Рішення від 12.04.2011 по справі 2-618/11

Справа № 2-618/11

РІШЕННЯ

іменем України

"12" квітня 2011 р.

Сніжнянський міський суд Донецької області

в складі :

головуючого - судді Радченка В.Є.

при секретарі - Шагіній О.В.

з участю:

позивачки -ОСОБА_1 (не з*явил.)

представника позивачки -ОСОБА_2

відповідачки -ОСОБА_3

представниці відповідачки -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики в сумі 19000 гривень. Позов мотивувала тим, що 03.04.2009 р. уклала усний договір позики з відповідачкою. За договором позики позивачка позичила відповідачці 19000 гривень. Відповідачка зобов'язалася віддати цей борг до 01.06.2010 р. Зазначені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи розпискою. Відповідачка зазначену суму грошей до цього часу не повернула.

Позивачка в судове засідання не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідачки, ОСОБА_2, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Написала письмові заперечення і усно пояснила, що договір позики з позивачкою не укладала. Написання розписку під впливом психологічного тиску внаслідок недостачі товарно-матеріальних цінностей у фізичної особи- підприємця ОСОБА_5, з яким відповідачка перебувала в трудових відносинах і у якого позивачка працювала бухгалтером.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд встановив, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено в судовому засіданні, позивачка 03.09.2009 р., в м. Сніжне уклала усний договір позики з відповідачкою. За договором позики позивачка позичила відповідачці 19000 гривень. Відповідачка зобов'язалася віддати цей борг до 01.06.2010 р.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ч.2 ст. 1047 ЦК України).

В судовому засіданні знайшли підтвердження викладені в позові обставини щодо передання позикодавцем позичальнику 19000 гривні позики та умови цього договору. Вони підтверджені письмовою розпискою, поясненнями представника позивачки та власними поясненнями відповідачки, яка не заперечувала факту власноручного написання нею цієї боргової розписки.

Суд вважає неспроможними доводи відповідачки про відсутність договору позики і про написання розписки під впливом психологічного тиску внаслідок недостачі товарно-матеріальних цінностей у фізичної особи- підприємця ОСОБА_5, з яким відповідачка перебувала в трудових відносинах і у якого позивачка працювала бухгалтером.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідачка пояснила суду, що після підписання розписки вона до правоохоронних органів за захистом своїх порушених прав з заявами про застосування будь-якого тиску з боку позивачки не зверталась. Позовної заяви про визнання недійсним договору позики в судові органи не пред'являла і цей договір позики недійсним в судовому порядку не визнавався. Написана розписка не містить в собі жодних відомостей про недостачу товарно-матеріальних цінностей, позивачка не перебувала з відповідачкою в трудових відносинах під час написання боргової розписки. При відсутності позовних вимог з боку ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики в зв'язку з застосуванням насильства при його укладенні -відсутні підстави для допиту свідків з приводу обставин написання розписки, оскільки в такому випадку рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За таких підстав суд вважає недоведеним факт застосування психологічного тиску на відповідачку при укладанні договору позики.

Відсутність в розписці відомостей про те, в якій саме валюті здійснена позика -не спростовує факт наявності позики 19000 гривень. Відповідно до ст. 524 ЦК України (валюта зобов'язання) зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. На думку суду, при відсутності іншої вказівки щодо валюти зобов'язання або щодо грошового еквіваленту зобов'язання, вважається, що зобов'язання виражене у грошовій одиниці України -гривні. Крім того, відповідачка в судовому засіданні на запитання представника позивачки пояснила, що коли писала розписку щодо суми боргу -мала на увазі саме 19000 гривень.

За таких обставин позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 19000 грн. є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 190 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 1, 2 ). Тому загальна сума судових витрат в розмірі 310 грн. (120 грн. + 190 грн. = 310 грн.) підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 19000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 310 (триста десять) гривень.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: В. Є. Радченко