Справа № 4-793/11
20 квітня 2011 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Царевич О. І. , при секретарях Табала Я.В., Гуцинюку Я.І., за участю прокурорів Бондура Д.В., Панчишина М.Я. адвоката ОСОБА_1, розглянувши справу за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Кульбаки О.В. від 26.11.2010 про порушення кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння невстановленою особою грошовими коштами ЗАТ «Термо», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
Адвокат ОСОБА_2 звернулась в інтересах ОСОБА_3 до суду зі скаргою на постанову слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Кульбаки О.В. від 26.11.2010 про порушення кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння невстановленою особою грошовими коштами ЗАТ «Термо», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В обґрунтування поданої скарги захисником - адвокатом ОСОБА_2 зазначається, що порушена кримінальна справа стосується інтересів ОСОБА_3, оскільки вона є директором філії ЗАТ «Термо». Згідно оскаржуваної постанови невстановлені особи вказаної філії за період часу з 2004-2007 роки отримали для подальшої реалізації майно на загальну суму 3986807,88 грн. За реалізовану продукцію філія повернула частково грошові кошти та надала звіт на загальну суму 3109151,00 грн. Не було надано звіт та не повернуто гроші на загальну суму 877656,88 грн., чим спричинено шкоду в особливо великих розмірах. Вважає, що оскаржувана постанова слідчим Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві винесена за відсутності достатніх на те приводів, підстав та достатніх даних, які вказують на наявність в діях невстановленої особи ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, постанова є незаконною та необґрунтованою. Просить оскаржувану постанову скасувати та закрити кримінальну справу на підставі п. 1 ст. 6 КПК України.
В судовому засіданні адвокатом ОСОБА_1 надано доповнення до скарги, згідно яких викладені в постанові про порушення кримінальної справи факти є надумані та не відповідають дійсності. Вважає, що наказ №9 від 04.01.2008 не є підставою для порушення кримінальної справи, оскільки є внутрішнім розпорядчим документом, сфабрикованим в неробочий час святкових днів. Крім того, даний наказ був переданий факсом 07.02.2008, що унеможливило його виконання до 15.01.2008. Також наказ супроводжувався листом ТОВ «Термо-Трейд» з яким офіційних стосунків та підпорядкованості у філії «Торговий дім «Термо» не було. Окрім цього, подання 15.02.2008 річного звіту «Баланс» спростовує доводи слідчого про незаконні дії, а саме відсутність звітування. Вважає, що між філією «ТД «Термо» та його засновниками ЗАТ «Термо» склалися господарсько-правові відносини, що відсутні ознаки злочину, а саме - його об'єктивна сторона. За заявами ОСОБА_4 неодноразово порушувались кримінальні справи, але всі були згодом закриті у зв'язку з цивільно-правовим характером правовідносин.
Вважає, що дана кримінальна справа не могла бути порушена, так як існує нескасована постанова Жовтневого районного суду м. Луганська про закриття кримінальної справи по тому ж факту. При цьому посилається на п.11 ст. 6 КПК України.
Також вважає, що при даних обставинах, які викладені в оскаржуваній постанові, відсутній склад злочину.
Особа, в інтересах якої подано скаргу ОСОБА_3 вважає оскаржувану постанову незаконною та винесеною без законних підстав, тобто без наявності достатніх даних, які б вказували б на наявність ознак злочину. Додатково суду пояснила, що вона неодноразово намагалася повідомити керівництво ЗАТ «Термо» з приводу наявної заборгованості, копію наказу вона особисто отримала вже після визначеного в наказі строку для подачі звітності, а тому в її діях не міститься ознак злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Також вважає, що відсутність пояснень особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, в матеріалах, які стали приводами та підставами для порушення кримінальної справи свідчить про незаконність такої заяви як приводу до порушення кримінальної справи.
Просила скаргу задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати.
Особа, за заявою якої порушено кримінальну справу в судове засідання не з'явилася і не повідомила суд про причини неявки, про час і місце розгляду скарги повідомлена вчасно і належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення повідомлень про розгляд даної скарги. Судом з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, визнано можливим розгляд справи у відсутність особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, так як неявка останньої в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Прокурор Бондур Д.М. доводи скарги не визнав. Вважає, що скарга є безпідставною, кримінальна справа порушена у відповідності з вимогами ст. ст. 94, 98 КПК України за наявності на те приводів - заяви в.о. Голови правління ЗАТ «Термо» ОСОБА_4 щодо вчинених шахрайських дій, та підстав - достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Просить скаргу залишити без задоволення.
Прокурор Панчишин М.Я. в судовому засіданні підтримав позицію прокурора Бондура Д.В.
Дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, заслухавши пояснення заявника - захисника ОСОБА_1, особи в інтересах якої подано скаргу, думку прокурора, надходжу до наступних висновків.
Постановою слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Кульбаки О.В. від 26.11.2010 порушено кримінальну справу по факту шахрайського заволодіння невстановленою особою грошовими коштами ЗАТ «Термо», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України / Т.1 а.м.1/.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.
Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Статтею 94 КПК України встановлений вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи. Відповідно до ст.98 цього Кодексу, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови , полягають у заволодінні чужим майном шляхом обману або зловживання довірою, вчинене в особливо великому розмірі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови та наданих суду матеріалів, приводом для порушення кримінальної справи була заява в.о. Голови правління ЗАТ «Термо» ОСОБА_4 (Т.1 а.м.12-14) зареєстрована 22.07.2010 в ЖРЗПЗ Печерського РУ ГУМВС України за № 8197 відповідно до Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.04.2004 №400. (Т.1 а.м 11), що узгоджується і відповідає п.1 ч.1 ст.94 КПК України.
По суті доводів особи в інтересах якої подано скаргу та її захисника, слід зазначити, що відсутність особистих пояснень особи, за заявою якої порушно кримінальну справу, при прийнятті письмової заяви або повідомлення про злочин, у разі звернення особи у встановленому порядку та встановлення в ході дослідчої перевірки інших даних про викладені в заяві обставини, не вказує на незаконність даного звернення як приводу до порушення справи, тим більш на його відсутність, а тому не може бути підставою для скасування постанови про порушення справи.
Відповідно до копії наказу про переведення ОСОБА_3, остання з 26.07.2004 займає посаду директора ТД «Термо» (а.с. 13)., таким чином на час описаних в оскаржуваній постанові діянь ОСОБА_3 була службовою особою ТД «Термо», здійснювала керівництво торговим домом, а тому порушеною кримінальною справою порушуються її права та охоронювані законом інтереси. Таким чином ОСОБА_3 відповідно до ст. 236-7 КПК України має право на звернення до суду з відповідною скаргою на дану постанову про порушення кримінальної справи.
Підставою, для порушення даної кримінальної справи, відповідно до оскаржуваної постанови, послугували достатні дані щодо шахрайського заволодіння майном ЗАТ «Термо», що відповідає ч.2 ст.94 КПК України.
Як перевірено судом, дані про наявність в діях невстановлених осіб ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, містяться в заяві в.о. Голови правління ЗАТ «Термо» ОСОБА_4, /Т.1 а.м.12-14/, поясненнях ОСОБА_5 /Т.2 а.с. 110/, поясненнях ОСОБА_6./ Т.2 а.м. 111/, поясненнях ОСОБА_3 /Т.2 а.м.112-113/ договорі Дистрибуції № 21 /Т.1 а.м.47-49/ акті взаєморозрахунків /Т.2 а.м. 54-55/ , наказі № 9 від 04.01.2008 Т.1 /а.м. 66/, які відповідно до ч.2 ст.94 КПК України у своїй сукупності вбачаються достатніми для порушення даної кримінальної справи.
Суд, перевіряючи наявність приводів та підстав для порушення даної кримінальної справи, законність джерел отримання даних, вважає їх наявними, достатніми та належними, зокрема особа, в інтересах якої подано скаргу ОСОБА_3 в поясненнях в судовому засіданні не заперечувала проти факту наявності заборгованості ТД «Термо» перед ЗАТ «Термо».
По суті викладеного у скарзі та заперечень ОСОБА_3 та захисника - адвоката ОСОБА_1 щодо відсутності факту події злочину, а саме відсутності у ОСОБА_3 зокрема злочинних намірів щодо заволодіння коштами при укладанні договорів дистрибуції та консигнації із ЗАТ «Термо», що є суттєвим для кваліфікації злочину, вважаю, що слід зазначити, що дана кримінальна справа порушена не стосовно конкретної особи, а по факту злочину, а з'ясування всіх обставин у справі, надання правильної кваліфікації дій можливо лише на підставі оцінки доказів, які можуть бути отримані процесуальним шляхом в ході проведення досудового слідства.
З приводу доводів захисника-адвоката ОСОБА_1 щодо неможливості порушення даної кримінальної справи з посиланням на п.11 ст. 6 КПК України, суд вважає за необхідне звернути увагу, що положенням п.11 ст. 6 КПК України чітко визначено, що не може бути порушена кримінальна справа у випадку, якщо по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого прокурора про відмову у порушенні кримінальної справи.
В матеріалах, які стали підставою для порушення кримінальної справи міститься постанова від 22.10.2010 про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 22.10.2010. (Т.1 а.м. 4-5).
В частині доводів щодо відсутності в матеріалах достатніх даних, які вказують на наявність в діях службових осіб ТД «Термо» ознак складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, зокрема умислу на вчинення злочину, слід зазначити, що виходячи з вимог ч.15 ст.236-8 КПК України ці доводи не можуть бути розглянуті при розгляді даної скарги як такі, що підлягають вирішення судом при розгляді справи по суті.
Разом з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити, що за результатами розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд виходячи з вимог ст. 236-8 КПК України виносить одне із двох рішень:
1) залишає скаргу без задоволення;
2) задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи.
Відповідно до вимог ст.98 КПК України, оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою, в постанові вказано приводи та підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, номер справи та подальше її спрямування.
Враховуючи викладене, надходжу до висновку, що приводи і підстави, що містяться в наданих матеріалах, є наявними і достатніми для порушення даної кримінальної справи, а викладені в скарзі доводи - необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним.
Таким чином, скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.94, 98 ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, Рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, -
Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Кульбаки О.В. від 26.11.2010 про порушення кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння невстановленою особою грошовими коштами ЗАТ «Термо», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України- залишити без задоволення.
На постанову судді може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя О. І. Царевич