01 квітня 2008 р.
№ 16/247
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцьке АТП-15356" на рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2007р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.12.2007р.
у справі №16/247 господарського суду Полтавської області
за позовом Приватного підприємства "Явір-2000"
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
"Кременчуцьке АТП-15356"
про стягнення 46 150грн.
за участю представників:
ПП "Явір-2000"- Кирпичова О.Г.;
ВАТ "Кременчуцьке АТП-15356" -Пилипенко В.І.; Прилуцький О.С.
Приватне підприємство "Явір-2000" звернулося до господарського суду Полтавської області та просить стягнути з відповідача -Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцьке АТП-15356" 46 150грн. заборгованості за послуги охорони, надані у період з листопада 2006р. по травень 2007р.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору №7 від 01.07.2006р. з оплати послуг охорони, наданих у період з листопада 2006р. по травень 2007р. (а.с.2-3).
Відповідач у справі - ВАТ "Кременчуцьке АТП 15356" у відзиві на позов заявлені вимоги частково відхиляє, посилаючись на неналежне виконання позивачем зобов'язань за вказаним договором, внаслідок чого відбулась крадіжка майна, переданого на зберігання і товариству заподіяні збитки у сумі 6 546грн. (а.с.40-41).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.09.2007р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з ВАТ "Кременчуцьке АТП 15356" на користь ПП "Явір-2000" стягнуто 46 150грн. (а.с.72-73).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- позивач надав відповідачу послуги з охорони відповідно до умов договору №7 від 01.07.2006р. у період з листопада 2006р. по грудень 2007р.;
- відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати таких послуг, допустивши заборгованість у розмірі 46 150грн.
При цьому, судом відхилені посилання відповідача на неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором та факт крадіжки, переданих позивачу під охорону матеріальних цінностей як недоведені належними та допустимим доказами.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.12.2007р. рішення господарського сулу Полтавської області 25.09.2007р. залишено без змін (а.с.151-156).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Кременчуцьке АТП 15356" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, зокрема, неповним дослідженням обставин справи, що підлягали встановленню.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між сторонами у справі -ПП "Явір-2000" та ВАТ "Кременчуцьке АТП 15356" укладено договір №7 на охорону об'єктів, який є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами даного договору, позивач взяв на себе зобов'язання надавати послуги з охорони об'єктів , перерахованих у дислокації (додаток №2 до договору), а відповідач - оплатити такі послуги.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором щодо оплати послуг охорони, наданих у період з листопада 2006р. по травень 2007р.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами укладеного сторонами договору, вартість послуг за місяць становить 7 300грн. (додаток №1 до договору).
В силу п.11 договору, оплата має здійснюватись не пізніше 10 днів до початку наступного місяця.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що розмір заборгованості відповідача за надані у відповідний період послуги за цим договором становить 46 150грн Вимоги позивача саме у такому розмірі визнані обґрунтованими судами обох інстанцій.
Разом з тим, такого висновку суди дійшли неповно з'ясувавши обставини справи, що підлягали встановленню, та не надавши оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам відповідача.
Так, відповідач у відзиві на позов вказував, що ним не оплачені послуги лише за квітень та травень 2007р. у загальній сумі 14 600грн. (а.с.41) Зазначеним доводам відповідача судами не надано оцінки та відповідні твердження відповідача не перевірені.
Рішення у даній справі прийнято судом першої інстанції з урахуванням акта звірки взаємних розрахунків від 11.07.2007р., відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем ПП "Явір 2000" визначена у розмірі 46 150грн. (а.с.45). З вказаним розміром заборгованості відповідача перед позивачем погодилась і апеляційна інстанція.
Між тим, оцінюючи даний акт, суд першої інстанції не взяв до уваги, що:
- розмір заборгованості у даному акті визначений з урахуванням заборгованості відповідача перед позивачем за період, який не охоплюється договором, не виконання умов якого щодо оплати послуг охорони, є предметом спору у даній справі;
- вартість послуг з охорони за вересень 2006р. в акті визначена у розмірі 11 629,71грн., що не відповідає додатку №1 до договору в частині визначенні вартості послуг за місяць.
Враховуючи зазначене, суд мав: зобов'язати позивача надати розрахунок вартості послуг з охорони та розміру заборгованості відповідача саме за той період, за який ним заявлені позовні вимоги; з'ясувати чи досягли сторони у встановленому порядку домовленості щодо збільшення вартості послуг з охорони у вересні 2006р.; витребувати у відповідача копії платіжних документів щодо оплати послуг за договором та виписку з банківського рахунку за відповідний період.
З'ясування вказаних обставин, а також витребування та дослідження зазначених документів має значення для вирішення спору у даній справі, оскільки надасть можливість суду визначити чи має відповідач заборгованість перед позивачем за послуги з охорони надані відповідно до умов договору №7 від 01.07.2006р. у період з листопада 2006р. по травень 2007р., та у якому розмірі.
Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, що зобов'язує суд, у разі недостатності поданих сторонами доказів витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст.101 ГПК України, згідно якої у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, при цьому, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Допущені порушення, які призвели до неповного встановлення обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду, визначені ст.1117 ГПК України, у зв'язку з чим прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суд не міг здійснювати розгляд по суті заявлених вимог до розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом зникнення запасних частин до автомобіля "ЗІЛ". Так, на момент прийняття рішення у даній справі судом першої інстанції, в порушенні кримінальної справи за вказаним фактом відмовлено постановою Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області від 26.04.2004р. Зазначена постанова скасована постановою прокуратури м. Кременчука після прийняття рішення у даній справі - лише 27.09.2007р. з направленням матеріалів для проведення додаткової перевірки. При цьому, здійснення такої перевірки, за змістом ч.1 ст.79 ГПК України, не є підставою для обов'язкового зупинення провадження у даній справі.
Так, в силу ч.1 ст.79ГПК України, господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцьке АТП 15356" задовольнити.
2.Рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2007р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.12.2007р. у справі №16/247 скасувати.
3.Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.