26 березня 2008 р.
№ 48/471 (05-6-40/95)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Першого заступника прокурора Вінницької області та касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 листопада 2007 року у справі № 48/471 за позовом прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до Товариства сприяння обороні України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укр-Рос НАФТА" про визнання недійсним договору купівлі - продажу, -
Встановив:
У січні 2006 року Прокурор міста Вінниці в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства сприяння обороні України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укр-Рос НАФТА" про визнання недійсним договору купівлі - продажу гуртожитку та бойлерної за адресою: м. Вінниця, Немирівське шосе, 10..
Рішенням господарського суду міста Києва від 27 червня 2007 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 листопада 2007 року, у позові відмовлено.
У касаційному поданні Перший заступник прокурора Вінницької області просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
У касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, посилаючись на ті ж самі підстави просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Доповідач: Гончарук П.А.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство сприяння обороні України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного подання, заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 6 жовтня 1999 року виконком Вінницької міської ради на підставі рішення Вінницької міської ради № 1311 від 30 вересня 1999р. Товариству сприяння обороні України видано свідоцтво про право колективної власності на гуртожиток, літ. “А», загальною площею 3 784,2 кв. м., житловою площею 1 855,1 кв.м. та бойлерну, літ. “Б» за адресою: м. Вінниця, Немирівське шосе, 10.
23 вересня 2005року між Товариством сприяння обороні України та ТОВ "Торговий дім "Укр-Рос НАФТА" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Товариство сприяння обороні України продало, а ТОВ "Торговий дім "Укр-Рос НАФТА" купило гуртожиток та бойлерну за адресою: м. Вінниця, Немирівське шосе, 10.
Даний договір нотаріально посвідчено та зареєстровано за реєстраційним № 3419.
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 23 вересня 2005року.
Суд першої інстанції посилаючись на те, що Товариством сприяння обороні України доведено правомірність володіння та розпорядження спірним майном, відповідно до виданого йому свідоцтва про власність, яке у встановленому законом порядку не було визнано недійсним чи скасоване, під час відчуження спірного майна дотримано вимоги чинного законодавства, дійшов висновку, що у позові слід відмовити.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що Товариство сприяння обороні України правомірно володіло, користувалося і розпоряджалося належним йому об'єктом нерухомості, відчуження належного йому майна відбулося відповідно до законодавства, враховуючи те, що факт дотримання вимог законодавства під час відчуження даного об'єкта нерухомості досліджувався судами у справі № 2-186-06 за позовом Ковальчук О.М., Саєнка А.П. та ін. до Товариства сприяння обороні України, ТОВ “Торгівельний дім “Укр-Рос НАФТА» про визнання недійсним договору купівлі-продажу гуртожитку, розташованого за адресою: м. Вінниця, Немирівське шосе, за результатами розгляду якої рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 29 березня 2006р., залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 29 листопада 2006року, у задоволенні позову відмовлено, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у позові слід залишити без змін.
Але з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна виходячи з наступного.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувані судові рішення даним вимогам не відповідають.
Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України, а права власності главою 29 цього кодексу.
При виборі способу захисту цивільного права необхідно врахувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення суб'єктивного права на захист і компетенції суду.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Водночас при переході майна у володіння третіх осіб за договором про його відчуження право власника, який не є стороною цього договору, за змістом ст. 216, 388 ЦК України може бути захищене лише шляхом пред'явлення позову про витребування майна від добросовісного набувача.
Суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на вказані норми матеріального права та не врахували того, що предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору з тих підстав, що позивач є власником спірного майна.
Враховуючи, що позивач не є стороною укладеного договору купівлі -продажу, а вважає себе власником проданого майна, суди не з'ясували чи відповідає вимогам законодавства обраний спосіб захисту порушеного права.
Між тим, з'ясування даного питання має істотне значення по справі і впливає на правильність вирішення спору та застосування норм матеріального права.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, суду слід урахувати наведене, з'ясувати права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційне подання Першого заступника прокурора Вінницької області та касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 27 червня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 листопада 2007 року у справі № 48/471 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.