно до п.10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994р. №18/05, яка діяла на час складення оскаржуваного заповіту, при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина та ін.).
При посвідченні оскаржуваного заповіту нотаріусом було встановлено особу заповідача за паспортом серії НОМЕР_1, виданим Богунським РВ м. Житомира 24.12.1980р., про що зроблено відповідний запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Відповідно до п.1 Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992р. паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України та є дійсним для укладення цивільно-правових угод лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» №3 від 28.07.1978р. із змінами, за правилами ст.48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції.
Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на те, що нотаріусом не було дотримано вимог законодавства під час посвідчення оскаржуваного заповіту не відповідає матеріалам справи. Заповідачем ОСОБА_4 під час складення оскаржуваного заповіту було надано паспорт громадянина СРСР, за яким нотаріусом було встановлено особу заповідача. Вказаний паспорт був документом, що посвідчував особу заповідача та унеможливлював будь-які сумніви щодо його особи, а тому під час складення та посвідчення оскаржуваного заповіту було дотримано вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Доказів невідповідності одностороннього правочину - оскаржуваного заповіту вимогам інших нормативних актів, а також відсутності у заповідача документу для посвідчення цивільно-правових угод, позивачем не надано в судовому засіданні, а тому підстав для визнання заповіту недійсним та пов»язаної з цією вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, не має.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209-212 ЦПК України, ст.ст.47, 48 ЦК УРСР, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: