"10" травня 2011 р.Справа № 17/27/5022-573/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Балакком", м. Чернівці
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Городище Козівського району Тернопільської області
про стягнення 21841,14 грн. заборгованості
Представник від:
позивача: ОСОБА_2, начальник юридичного департаменту, довіреність без номеру від 01.01.2011р.;
відповідача: не з'явився
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю письмового клопотання сторони.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Балакком", м. Чернівці, звернувся в квітні 2011р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Городище Козівського району Тернопільської області, про стягнення 21841,14 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання умов договору постачання товарів № ХФ-27 від 08.04.2010р., з яких 19378,93 грн. основного боргу, 1481,32 грн. нарахованої пені, 302,63 грн. - 3% річних та 678,26 грн. інфляційних нарахувань.
Позов обґрунтовується копією договору постачання товарів № ХФ-27 від 08.04.2010р.; копіями видаткових накладних №1594 від 08.09.2010р., №1564 від 03.09.2010р., №1264 від 04.08.2010р., №1081 від 12.07.2010р., №988 від 02.07.2010р., №952 від 25.06.2010р., №662 від 07.06.2010р.; копією акту звірки розрахунків за період з 01.12.2010р. по 29.12.2010р.; копією претензійної вимоги; іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 19.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.05.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та подав витребувані судом документи. Крім того, позивач просить забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, посилаючись на проведення ліквідації підприємця.
Відповідач обґрунтованого документально підтвердженого відзиву на позов та інших письмових документів не представив, представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи), клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, причини неявки -суду не повідомив.
За таких обставин справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
08 квітня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою "Балакком", як Постачальником та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Покупцем, укладено договір постачання товарів № ХФ-27 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передавати Покупцю товар відповідно до наданого останнім замовлення, а Покупець зобов'язався приймати та своєчасно проводити розрахунок за отриманий товар в готівковому або безготівковому вигляді (п. 1.1. Договору).
У відповідності до п. 3.1. Договору відвантаження кожної окремої партії товарів здійснюється Постачальником протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання замовлення від Покупця за умови наявності замовленого товару на складі Постачальника.
Умови та порядок транспортування кожної партії товару визначаються за домовленістю сторін. Датою поставки кожної партії товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар, що підтверджує факт отримання товару (п. 3.6. Договору).
Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, позивач згідно видаткових накладних №1594 від 08.09.2010р. (на суму 1172,90 грн.), №1564 від 03.09.2010р. (на суму 2767,70 грн.), №1264 від 04.08.2010р. (на суму 5301,10 грн.), №1081 від 12.07.2010р. (на суму 540,00 грн.), №988 від 02.07.2010р. (на суму 9336,66 грн.), №952 від 25.06.2010р. (на суму 175,38 грн.) та №662 від 07.06.2010р. (на суму 9021,58 грн.) поставив та передав відповідачу у справі, а останній прийняв зазначений у накладних товар на загальну суму 28315,32 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписами відповідача на зазначених накладних та не заперечено підприємцем у встановленому законом порядку.
Умовами укладеного договору (розділи 2, 5) сторони також визначили ціну товару та порядок проведення розрахунків за поставлений Товар. У відповідності до п. 2.1. Договору Постачальник відпускає Покупцю товар за цінами, що діють на момент поставки із врахуванням погодженої знижки в національній валюті України та включають вартість упаковки, маркування та ПДВ.
Згідно п. 5.1. Договору розрахунок за отриманий від Постачальника товар здійснюється Покупцем в національній валюті України будь-яким зручним для Сторін способом, не забороненим чинним законодавством України. Покупець оплачує вартість товару за цим договором на умовах відстрочення платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з дня отримання продукції Покупцем (п. 5.2. Договору).
Як видно з матеріалів справи, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору в частині проведення оплати отриманого ним у власність товару згідно договору поставки товару № ХФ-27 від 08.04.2010р.
Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як стверджує позивач і це не заперечено відповідачем у справі, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою "Балакком" свої зобов'язання по Договору виконано в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов'язання, не провівши оплати за отриманий товар у строк, передбачений договором (п. 5.2.), внаслідок чого станом на 31.03.2011р. заборгованість відповідача за Договором № ХФ-27 від 08.04.2010р. становить 19378,93 грн. (з урахуванням часткової сплати 2115,33 грн. в грудні 2010р. та повернення товару відповідачем.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Надіслана 02.03.2011р. на адресу відповідача претензія-вимога з пропозицією в семиденний термін сплатити суму заборгованості, яка станом на момент оформлення претензії становила 26729,79 грн., залишена Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без відповіді та повного задоволення.
Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість купленого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати купленого товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора в повній мірі на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на 19378,93 грн. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки, підтвердженими шляхом підписання акту звірки розрахунків за період з 01.12.2010р. по 29.12.2010р., а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Балакком" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 19378,93 грн. боргу.
Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 6.2. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 22.09.2010р. по 22.03.2011р. (182 дні) в сумі 1481,32 грн., суд, здійснивши власні арифметичні підрахунки дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1497,75 грн. за заявлений період. Однак, враховуючи, що згідно ст. 83 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому позов задовольняється судом в заявленому позивачем розмірі -1481,32 грн.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 302,63 грн., здійснений за період з 22.09.2010р. по 31.03.2011р. та інфляційних нарахувань в сумі 678,26 грн. (за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року включно), суд, здійснивши власний арифметичний підрахунок вважає дані вимоги обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, відтак, підлягають до задоволення судом.
Розрахунки пені, інфляції та річних додаються до рішення.
За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розглядаючи клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача з посиланням на здійснення процедури ліквідації підприємця, суд прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання позивача. При цьому суд враховує наступне.
Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм закону та доводів, викладених у клопотанні, суд вважає, що наведені позивачем обставини жодним чином не підтверджені, відтак, не можуть свідчити про те, що в подальшому виконати судове рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, буде неможливо без застосування відповідних заходів. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про здійснення процедури ліквідації відповідача, доказів імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів позивачем не представлено суду. Крім того, заява позивача не містить переліку розрахункових рахунків, відкритих відповідачем в банківських установах та переліку майна підприємця, на які позивач просить суд накласти арешт, а тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.
У судовому засіданні 10.05.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 -47, 22, 32, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Городище Козівського району Тернопільської області, ідент. номер НОМЕР_1, -19378,93 грн. основного боргу, 1481,32 грн. пені, 302,63 грн. -3% річних, 678,26 грн. інфляційних нарахувань та 454,41 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Балакком", м. Чернівці, вул. Комунальників, 4Б, ідент. код 30501814.
3. В задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "12" травня 2011 року, через місцевий господарський суд.
Суддя Н.О. Андрусик